Про роль вивчення історії науки видатний український вчений європейського масштабу, засновник біогеохімії, академік В. І. Вернадський писав: «Минуле наукової думки малюється нам кожного разу у цілком іншій і все новій перспективі. Кожне наукове покоління відкриває в цьому минулому нові риси і усталені уявлення про хід наукового розвитку. Випадкове і неважливе в очах вчених одного десятиріччя отримує в очах іншого часто велике і глибоке значення. У той же час блякнуть і стираються раніше усталені віхи наукової свідомості».
Обличчя кожної епохи найбільш яскраво проступає насамперед через постаті видатних представників різних сфер людського буття. «Рух вперед обумовлюється тривалою, непомітною і неусвідомленою підготовчою працею поколінь» і краєзнавство - саме те духовне підґрунтя, що забезпечує безперервність розвитку людства, інтеграцію регіонального аспекту в загальнонаціональний і, зрештою - загальнолюдський контекст. Тим паче, що «для України краєзнавство завжди було не лише міцним фундаментом історичної пам'яті, але й формою самозахисту від ударів долі» (академік Петро Тронько).