Бібліотека

Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова

«Актуальні аспекти в діяльності бібліотек: сучасний погляд, практичний досвід»

Дата проведення: 20 березня 2018 р. Місце проведення: Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова

Вступне слово.
Кравчук Неліна Миколаївна, директор бібліотеки ВНМУ ім. М. І. Пирогова, голова методичного об’єднання бібліотек закладів вищої освіти м. Вінниці

 

 Удосконалюватися – значить мінятися,

бути досконалим – означає змінюватися часто (У. Черчілль)

 

Зміни – закон життя.

І ті, хто дивиться тільки в минуле

чи лише на сьогодення,

безперечно – пропустять майбутнє.

Джон Ф. Кеннеді

 

Шановні колеги!

 

            Вітаю вас у бібліотеці Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Наші зустрічі на науково-практичних заходах завжди очікувані, а результати спілкування цікаві, корисні та непередбачувані. Сподіваюся, що сьогоднішні фахові обговорення, дискусії будуть пов’язані з науковими здобутками, які формують сучасне та майбутнє «обличчя» кожної бібліотеки.

            Світ науки, освіти, інформаційних можливостей потребує нової якості роботи бібліотек: постійного удосконалення та оновлення форм і методів забезпечення загальнодоступності, якості, оперативності і повноти інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів. Сьогодні бібліотечний ресурс набуває цифрового характеру, змінюється сам споживач інформації, читач стає віддаленим. Оперативна перебудова на потреби «свого» читача, впровадження послуг нового рівня, вміння поєднати довговічні напрацювання і нові види комунікації відкривають двері бібліотеки в надійне майбутнє.

              Розвиток бібліотек залежить сьогодні від реалізації власної стратегії на практиці за допомогою конкретних заходів, які дозволяють розширити та урізноманітнити спектр бібліотечно-інформаційного сервісу. Тож ми зібралися обговорити актуальні питання та нові орієнтири в діяльності бібліотек закладів вищої освіти. Це гарна нагода поділитися власними здобутками, осмислити і проаналізувати набутий практичний досвід з урахуванням сучасних реалій та намітити перспективи розвитку.

             Інтеграція бібліотеки у сві­товий бібліотечний інформаційний простір на правах рівноцінного партнера – мрія кожного відданого своїй справі бібліотечного фахівця. «Якщо ви чекаєте моменту, щоб здійснити свою мрію, знайте, що цей момент вже настав. Зробіть це прямо зараз» (теза із сайту Європейської академії освіти (Польща).

              Учасникам цього наукового зібрання бажаю професійного діалогу, творчих дискусій, плідної роботи, приємних вражень від спілкування та здійснення мрій!

Бібліотеки – перезавантаження
Карягіна Наталія Олександрівна, директор наукової бібліотеки ДонНУ імені В. Стуса

Перезавантаження – термін, який має  декілька значень. Наприклад, вважається, що в політичному значенні  автором терміну «перезавантаження»  є віце-президент Джозеф Байден.  В 2009 році   термін «перезавантаження» передбачав намір нової адміністрації США до конструктивного переосмислення російсько-американських відносин.

Але зараз ми  розуміємо  це   як  повне або часткове очищення пам’яті для машини, для будь-якої діяльності, іноді фундаментальні зміни методів та способів, а для людини –  круті зміни її психології, її мислення, її ставлення до  навколишнього світу. Врешті-решт –  це певні кардинальні  зміни.

 «Щоб ти жив у часи змін» – часто говорять, що це прокляття китайською.  Це не зовсім так. Вислів не походить з китайської мови. Можливо це хибний переклад промови Джозефа Чемберлена. Англійський вираз звучить  буквально: «Щоб ти жив у цікаві часи».  Про це свідчить Вікіпедія.  Страшні чи цікаві будуть для нас з вами подальші часи – поживемо, побачимо.

Вся історія бібліотек свідчить про те, що бібліотечна  спільнота за усі віки свого існування  не боялася нічого, крім війн та природних катаклізмів. Вона, як той хамелеон, постійно змінюється, пристосовується до  всіляких  змін  у суспільстві. А ще, вона дуже часто  передбачає ці зміни і йде на крок вперед.

Перезавантаження бібліотек сьогодні, на мій погляд, – це не тільки кардинальні зміни  їх іміджу, технічного обладнання, це майже повні зміни  психології  бібліотекаря  та користувача бібліотеки. Довгий час бібліотеки були не тільки місцем пошуку інформації, але й місцем духовної насолоди і відпочинку. Але сьогодні, мабуть, тільки ледачий  не помітив,  що свій вільний час люди практично не віддають читанню і походу до  бібліотек. Так  порівняно з минулим роком показник відвідування бібліотек вищів Вінниці  знизився на 524 971 од.

Багато  хто з сучасників пророкує друкованій  книзі в подальшому долю музейного експонату.

         На фоні усіх бібліотек університетські бібліотеки завжди були у виграшному стані: у них був  постійний студент-читач, який  добровільно-примусово ставав на першому курсі користувачем бібліотеки, одержував читацький квіток і комплект підручників. Багато хто  з вас пам’ятає   величезні черги на абонементи,  у читальних залах за єдиним примірником  монографії викладача, особливо перед сесією. Свою справу зробив Інтернет. З  його появою звична книга і бібліотеки   поступово відходять  на другий план, перестають бути необхідними для більшості людей.  Про стан читання в Україні свідчать  деякі дослідження. Висновки невтішні.

«Підступною фразою з радянського фільму «як дістатися до бібліотеки?» і зараз можна когось підстерегти вночі біля складу. Але, запитавши таке вдень у перехожого – будьте готові до добряче спантеличеного погляду. У добу планшетів та смартфонів книгозбірня отримала, як своєрідний ляпас, статус рудимента», – пише кореспондент газети «День» у рубриці «Українці – читайте!» Неля Ваверчак. Далі ще краще. Вона стверджує: «Бібліотека стала екзотикою і навіть архаїчною будівлею. Чи багато ви знаєте бібліотек, що з’явилися нещодавно? Чи відповідає їхнє наповнення сучасним вимогам? Чи працівники нагадують сучасних консультантів? Чи хочеться туди повертатися? Відсоток імовірних негативних відповідей впевнено шкандибає до позначки 99,9.»

 Так, сьогодення зробило бібліотекам і її співробітникам дуже серйозний виклик: бути  їм взагалі чи не бути. Але відомо, що коли людина на межі виживання, вона робить дива.  Тож бібліотекарі хутко стали  вигадувати всілякі заходи для підтримки своєї необхідності. Перш за все розробили стратегії розвитку на роки, де позначили проблеми і можливості їх подолання. Я можу довго перераховувати ті чи інші новації, які кожна бібліотека внесла в свої стратегічні плани. Багато з них  існують завдяки новим комп’ютерним технологіям. Деякі бібліотеки вирішили більше уваги  приділяти організації вільного часу читачів, використовуючи клубні заходи, пригощаючи відвідувачів різними солодощами, чаєм, кавою та смаколиками. Більшість бібліотек внз вдарилися в наукометрічні  дослідження. Конференції, чисельні семінари, вебінари. Все для того, щоб пробудити наукову діяльність наших вчених і донести її результати до світової наукової спільноти. Як завжди, бібліотекарі навчаються  швидко і навчають інших. Але  чомусь мені  здається, часом ми ніби підкреслюємо неспроможність молодих вчених гідно представити свої надбання в різних базах даних без допомоги бібліотеки. Наукові частини університетів  радісно  зняли з себе цю роботу.

 В цьому плані дуже  цікаві для нас з вами  результати соціологічного дослідження «Вища освіта очима студентів», проведеного Студентською радою Львова. On-line опитано 1200 студентів ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації Львова протягом 2-11 березня 2018 р.  44% респондентів на питання «Чи плануєте ви пов’язати своє життя з наукою?» – відповіли «ні». Тільки  4,5 %  мріють продовжити  своє життя з наукою. На питання «Сприяло чи на якість вашої освіти наповнення бібліотечного фонду?» –  тільки 16 % відповіли «так». А 54% – тільки 20 % викладачів  відносять до  компетентних у своїй справі.

 І все ж таки я впевнена, що всі наші старання з часом досягнуть  більш  позитивного результату. Кожна бібліотека знайде свій особистий підхід до користувача, задовольняючи його інтереси та читацькі потреби. Треба тільки  у гонитві за покращенням  не забути одну з найважливіших місій бібліотеки: залучення користувачів до читання, саме тим виховуючи  у них  вміння мислити.

 Ще до війни, у Донецьку я з колегами після інноваційних комп’ютерних перетворень в бібліотеці стали помічати, що нашим користувачам бракує затишних, душевних заходів. Швидкість автоматизованого обслуговування  потроху якось усувало нас від читача. Відійшли на  другий план задушевні бесіди.  Тому ми розробили разом з викладачами програму дозвілля студентів, відкрили «Літературну вітальню», стали проводити всі заходи під гаслом: «Все для читацьких задоволень».  Але війна внесла свої корективи. Вимушений переїзд. Втрата всіх можливостей для швидкого ефективного початку діяльності. Ось тут я і мої колеги відчули що таке повне перезавантаження. В цій ситуації наш ректор, мудра людина, надихнув мене  і підтримав.  «Головне – почати щось робити без страху, щоб визначений вами вектор був остаточним і незмінним», – ці слова і стали поштовхом до дій. Відтоді всі переселенці університету, почали перезавантаження нашого життя і праці з  вірою  про нове  майбутнє університету, нашої країни. І ця віра та наше натхнення, творчий підхід до своєї праці дали  таки позитивний результат. За 4 роки існування в Вінниці  бібліотеку Донецького національного університету імені Василя Стуса  я можу зараз  назвати науковою. Невеликий, але якісно сформований фонд, який відповідає напрямкам  наукового, навчального та виховного процесів університету, втілення в роботу практично усіх комп’ютерних послуг,  широкий спектр бібліографічних покажчиків, списків, велика кількість книжкових виставок, оглядів, комплексних заходів. І все це за участю найменшої кількісті працівників.  Так, наші кількісні показники  нижчі   за  показники Вінницьких бібліотек. Але  ми   ще  на початку перезавантаження.   І якщо ми говоримо сьогодні про основні аспекти діяльності бібліотеки то  для нас на майбутній час особливо важливим є залучення якомога  більше  користувачів до нашої  бібліотеки, відродити у них палке  бажання читати  і одержувати книги та інформацію в бібліотеці, продовжувати роботу зі  зміни іміджу бібліотекаря з сірої миші до сучасного консультанта з будь-яких питань.  Так, плани амбітні, але вони того варті. Вище згадана Неля Ваверчак, розповіла таку  історію: «…письменник, герой фільму,  мав здати видавцю у визначений час рукопис. Графік постійно зривався. Вдома не вдавалося зосередитися – щось постійно відволікало. Але ситуація налагодилася, коли він прийшов до бібліотеки». Тож нам  з вами треба намагатися  зробити все, щоб потрапивши до бібліотеки, кожен був упевенний: вона стане його ексклюзивним життєвим середовищем. А читач, розмовляючи із бібліотекарем, буде відчувати підтримку однодумця. І тільки в бібліотеці нехай буде можливість  сконцентруватися на своїх планах, проектах, думках. Нехай  між полицями і запахом книг почне  жити   особливий проект розвитку кожного.

Свою   зустріч з першокурсниками я завжди  закінчую словами  нашого ректора:  «Читайте книжки, мисліть і постійно вдосконалюйтеся». І від себе додаю: читання зробить вас сильними, допитливими, вимогливими та розумними. А розумній людині нестрашні ніякі перезавантаження. І ще кілька слів на захист друкованої книги:

– Я знаю все! – сказала Вікіпедія.

–У мене  все можна знайти, – похвалявся  Google.

–Я самий головний у світі! – сказав Інтернет.

– Ну, ну… – тихо відповіла електрика.

Формування фонду на сучасному етапі. Обмін досвідом
Денисюк Ганна Анатоліївна, завідувач відділу маркетингу бібліотеки ВТЕІ

Процес формування бібліотечного фонду з давніх часів хвилював бібліотекознавців всіх країн. Сьогодні дослідження в цій галузі зосереджені у великих науково-методичних центрах України – національних, універсальних і спеціальних бібліотеках. Теорія і практика формування фонду бібліотеки, у теперішній час, складається на основі використання великого досвіду минулого і врахування світових досягнень. При формуванні бібліотечного фонду необхідно враховувати те, щоб його зміст відповідав розвитку науки, економіки, культури; оперативно і повно комплектувався вітчизняними і зарубіжними виданнями; щоб створювалася система забезпечення бібліотек літературою, здійснювався державний облік і зберігання документів.

Формування бібліотечного фонду складається з наступних технологічних процесів: моделювання, комплектування, обліку документів, організації та управління фондом.

Перший процес – моделювання – це створення моделі фонду і виявлення найбільш раціональних способів його формування.

Комплектування – основний процес формування бібліотечного фонду, процес наповнення його документами, постійне оновлення фонду.

Облік документів – це комплекс операцій, які забезпечують одержання точних відомостей про обсяг, склад та рух фонду.

Наступний процес – організація фонду і зберігання в приміщеннях бібліотеки.

І останній  –  управління фондом – це планування роботи з фондом на основі вивчення його розвитку, створення апарату управління фондом, технології прийняття рішень з оптимального його формування.

Процес комплектування, один з основних елементів формування бібліотечного фонду, який має забезпечити повноту відбору і оперативного придбання творів друку та інших документів. Він включає поповнення фонду (комплектування та доукомплектування), звільнення фонду від морально і фізично застарілої літератури, поділ фонду за призначенням, видами видань або іншими ознаками.

Сам термін «комплектування» ввійшов в бібліотечний лексикон на початку ХХ ст., хоча зустрічався і раніше в працях науковців.

Виходячи з визначень відомого фондознавця М.П. Васильченка, які відображені на слайді, видно, що комплектування – процес двосторонній, в якому обидві його сторони знаходяться між собою в діалектичній єдності, та безперервний: одного разу почавшись, він не закінчується до тих пір, поки існує сама бібліотека.

Розглянувши походження терміну «комплектування», сутність його поняття і провівши аналіз терміносистеми можна зробити такі висновки:

  • з появою перших бібліотек виникає поняття «формування», хоча по суті це було «комплектування», яке виокремилось набагато пізніше як один з основних процесів формування бібліотечного фонду;
  • комплектування фонду бібліотеки, так як і його види, до цього часу не мають однозначного чіткого визначення. Та загальним у всіх них є: оновлення, чисельне поповнення фонду новими документами у відповідності з задачами бібліотеки та попитом користувачів. Разом з тим, вилучення з фонду зустрічається не у всіх формулюваннях.

Наприклад, М.П. Васильченко розрізняє три основних види комплектування: початкове, поточне і ретроспективне.

Ю.М. Столяров визначає поточне, ретроспективне та рекомплектування.

Т.О. Долбенко розкриває чотири види комплектування бібліотечного фонду: ретроспективне, початкове, додаткове і поточне.

Усі види комплектування після початку функціонування бібліотеки реалізуються одночасно, перетворюючи його на єдиний процес.

При формуванні своїх фондів всі бібліотеки, незалежно від їх видів та форм власності регулюються відповідними законами, постановами, положеннями, інструкціями та іншими регламентуючими документами, виконання яких є обов’язковим. Основними є Закони України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про обов’язковий примірник документів», «Про публічні закупівлі», Постанови Кабінету Міністрів. А також різні Положення (про відділ, про систему фондів бібліотеки, про фонд, його формування), спеціальні технологічні інструкції, які розробляються кожною бібліотекою.

Метою процесу поповнення фонду бібліотеки є надходження нових профільних документів.

Процес поповнення бібліотечного фонду включає в себе майже всі види комплектування, крім рекомплектування. Незважаючи на деякі їх технологічні відмінності, можна вибудувати загальний алгоритм поповнення фонду, який відображений на слайді. Це:

  1. Аналіз зовнішнього документного потоку.
  2. Первинний відбір документів.
  3. Замовлення видань.
  4. Прийом нових надходжень.

Процеси ринкових перетворень, підвищення конкуренції на ринку праці вимагають постійного вдосконалення підготовки сучасних фахівців. Досягнення успіху в цьому напрямку багато в чому залежить від розвитку інформаційного забезпечення навчального процесу. Сучасна бібліотека вищого навчального закладу, як важливий інформаційний центр, займає в навчальному та науковому процесі все більш важливе місце. Вона неможлива без застосування новітніх технологій і пов’язаних з ними нових форм бібліотечного та інформаційно-бібліографічного обслуговування. Сьогодні впровадження комп’ютерних технологій в роботу бібліотек не данина часу, а одна з основних умов для подальшого розвитку і існування самих бібліотек і прогресу бібліотечної науки.

Бібліотека Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету є важливою складовою єдиного інформаційно-освітнього простору вищого навчального закладу, від ефективності роботи якої залежить якість навчального та наукового процесу.

Як один з головних структурних підрозділів інституту бібліотека забезпечує повне, якісне і оперативне бібліотечно-бібліографічне та інформаційне обслуговування студентів, аспірантів, наукових, науково-педагогічних працівників, співробітників інституту, а також сторонніх користувачів відповідно до Правил користування бібліотекою.

Бібліотека координує та кооперує свою діяльність зі структурними підрозділами вищого навчального закладу, співпрацює та взаємодіє з бібліотеками інших систем та відомств, інформаційними центрами, організовує роботу з представниками кафедр і наукових підрозділів інституту, надає їм необхідну допомогу.

Фонд бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ є універсальною базою для навчального процесу і наукових досліджень в області економіки торгівлі, з питань економіки і фінансів, менеджменту і бізнесу, інформаційних систем та технологій, правових і суспільно-політичних питань. Він не обмежується лише навчальною літературою, а містить наукову і художню літературу, енциклопедичні та довідкові видання, словники, збірники законодавчих матеріалів, нормативно-технічну документацію, спеціальні види науково-технічної літератури, неопубліковані матеріали, періодичні та інформаційно-бібліографічні видання.

Керуючись навчальними планами, замовленнями факультетів, бібліотека ВТЕІ КНТЕУ використовує різні можливості для поповнення фондів відповідно до профілю вищого навчального закладу та інформаційних потреб усіх категорій користувачів. Поповнення проходить шляхом придбання наукової, навчальної, довідкової, художньої літератури, періодичних видань, компакт-дисків та електронних БД, шляхом книгообміну, отримання в дар та з інших джерел. Нові надходження проходять наукову та технічну обробку, предметизуються та класифікуються. Бібліотека також здійснює організацію, раціональне розміщення та облік основних та підсобних фондів, їх зберігання, реставрацію, консервацію та копіювання.

Згідно з діючими законодавчими актами бібліотека ВТЕІ КНТЕУ систематично аналізує використання фонду з метою оптимізації, вилучає документи, що втратили актуальність, наукову та виробничу цінність, зношені, дефектні та дублетні примірники.

Формуванням бібліотечного фонду займається відділ маркетингу бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ.

Основні його завдання та функції:

– відділ веде науково-обгрунтоване формування бібліотечного фонду для інформаційного забезпечення наукових та навчально-виховних програм вищого навчального закладу;

– забезпечує облік, наукове і технічне опрацювання літератури, що надійшла до бібліотеки за допомогою автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи «УФД/Бібліотека».

Комплектування фонду бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ здійснюється вiдповiдно до завдань, визначених Положенням про бібліотеку, Положенням про відділ маркетингу, Положенням про порядок формування та збереження фондів, Тематико-типологічним планом комплектування, а також з урахуванням інформаційних потреб користувачів.

Впровадження засобів комп’ютеризації в роботу відділу маркетингу бібліотеки внесло істотні корективи в організацію основних технологічних процесів, у саме розуміння технології комплектування. Інноваційні технології комплектування фонду зумовили новий підхід до накопичення документно-інформаційних ресурсів бібліотеки вищого навчального закладу. Застосування новітніх інформаційних технологій допомагає відділу маркетингу оперативно знайомитись з асортиментом книжкового ринку, використовуючи нові форми та джерела комплектування.

Основними критеріями відбору документів є їх актуальність, цінність та профільність, важливим чинником є плановість і системність поповнення фонду. Зазначене є теоретичними засадами комплектування фонду.

Нині найскладнішою проблемою при формуванні бібліотечного фонду є нерегулярність виділення коштів на процес документопостачання. Внаслідок цього скорочується обсяг надходження нової літератури. Основними джерелами комплектування бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ в останні роки були:

  • видавництва та книготорговельні організації України;
  • передплата періодичних видань;
  • книгообмін;
  • подарункові видання;
  • придбання повнотекстових баз даних;
  • копіювання документів;
  • документи, отримані взамін втрачених та пошкоджених;
  • центр підготовки науково-методичних видань КНТЕУ;
  • видавничо-редакційний відділ ВТЕІ КНТЕУ.

На сьогоднішній день на зміну паперовим державним тендерам прийшла електронна система публічних закупівель ProZorro. Система надає повний доступ до комерційних пропозицій всіх учасників та ходу торгів. У систему викладається повна інформація про товар, послугу або роботи переможця, включно з укладеним договором. Побудований простий доступ, просте користування та проста участь.

Фонд бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ на 1 січня 2018 р. нараховує 233 тис. 310 одиниць зберігання. З них: 215 тис. 163 прим. книг, 16 тис. 578 прим. періодичних видань. З 2015 р. бібліотечний фонд поповнюється мережними локальними документами (електронними повнотекстовими копіями навчально-методичної літератури, які передаються із видавничо-редакційного відділу інституту), їх на сьогоднішній день 1466 одиниць. Також у фонді бібліотеки є 46 одиниць зберігання неопублікованих документів – це кращі примірники випускних кваліфікаційних проектів (робіт).

У 2017 р. фонд бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ збільшився на 2 тис. 352 облікові одиниці.

Щодо джерел надходження, то основне джерело – це видавничо-редакційний відділ інституту. Крім того, навчально-методична література надходить з Центру підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ. Також бібліотека співпрацює з видавництвом «Центр учбової літератури». В минулому році було сформовано замовлення на придбання літератури цього видавництва на суму 50 тис. грн., придбано 255 прим. видань, а також Універсальну десяткову класифікацію.

В бібліотеці  продовжується благодійна акція «Подаруй бібліотеці книгу». Інформація про умови акції розміщується на веб-сторінці бібліотеки на сайті інституту. Книгозбірня з вдячністю отримує в дар примірники, які займають належне місце у фонді бібліотеки, поповнюючи його новими актуальними документами. Надходження, подаровані бібліотеці фіксуються, обліковуються, обробляються. Так, в 2017 р. бібліотеці було подаровано 39 прим.

Нажаль, за останні три роки можна прослідкувати тенденцію зменшення надходжень до фонду бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ, що відображено на слайді.

Враховуючи вимоги часу, в 2016 р. для науково-педагогічних працівників та студентів адміністрацією інституту було придбано повнотекстову базу даних навчальних видань видавництва «Центр учбової літератури», яка надає доступ до більш як 1000 назв підручників, навчальних посібників економічної тематики. Цей ресурс доступний в локальній мережі інституту із можливістю копіювати або скачувати як окремі розділи підручників, так і всі видання.

З метою ефективного використання бібліотечного фонду постійно проводиться аналіз його стану. Велика увага приділяється його оновленню, очищенню від застарілої та зношеної літератури. Так, в 2017 р. було відібрано і списано 907 прим. зношених та загублених читачами видань.

Постійно проводиться аналіз стану забезпечення навчальних дисциплін навчально-методичною літературою за допомогою БД «Книгозабезпеченість», яка дозволяє прослідкувати книгозабезпечення навчальних дисциплін, які закріплені за кафедрами інституту, та надавати дану інформацію при формуванні ліцензійних та акредитаційних справ. З огляду на це важливу роль в організації комплектування бібліотечного фонду відіграє зв’язок бібліотеки з кафедрами інституту. Тісні контакти бібліотеки та кафедр диктуються ще й з причини частої зміни навчальних планів, відсутності підручників з деяких дисциплін, впровадження нових предметів. За рекомендацією кафедр бібліотека веде пошук нової спеціалізованої літератури, що виходить із друку та є необхідною для навчально-виховного процесу. Пріоритетними у комплектуванні фонду навчальною та методичною літературою є навчальні дисципліни та спеціальності, що були тільки-но введені, а також дисципліни кафедр, які проходять акредитацію. Особлива увага при комплектуванні приділяється формуванню фонду бібліотеки україномовними навчальними виданнями, затвердженими або рекомендованими Міністерством освіти і науки України.

Бібліотека інституту по «Віртуальному діловодству» надсилає кафедрам прайс-листи, каталоги видавництв, каталоги передплати періодичних видань для опрацювання та подальшого замовлення підручників та періодичних видань, необхідних для забезпечення навчального процесу.

З новинками користувачі мають можливість ознайомитися у «Бюлетені нових надходжень» на веб-сторінці бібліотеки.

Працівники відділу маркетингу щорічно редагують дані про кількість студентів, отримані від кафедр на початку кожного навчального року на основі розпорядження по інституту.

На сучасному рівні технологія комплектування фонду бібліотеки тісно пов’язана з автоматизацією бібліотечних процесів. Впровадження електронних інформаційних технологій в сучасну бібліотечну діяльність забезпечує:

– автоматичне формування замовлень та автоматизований облік їх виконання,

– одноразове введення даних і багатоцільове їх використання,

– контроль за точністю оформлення надходження партії.

Застосування автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи також полегшує ведення бібліотечної документації та статистики.

Говорячи про оптимізацію електронних технологій, про їхні переваги перед традиційними, необхідно відзначити постійне їхнє вдосконалення й розширення можливостей. Комплексна автоматизація дозволила не тільки полегшити працю бібліотекарів, виявити помилки традиційних технологій, раціонально розподілити трудові ресурси, але й надати користувачам зовсім нові можливості у пошуку та отриманні необхідної інформації. Співробітники відділу маркетингу вивчають досвід використання новітніх технологій у бібліотечній роботі й застосування їх на практиці.

Весь обсяг нових надходжень обробляється за допомогою АБІС «УФД/Бібліотека». Її особливістю є створення єдиного робочого місця з наданням доступу до певних функцій в залежності від повноважень користувача, зареєстрованого в системі. Це дозволяє автоматизувати процеси, пов’язані з обробкою видань від оформлення замовлення до вилучення з фонду.

Паралельно з картковим створений електронний каталог. З 1998 р. до нього заноситься інформація про всі нові надходження до бібліотеки, ведеться інвентарний і безінвентарний облік. Інвентарна книга в друкованій формі ведеться з 2005 р.

Під час реєстрації нових надходжень систематизатор вказує і місце збереження кожного примірника, що дає змогу зробити у електронному вигляді статистику нових надходжень по структурних підрозділах.

Також АБІС «УФД/Бібліотека» дозволяє здійснювати статистику документів, які вибули з фонду. Акти на списання формуються у БД «Вибуття з фонду», в яку вносяться  дані про черговий акт на списання. А у «Бібліотечному фонді» вводяться інвентарні номери примірників, які вибувають і у вікні «Списання» заповнюються відповідні поля. Коли всі примірники певного акту пройшли процедуру списання, у вікні «Акт списання» програмою рахується кількість списаних примірників та інші показники.

Кожного року в листопаді місяці згідно наказу по інституту «Про проведення інвентаризації активів та зобов’язань» відбувається перевірка 20% бібліотечного фонду.

Отже, аналізуючи технологію комплектування фонду бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ можна зробити висновки, що відбуваються позитивні зміни у цьому процесі та продовжуються пошуки нових можливостей з його вдосконалення.

На сьогодні бібліотека ВТЕІ КНТЕУ намагається в повному обсязі та своєчасно задовольнити інформаційні потреби студентів, аспірантів та викладачів. Використовуючи новітні технології, віддалені ресурси, вдосконалюючи систему обслуговування, вона задовольняє зростаючі потреби своїх користувачів.

Не зважаючи на різноманітні труднощі, бібліотека намагається комплектувати фонд новими актуальними надходженнями відповідно до профілю інституту та запитів користувачів, відшукуючи джерела надходжень та отримуючи доступи до нових баз даних електронних ресурсів. У своїй роботі бібліотека ВТЕІ КНТЕУ обирає шлях ефективних змін та інноваційного розвитку, впровадження новітніх інформаційних технологій та формування потужних інформаційних ресурсів, доступність, актуальність і повнота яких сприятиме якісній підготовці вищим навчальним закладом фахівців, що володітимуть передовими знаннями, необхідними для професійної діяльності.

 

Впровадження УДК у бібліотеці ВНАУ. Обмін досвідом
Дудкевич Наталія Григорівна, в. о. директора бібліотеки ВНАУ

Кабінет Міністрів України на своєму засіданні 22 березня 2017 року, прийняв рішення перевести українські бібліотеки на використання універсальної десяткової класифікації (УДК) замість бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК).

В Україні для систематизації видавничої продукції паралельно використовувалися дві системи: УДК і ББК. Система УДК використовується близько у 130 країнах світу, таблиці перекладено більше ніж на 50 мов (стандартний чи скорочений варіанти). З 2000 року в Україні використовують таблиці УДК видані українською мовою.

Була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від  22 березня 2017 р. № 177  «Про припинення використання Бібліотечно-бібліографічної класифікації та впровадження Універсальної десяткової класифікації».

Постанова передбачає відмову від використання бібліотечно-бібліографічної класифікації та поступове переведення бібліотек-користувачів на універсальну десяткову класифікацію як міжнародну систему.

Універсальна десяткова класифікація (УДК) – це міжнародна багатомовна класифікаційна система, що об’єднує всі галузі знань в єдиній універсальній структурі з загальною десятковою нотацією. Міжнародним еталоном УДК є англомовна база даних Master Reference File (MRF), яка налічує близько 70 000 класифікаційних рубрик.

Універсальна десяткова класифікація (УДК) є інтелектуальною власністю міжнародної некомерційної організації «Консорціум УДК» (УДКК) (UDC Consortium, UDCC), що знаходиться у Нідерландах. Консорціум УДК здійснює роботу з ведення, вдосконалення і розповсюдження системи УДК.

УДК охоплює всі галузі людських знань. Її розділи органічно пов’язані між собою, і зміни одного розділу вимагають змін в інших розділах. В основі структури УДК — принцип десяткових дробів. Для позначення рубрик застосовують арабські цифри, зрозумілі в усіх країнах, що робить УДК загальнодоступною міжнародною системою.

Кожен з цих класів поділено на десять розділів, які, у свою чергу, поділяються на десять підрозділів тощо.

Для полегшення читання і для кращої наочності після кожного третього знака ставиться крапка.

Десятковий принцип структури дає змогу безмежно розширювати її за допомогою приєднання нових цифрових позначень до існуючих, не змінюючи системи загалом. Наявність детально розробленої системи допоміжних таблиць визначників, здатність відображати нові поняття за допомогою розподілу рубрик від загального до конкретного також роблять систему УДК гнучкою.

Наприклад, індекс поняття  «631.311.3 Копачі посадочних ям» будують так:

63 Сільське господарство. Лісове господарство. Землеробство. Тваринництво. Полювання. Мисливство. Рибне господарство.

630 Лісове господарство.

631 Загальні питання сільського господарства.

631.3 Сільськогосподарські машини, знаряддя та інструменти.

631.31 Машини та знаряддя для обробки (культивації грунтів). Допоміжні машини та знаряддя.

631.311 Машини та знаряддя загального використання.

631.311.3 Копачі ям для стовпів. Копачі посадочних ям.

 

В УДК, крім основної, є допоміжні таблиці визначників, які використовують для подальшої деталізації індексу. Наявність визначників, які надають системі гнучкості та багатоаспектності, є головним надбанням УДК. Комбінуючи індекси основної таблиці з визначниками, можна отримати велику кількість складних індексів, що розширює діапазон класифікації загалом.

Визначники поділяються на дві групи: загальні та спеціальні (аналітичні).

Загальні визначники відображують загальнопоширені характеристики, тобто ті, що застосовуються в усіх або багатьох розділах таблиць.

Загальні визначники можна приєднувати до будь-якого індексу основної таблиці УДК.

Наприклад: (477)  Україна

 

Загальні визначники мови містять класифікацію мов. Їх використовують також для позначення багатомовних документів і перекладів з різних мов. Їх розпізнавальний символ =… (знак рівності).

Наприклад: =12  Італійська мова

Загальні визначники форми документів мають символ (0…). Їх застосовують для класифікування документів за формою і характером викладу: підручник, стаття, довідник, словник, звіт, патент тощо.

Наприклад: 54(075.8)  Підручник з хімії для ВНЗ

 

Загальні визначники місця мають символ (1/9). Їх застосовують для відображення географічного або територіального аспекту, в якому розглядається тема. Вони дають змогу позначати місце і простір взагалі, фізико-географічні області та зони, ріки, моря, океани, країни й території сучасного та стародавнього світу тощо.

Загальні визначники місця приєднуються до індексу будь-якого розділу, якщо необхідно відобразити матеріал в зазначеному аспекті.

 

Наприклад: 55(477)  Геологія України

 

Загальні визначники рас, етнічних груп та народів створюють із загальних визначників мови, взятих у круглі дужки, та використовують для позначення національностей, народностей або етнічних груп.

Наприклад: =111 Англійська мова       (=111) Англійці

 

Загальні визначники часу мають символ «…». Їх застосовують для створення підрозділів за хронологічним принципом.

Тисячоліття позначається однією цифрою, століття — двома, десятиліття — трьома, рік — чотирма. Перше століття нашої ери позначено двома нулями «00», тому кожне цифрове позначення визначника є на одиницю меншим за цифрове позначення століття.

Наприклад: «16»  XVII століття

 

Загальні визначники основних характеристик мають символ -0. Існує чотири види таких визначників:

-02  Властивості

-03  Матеріали

-04  Процеси

-05  Особи та характеристики осіб

Спеціальні визначники відображають локально розповсюджені характеристики, тобто ті, що застосовані в одному або кількох розділах основної таблиці.

Спеціальні визначники розрізняють за їхніми символами:

-1/-9 — визначники з дефісом (крім -0 — Загальні визначники з дефісом);

.01/.09 — визначники з крапкою нуль;

’1/’9 — визначники з апострофом.

Спеціальний визначник у поєднанні з індексом розділу, в якому його наведено, позначає загальне поняття певної галузі знання, якщо це поняття відсутнє серед основних індексів розділу. Той самий визначник як переміщувана частина індексу (у поєднанні з будь-яким індексом певного розділу) виконує аналітичну функцію, уточнюючи конкретне поняття, яке позначено цим індексом.

УДК має великий набір знаків (символів). Їх основне призначення — фіксування відношень між поняттями, що відображені у документах, і утворення правильного пошукового образу, що забезпечує повноту і точність пошуку інформації.

Знак приєднання + (плюс) означає наявність в документі двох і більше незалежних одна від одної тем або формальних особливостей.

Наприклад: 622+669  Гірнича справа та металургія

 

Знак поширення / (навскісна риска) Завдяки цьому знаку відбувається злиття кількох окремих понять, розміщених одне за одним, у загальне.

Наприклад: 633/635  Рослинництво в цілому. Рільництво. Садівництво

 

Знак відношення : (двокрапка) об’єднує між собою індекси двох понять (предметів, тем), взаємопов’язаних за суттю; при цьому утворюється складений індекс зі значенням, яке не збігається зі значенням кожного з них окремо

Наприклад: 635.965:632.38  Кімнатні рослини — вірусні хвороби (Вірусні хвороби кімнатних рослин)

 

Квадратні дужки […] — знак, який використовують в складних та складених індексах усіх розділів УДК. За квадратні дужки виносять визначники, що є спільними для двох і більше індексів, а також виносять індекс, який повторюється

Наприклад: [27:24](540)  «Християнська релігія щодо буддизму» в Індії

 

Невід’ємною складовою системи УДК є Алфавітно-предметний покажчик (АПП), який забезпечує легкодоступний вхід в УДК, прискорює пошук і сприяє покращенню якості індексування завдяки тому, що у покажчику розірвано систематичні ієрархічні зв’язки, представлені у таблицях, і встановлено предметні, які забезпечують групування понять з усіх класів (розділів) таблиці.

АПП — це словник УДК, система допоміжних зв’язків, формальний перелік усіх понять або назв предметів з неістотними винятками, незалежно від ієрархії, без урахування важливості понять, відображених у таблицях (для уникнення суб’єктивізму їхнього відбору).

АПП виконує три основні функції: предметно-комплексоутворювальну, предметно-адресну і предметно-контрольну. Дві перші важливі для систематизатора, а остання стає в нагоді під час укладання робочих таблиць класифікації.

У покажчику зазвичай подають поняття з основних і допоміжних таблиць УДК, а також в обмеженій кількості — з прикладів комбінування.

Прості рубрики складаються з назви поняття без зазначення аспектів, оскільки їхня галузева належність не викликає сумнівів.

Наприклад: Антропологія  572

 

Складні предметні рубрики утворено з двох елементів — заголовка рубрики (назви поняття) і підрубрики, що відображає аспект, видоутворювальні або будь-які уточнювальні ознаки.

Наприклад: Знання (комп’ютер. наука)  004.853

У покажчику застосовують три види підрубрик: галузеві, тематичні та формальні.

Галузеві підрубрики (аспекти) відображають назву галузі і відокремлені від заголовка круглими дужками.

Наприклад: Нафта (аналіт. хімія)  543.275.2

Тематичні підрубрики уточнюють аспект понять, які розглядаються в певній галузі: процес, властивості, склад, вплив на інший предмет, галузь застосування та інші параметри і характеристики.

Наприклад: Сплави, добування металів (металургія)  669.054.8

Формальні підзаголовки, які є загальними визначниками, відокремлюють дужками, як і галузеві підрубрики.

Наприклад: Гектографовані копії (визначн. форми)  (0.035.5)

Гніздові рубрики утворюють за допомогою багатоаспектних понять, поданих у двох або більше розділах. Поняття з підрубриками, відокремленими від заголовка комою, розміщують за алфавітом після понять з аспектами в дужках, перед інверсованою тематичною рубрикою.

Наприклад:

Мито — (держ.адм.упр.35.073.6

Мито — (міжнар. торгівля339.543.3

Мито — (цивіл. просес. право347.921.6

Мито -, доходи (економіка фінансів) 336.24

 

Для зручності під час користування покажчиком і для прискорення пошуку в АПП уводять такий допоміжний інструмент, як посилання, що пов’язує споріднені поняття: загальні посилання — «див.» і окремі (перехресні) посилання — «див. також».

АПП не розкриває зміст розділів, не роз’яснює, як користуватись індексами, а лише орієнтує під час пошуку необхідного розділу, що містить потрібне поняття. Знайдений під час пошуку за АПП індекс, потрібний для відображення змісту документа, що індексується, необхідно перевірити та уточнити в основній таблиці.

Таблиці УДК для нас є знайомими, тому що працівники бібліотек використовували їх для шифрування наукових статей, тез, збірників. Але після введення в дію Постанови уряду, працівники бібліотеки підійшли відповідально до поставленого завдання.

Першим кроком для переведення бібліотеки на використання універсальної десяткової класифікації було придбання паперового видання. Видавництва «Ліра-К», яке складалося з 2-х книг: першої – «Допоміжні та основна таблиці», другої – «Алфавітно-предметний покажчик» та «Таблиці зіставлення індексів УДК та ББК (2016 р.)».

Можна також користуватись скороченими таблицями УДК онлайн. У

мережі Internet є у вільному доступі скорочені таблиці УДК. Якщо брати таблиці на веб-сайті УДКК, то тут є Основна таблиця та Допоміжні таблиці (Знаки та Загальні визначники).     http://www.udcsummary.info/php/index.php?lang=uk&pr=Y. Окрім цього ресурсу є ще інші, і ви вже самостійно можете вирішувати якими Вам користуватись.

Другим кроком було проведення методичного засідання бібліотечної ради. Ознайомлення з постановою КМ «Про припинення використання ББК та впровадження УДК». Виділення робочої групи із директора бібліотеки, методиста та завідуючих відділів. Головними відповідальними особами були визначені директор бібліотеки та завідувач відділу комплектування та обробки літератури.

Третім кроком було систематизувати за таблицями УДК нову літературу, яка надходила до бібліотеки. Для більш легкого впровадження таблиць УДК можливо виділити окремий стелаж, де буде розставлятися література вже за класифікацією УДК.

Четвертий крок це переведення фонду на УДК.

1). Провести аналіз фонду, завдяки чому буде виявлена загальна картина :

– яка кількість літератури буде переводитись з ББК на УДК;

– яку частину фонду буде списано або законсервовано (це дає можливість зробити актуалізацію фонду за стандартами ІФЛА): недоцільно переводити морально застарілу та зношену літературу на УДК.

2). Робочій групі створити план роботи з переводу фонду за класифікацією УДК (терміни, послідовність, відповідальні, розділи та ін.):

– треба прописати, яким чином буде здійснюватися розстановка фонду (тематична, за класифікацією УДК, інше);

– прописати, яким чином буде розташовано у фонді книги, зашифровані за ББК (другий ряд, додатковий стелаж, змішана розстановка тощо.);

– прийняти рішення щодо рівня деталізації та скорочення індексу УДК до певного знаку, наприклад: до другого (62), до третього (621), до четвертого (621.3), п’ятого (621.39) та ін.), рівень деталізації повинен відповідати складу фонду;

– розробити робочі таблиці УДК (на основі повних таблиць та прийнятих методичних рішень) або скористатися «Таблицею зіставлення індексів УДК і ББК»;

– розробити схеми для організації нанесення індексів на друковані видання у відділах обслуговування;

– розробити схеми для організації нанесення індексів на друковані видання в основному книгосховищі.

Схема перешифрування індексів на друковані

видання у відділах бібліотеки

Термін Підрозділ бібліотеки Розділи Відповідальні
Квітень Читальна зала № 1, Читальна зала № 3 (2)Природничі науки (5) (3)Машинобудування. Техніка загалом (62) ПІП

 

Травень Абонемент № 1,

Абонемент № 2

(2)Природничі науки (5) (3)Машинобудування. Техніка загалом (62) ПІП

 

Червень Книгосховище

 

(2)Природничі науки (5)

(3)Машинобудування. Техніка загалом (62)

ПІП

 

 

3). Забезпечити відділ комплектування та обробки літератури і сектор інформатизації та автоматизації таблицями УДК або доступ до таблиць УДК.

4). Провести навчання з використання таблиць УДК для співробітників відділу комплектування та обробки літератури і сектор інформатизації та автоматизації (вивчити УДК, методику систематизації).

5). Провести навчання з використання таблиць УДК для співробітників відділу обслуговування бібліотеки. Для організації розстановки фондів забезпечити підрозділи необхідною продукцією (поличні роздільники паспорти стелажів тощо).

П’ятим кроком є розміщення книг у фонді. Фонди кожної бібліотеки відрізняються за кількісними та якісними показниками. Кожна з бібліотек вирішує яким чином буде розміщатись бібліотечний фонд.

Отже, якщо це:

  • Тематична розстановка

– створити другий ряд (на полиці ставимо додатковий поличний роздільник, за яким розташовуємо видання, перешифровані за УДК). Такий спосіб допоможе вам відслідковувати актуальну літературу та поступово перешифровувати її, одночасно звільняти фонд від неактуальної літератури, без перешифрування;

– змішана розстановка (розташовуємо книги за одним роздільником, не зважаючи увагу на індекси).

  • Систематична розстановка: Тут можливо виділити 2 варіанти розстановки:
  • створити другий ряд (на полиці ставимо додатковий поличний роздільник з індексом УДК, за яким будуть розставлятися перешифровані видання);
  • розставити фонд відповідно до нової класифікації (цей варіант підходить у разі, коли прийнято рішення до повного перешифрування фонду на УДК);
  • для орієнтації у фонді на перший час на книжкових розподільниках доцільно вказувати одночасно 2 індекси (УДК, ББК). Особливо цінне це при систематичній розстановки фонду.

Незважаючи на те, яка буде розстановка, потрібно звернути увагу на те, що при перешифровуванні документів необхідно паралельно перешифровувати картки (електронного, генерального, алфавітного, систематичного каталогу).

Шостий крок, це робота з каталогами. Переведення фонду на УДК зачепить не лише сам бібліотечний фонд, а й відобразиться і в каталогах бібліотек (алфавітний, систематичний, електронний). При переведенні алфавітного каталогу (АК) на УДК, можна створити новий ряд каталожних карток, індексованих за УДК, і поступово наповнювати його перешифрованими картками старого (ББК) ряду. Для систематичного каталогу (СК) у картковій формі оформлюють основну та додаткову картки, які в установленому порядку мають повний каталожний і поличковий індекси.

 

Інформаційне забезпечення науки ВНЗ – стратегічна складова діяльності університетської бібліотеки
Криштафович Лілія Анасівна, головний бібліограф науково-технічної бібліотеки ВНТУ
Краєзнавча діяльність бібліотеки ВНМУ у відтворенні історичної пам’яті про університет. Обмін досвідом
Юрчишина Ольга Анатоліївна, завідувач сектору бібліотеки ВНМУ ім. М. І. Пирогова

Майже 100-річна історія Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова схожа на старий фоліант, багато сторінок якого, на жаль, з часом потьмяніли, літери згасли, а тому тексти вимагають реставрації, а ще – уточнень та встановлення історичної правди в змалюванні подій, фактів, окремих особистостей. Маловідомі та замовчувані факти вимагають висвітлення, а «білі плями» – дослідження. Тому бібліотека започаткувала краєзнавчий проект «Пам’ять університету», дія якого розрахована на тривалий період. Проект включає напрямки: «Вінницький медичний інститут у Другій світовій війні», «ВНМУ ім. М. І. Пирогова: від фармацевтичних курсів до національного університету» (історія ВНЗ), «Зламані, але нескорені» (викладачі, випускники та студенти ВНМУ ім. М. І. Пирогова – жертви політичних репресій тоталітарного режиму), «У бронзі, мармурі й граніті» (фотоматеріали та відомості про пам’ятники, меморіальні дошки видатним медикам Вінниччини, науковцям, видатним випускникам ВНМУ ім. М. І. Пирогова), «Професори ВНМУ: 1921-2017 рр.» (віхи життя та діяльності), «Праці науковців ВНМУ ім. М. І. Пирогова», «Літопис випускників» (славетні лікарі-випускники університету), «Герої Майдану і АТО»  (викладачі та випускники університету), «З когорти великих» (видатні медики Вінниччини).

«Вінницький медичний інститут у Другій світовій війні» – один із напрямків краєзнавчого проекту «Пам’ять університету» бібліотеки Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. За цим напрямком проводилася ретельна пошукова, дослідницька робота, яка особливого значення набрала після виходу статті «З Вінницького медуніверситету більшу частину професорсько-викладацького складу закатували кадебісти; хто воював під час Великої Вітчизняної; кому пам’ятник на території вузу?» («Молодіжна газета Вінниччини» від 1 січня 2016 р.). Читаємо в статті: «Наприкінці 1940 року в інституті було повне кадрове спустошення, а через півроку розпочалась Друга світова… Через 23 роки після неї перед головним входом у медінститут встановили грандіозну височезну стелу, на якій вибито знайомі пафосні слова: «Вічна слава викладачам, студентам-випускникам і співробітникам Вінницького медичного інституту ім. М. Пирогова, що загинули в боях за свободу і незалежність Батьківщини в роки ВВв 1941-1945 р.р.» Хто з медінституту після терору з початком війни міг виступити проти гітлерівців?! Воювати було нікому… Виринає страшне припущення, що поява цього об’єкту не що інше, як захист від незручних питань…».

Дійсно, на території Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова знаходиться чотирикутний пірамідальний Обеліск Слави на честь загиблих у Другій світовій війні викладачів, співробітників, випускників та студентів медичного інституту. Споруджений на кошти студентів, викладачів та співробітників Вінницького медичного інституту і відкритий 9-го травня 1967 р. Відтоді щорічно біля нього до дня Перемоги проходять вахти пам’яті, відбуваються зустрічі з ветеранами, тут дають урочисту обіцянку першокурсники, тут зустрічаються випускники, біля нього завжди квіти…

По-перше, напис на постаменті Обеліску Слави неточний, насправді напис звучить так: «Вічна слава студентам, лікарям-випускникам, викладачам та співробітникам Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова, що загинули в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.». По-друге, на постаменті міститься ще один напис: «Обеліск «Слава» збудований на кошти студентів, викладачів та співробітників Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова і відкритий 9-го травня 1967 року». По-третє, не така ця стела вже й «грандіозна і височезна». Згідно облікової картки на обеліск його розміри становлять 9,5×0,7×0,7  м. Розміри постаменту: 1,85×1,27×1,27 м. Розміри  цоколю: 0,4×2,83×2,83 м.

В тій самій статті Юрій Вікторович Легун, директор Вінницького Державного архіву Вінницької області, який увійшов до складу обласної комісії з питань реалізації Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону  пропаганди їхньої символіки» стверджує: «Це звернення – пересмикування фактів. Впевнений, що кадебісти у 1937-1940-х не винищили всіх працівників та студентів медінституту. Він функціонував і під час окупації. Особисто знаю тих, хто навчався в той час. Воювати було кому, – впевнений Юрій Легун. – Впевнений, що перейменовувати існуючий обеліск не варто. Краще зберігати нейтралітет, вшановувати всіх без винятку. Буде логічно встановити ще одну стелу пам’яті, але вже, щоб вшанувати  викладачів та студентів медінституту, закатованих більшовицьким режимом у 1937-1940 рр. Якщо не помиляюся, цей обеліск біля медуніверситету не має ніяких елементів комуністичного режиму і він не підпадає під декомунізацію у нашому місті».

Ректор Вінницького національного медичного університету В. М. Мороз мудро зауважив: «Знаю достовірно, що майже весь випуск 1941 р. героїчно загинув під час війни. І ніхто не має права паплюжити пам’ять про цих захисників. Безумовно, померлі від рук кадебістів колеги заслуговують на те, щоб бути вшанованими. Але для цього не треба знімати табличку на існуючому обеліскові». («Молодіжна газета Вінниччини» від 27 січня 2016 р.).

Щоб розставити всі крапки над «і» бібліотека Вінницького національного медичного університету взялася за кропітке дослідження. Робота з уточнення ряду фактів продовжилася із звернення до співробітників, науковців, студентів, випускників Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова з проханням надати допомогу з виявлення матеріалів про діяльність університету в довоєнний час та період Другої світової війни й нацистської окупації (1941-1944); про викладачів, студентів, співробітників Вінницького медичного інституту, які до Другої світової війни навчалися і працювали у цьому вищому навчальному закладі, а під час війни, захищаючи Батьківщину, воювали на фронтах, працювали в евакуаційних та фронтових шпиталях, у тилу ворога; про їхню участь у підпільно-партизанському русі, про рух антинацистського спротиву.

Відгукнулися родина колишнього професора ВНМУ Віктора Матвійовича Нечипорука; Петро Григорович Конвісаров, син колишнього викладача кафедри військової медицини Григорія Івановича Конвісарова; колишні випускники, родичі випускників та студентів медичного університету та інші небайдужі громадяни.

Значну допомогу в цій роботі надають вінницький краєзнавець, провідний фахівець з питань цивільного захисту Донецького національного університету Домненко Микола Григорович та економіст, краєзнавець, пошуковець-дослідник, член Вінницької обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Українського фонду пошуку «Пам’ять», член Національної спілки краєзнавців України, знавець періоду Другої світової війни на Вінниччині  Бранько Ярослав Андрійович.

Значною підмогою в нашій роботі стали віднайдені альбоми випускників Вінницького медичного інституту 1939 року (наданий професором кафедри нормальної фізіології М. В. Йолтухівським), 1940 року (наданий співробітниками Вінницького обласного краєзнавчого музею) та 1941 року (наданий родиною покійного професора В. М. Нечипорука). Професор Михайло Володимирович Йолтухівський надав не лише альбом випуску медичного інституту 1939 року, а й матеріали та документи про його власницю, капітана медичної служби, учасницю бойових дій Б. Я. Кіперман. Особлива цінність альбому полягає в тому, що Б. Я. Кіперман упродовж всього свого життя вклеювала до нього різні світлини: періоду свого навчання в інституті; фронтові, оскільки пройшла всю війну; повоєнні фото зустрічей випускників тощо; також вказала прізвища випускників інституту полеглих на фронтах Другої світової війни. Випускні альбоми дали можливість встановити прізвища та ініціали випускників інституту. А далі розпочалися пошуки  в архівах, музеях, бібліотеках, у мережі Інтернет…

Спільно з краєзнавцями М. Г. Домненком та Я. А. Браньком вже віднайдено сотні фронтових біографій і світлин. І тепер ми маємо досить багато документів, які підтверджують: так, випускники Вінницького медичного інституту, його викладачі, співробітники, студенти воювали на фронтах Другої світової війни. Віднайдено матеріали про загиблих.  

Значну допомогу надала нам також заступник директора Державного архіву Вінницької області Фаїна Аврамівна Винокурова. Її книжка «Евреи Винниччины в период Второй мировой войны. Малоизвестные документы и новые интерпретации. Т. 3 : Участники боевых действий на фронтах войны с нацизмом и труженики тыла» (Вінниця, 2000), спираючись на архівні матеріали, висвітлює чимало біографій викладачів, студентів, співробітників і випускників Вінницького медичного інституту.

Відскановані матеріали архівних документів надали для бібліотеки Жанна Кеберляйн, представниця громадського об’єднання «Німецька молодь в Європі» Земельного об’єднання в Північній Рейн-Вестфалії, історик, культуролог  та Таїса Гайда, керівник громадського об’єднання «Народний майдан Вінниччини».

Загалом було віднайдено цікаві матеріали про діяльність Вінницького медичного інституту під час окупації (1941-1943), студентський рух 1941-1942 рр. у м. Вінниці. Малодослідженою сторінкою в історії університету є робота ВНЗ в роки нацистської окупації. Газета «Вінницькі вісті» (1941-1943) засвідчує, що в цей період Вінницький медичний інститут працював. Знайдено матеріали про керівників закладу періоду окупації (професор Замятін Михайло Костянтинович (10.04.1895, – ?), який з 22.07.1941 по 05.02.1942 – тимчасово в. о. директора законсервованого інституту, з 02.1942 по 19.10.1942 рр. – в. о. директора Вінницького медичного інституту; професор Ган Георгій Станіславович (09.04.1902–1964), який з 20.10.1942 по 01.10.1943 року – в. о. директора цього ВНЗ). Цікавими знахідками для бібліотеки є студентські квитки та залікові книжки, дипломи українською, російською та німецькою мовами про закінчення медичного інституту періоду окупації.

Чимало віднайдених матеріалів вражають.

Із спогадів випускника 1941 р. В. М. Нечипорука, у повоєнний час – професора Вінницького національного медичного університету: «Навчаючись уже на 5 курсі в 1940-1941 рр., ми старанно готувались до державних випускних іспитів. Вони розпочались вчасно, в середині червня. Але  22 червня 1941 року в аудиторію на консультацію з терапії, яку проводив проф. Гехтман, тихо зайшов хтось із випускників і сказав мені на вухо: «Війна, о 12-й годині буде виступати по радіо Молотов…». Я тихо вийшов з аудиторії і попрямував до гуртожитку. Тут натовп людей: слухають виступ Молотова, про те, що фашистська Німеччина віроломно, без оголошення війни, напала на Радянський Союз на всьому протязі кордону від Балтійського до Чорного морів.

Ми готувались до випускного вечора, до урочистого вручення дипломів, а тут страшна звістка… Випуску не було. Ми склали екзамени і пішли без виклику до військкомату. Так для нас розпочалась Вітчизняна війна».

Ось уривок з газети «Фронтовик» від 19 липня 1943 року про студентку 1-го курсу Вінницького медичного інституту Валентину Очередько: «Раненого командира она заслонила собой от огня прорвавшейся по траншеям группы немецких автоматчиков и забросала их гранатами. Она спасла командира Хафизова, вынесла из-под огня раненого командира отряда гвардии старшего лейтенанта Ширяева. 47 раненых бойцов и командиров с их оружием вынесла Валя Очередько с поля боя. С раздробленным позвоночником её саму вынесли с поля боя. За героизм и самоотверженность, за отвагу в бою и спасение жизни командиров, Валя Очередько награждена Орденом Боевого Красного Знамени».  Була нагороджена також медаллю «За бойові заслуги». Померла від ран у шпиталі 29 травня 1944 р. у віці 20 років.

Із спогадів Бери Капелюшник, яка в 1941 р. закінчила 4 курси Вінницького медичного інституту: «Полевой медсанбат – первая линия помощи раненым и больным. За весь фронтовой период моей медицинской практики мне пришлось сделать более 200 операций – и нейрохирургических и полостных, разных по сложности, но всегда была конечная цель – спасти человека, в этом заключалась наша работа…

Мы, фронтовые врачи видели все: кровь, страдания людей, смерть, приходилось глаза закрывать на пороге операционной – не довезли…

Но несмотря на это, мы сохранили главное для медика качество – милосердие. Более 20 раз приходилось сдавать кров для ранених. « У тебя третья группа? Ложись, это твой больной»…

Наш медсанбат развернулся в здании школы, в молдавском селении Ацебрика. Я стояла у операционного стола, когда за окном разорвался снаряд. Осколок попал мне в спину. Операцию заканчивал мой колега хирург Иван Данилович Петров. А потом прооперировал меня. Так бывало не раз во фронтовых медсанбатах».

Берта Капелюшник була нагороджена орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (1985), медаллю ««За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945).

 Із спогадів випускника 1941 р. Б. Чурсінова: «Пригадую наш полковий медпункт одного разу розмістився в приміщенні школи. Класні кімнати були переповнені пораненими і хворими. І хоч на приміщенні ми прикріпили білий прапор з червоним хрестом, літаки з свастикою на крилах безжалісно кидали бомби на пункт. А коли до цього додати, що не вистачало медикаментів, перев’язувальних матеріалів, продуктів, то не важко собі уявити наше становище. І в цих важких умовах медики працювали вдень і вночі, майже втративши надію на якусь допомогу.

Три місяці довелося нам бути в оточенні, наші війська прорвали вороже кільце. В оточенні чимало воїнів загинуло  від голоду й ворожих куль. Мене контузило і я лікувався в своєму медсанбаті.

Настав 1944 рік. Наша доблесна новосформована дивізія, ведучи наступальні бої, звільняла міста і села України, в березні брала участь в боях за Вінницю. Стискалося серце від болю, коли ми побачили зруйновані фашистами приміщення Вінницького медичного інституту».

Значний вклад у перемогу над ворогом зробили науковці медичного інституту. Так, Деспіллер Олександр Дмитрович, доцент кафедри органічної хімії (1934-1941) добровільно пішов на фронт, хоча і мав броню. Служив хіміком-інструктором 1-ї батареї дивізіону 822-го артилерійського полку (1941-1942), начальником польової хімічної лабораторії 172-ї окремої роти хімічного захисту 38-ї стрілецької дивізії (1942-1943). Командир взводу медико-технічного обслуговування технічної роти (1943-1944), старший лаборант науково-дослідної хімічної лабораторії  хімічного Управління 1-го Українського фронту (1944-1945). Брав участь у боях під Полтавою, Сталінградом, у визволенні Польщі, Чехословаччини, Австрії, Німеччини. У роки війни розробив аналітичний метод дослідження хімічних речовин таємного призначення. Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» (1943), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945).

Колчук Федір Самуїлович, військовий діяч, генерал-майор, до Другої світової війни працював у Вінницькому медичному інституті. В липні 1941 р. був призваний до лав Червоної армії, призначений командиром 182-го запасного стрілецького полку на Південному фронті. З травня 1942 р. – командир 353-ї стрілецької дивізії. Командир 37-го стрілецького корпусу (27.05.1944-08.07.1946). Війну закінчив в Австрії. Нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями «За оборону Кавказа», «За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», ін. нагородами.

Професор Олександр Гаврилович Яхниця народився в селянській сім’ї. Після закінчення Вінницької фельдшерсько-акушерської школи (1938) вступив до Вінницького медичного інституту. У 1940 р. студента-першокурсника призвали до лав Червоної армії, де його застала війна. П’ять років захищав Батьківщину. Суворі роки війни майже ніколи не згадував. Лише наприкінці 90-х років у свої мемуарах написав, що майже всі його однополчани загинули, а йому декілька разів усміхалася доля: під час відступу від кордону СРСР через всю Україну, в атаках з голими руками, у німецькому полоні, у партизанському загоні…

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (1985).

Штеренберг Рахіль Ізралівна, доцент кафедри акушерства та гінекології Вінницького медичного інституту (1937-1941). В Червоній армії з 22.06.1941 до  06.12.1945 р. Під час Другої світової війни – провідний хірург фронтового евакуаційного шпиталю № 410 (2-й Український, Південно-Західний, Воронезький, Степовий  фронти). Демобілізувалася у званні майора медичної служби. Нагороджена двома орденами Червоної Зірки (1943, 1944), медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945).

Берг Надія Марківна, асистент кафедри інфекційних хвороб Вінницького медичного інституту (1940-1941). В діючій армії з 23 червня 1941 р. Військовий лікар 2-го рангу, начальник відділення інфекційного шпиталю № 837. Служила на Південно-Західному, Сталінградському, Карельському, 1-му Далекосхідному фронтах. Була демобілізована в 1946 р. у званні майора медичної служби. Нагороджена орденами Червоної Зірки (1944),  медалями «За бойові заслуги» (1942), «За оборону Сталінграда» (1943), «За перемогу над Японією», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».

Безкоровайна Ванда Василівна до війни закінчила два курси Вінницького медичного інституту. З 1942 року до визволення м. Вінниці брала участь у підпільно-партизанському русі. Саме Ляля Ратушна, вінницька підпільниця, запропонувала В. Безкоровайній увійти до підпільної групи «Україна». Друкувала й розповсюджувала листівки. Через медсестру діставала перев’язувальні матеріали, медикаменти, які Ляля Ратушна передавала партизанам. Виконувала й інші доручення. Врятувала від розстрілу подругу-єврейку Рахіль Тенцер. Нагороджена медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність» ІІ ступеня, багатьма медалями.

            Матеріалів про безприкладний героїзм студентів, випускників, викладачів, співробітників Вінницького медичного інституту в роки Другої світової війни величезна кількість. Вони воювали на фронтах, брали участь у підпільно-партизанському русі. Багато із них нагороджені високими урядовими нагородами. Гинули зовсім юні студенти – майже діти; випускники, викладачі й співробітники університету. Всі матеріали віднайдені нами підтверджені документально.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю полеглих наших викладачів, співробітників, випускників й студентів Вінницького медичного інституту в Другій світовій війні. Віддаємо данину глибокої шани ветеранам. Ми пам’ятаємо, ми пишаємось!

            …Але кому ж вигідне таке пересмикування фактів? Чи то не вершина блюзнірства й цинізму стверджувати, що нікому було воювати, а  Обеліск варто перейменувати?!

До речі, є велика кількість свідків того, як співробітники, викладачі та студенти Вінницького медичного інституту збирали кошти на спорудження Обеліска Слави на території медичного інституту.

На основі віднайдених матеріалів бібліотека планує підготувати та видати Книгу пам’яті університету та бібліографічний покажчик «Війна пройшлась по їхніх долях».

Паралельно розшукуємо й документи про репресованих в часи тоталітарного режиму студентів, викладачів, співробітників та випускників Вінницького медичного інституту. Але це справа не одного дня, вимагає часу й зусиль.

На сайті бібліотеки можна переглянути електронні виставки:  «Фронтовий лікар» до 95-річчя від дня народження колишнього викладача військової кафедри Г. І. Конвісарова; «Фронтові дороги лікаря» до 100-річчя від дня народження випускниці Вінницького медичного інституту 1939 р. Б. Я. Кіперман; про викладачів, учасників Другої світової війни: «Професор П. Г. Жученко: на варті здоров’я матері  і дитини» та «Легенда століття» до 105-ї річниці від від дня народження професора П. М. Сєркова, відомого нейрофізіолога. До  Дня пам’яті та примирення в Україні і Дня Перемоги підготовлено електронну виставку: «Ті, що пройшли крізь вогонь: викладачі, співробітники, випускники й студенти Вінницького медичного інституту в Другій світовій війні (1939-1945 рр.)»

Пошукова та дослідницька робота триває.

 

Ліітература

 

  1. Барский М. «Правая рука Ляли Ратушной» 86-летняя винничанка Ванда Безкоровайная работала в подпольной группе «Украина» / М. Барский // RIA. – 2008. – 7 трав. – С. 10.
  2. Берг Надежда Марковна [Электронный ресурс] // Подвиг народа : электрон. банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг» : [сайт М-ва обороны РФ]. – Электрон. дан. – Режим доступа: https://bit.ly/2I01tkp. – Загл. с экрана. – Дата доступа: 11.07.2016.
  3. Берта Капелюшник: первая линия помощи // Винокурова Ф. А. Евреи Винничины впериод Второй мировой войны : малоизвестные документы и новые интерпретации. В 3 т. / Ф. А. Винокурова. – Винница : Антекс, 200 – Т. 3. Участники боевых действий на фронтах войны с нацизмом и труженики тыла. – С. 271–272 : фот.
  4. Деспіллер Олександр Дмитрович // Архів ВНМУ, спр. № 977, арк. 369–432.
  5. Їй було лише двадцять : [про В. Очередько, студентку Вінниц. мед. ін-ту, яка загинула під час Другої світової війни] // Молодий медик. – 1995. – 24 квіт. (№ 3).
  6. Колчук Федор Самуилович [Электронный ресурс] // Подвиг народа : электрон. банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг» : [сайт М-ва обороны РФ]. – Электрон. дан. – Режим доступа: https://bit.ly/2GgFRmt. – Загл. с экрана. – Дата доступа: 07.07.2016.
  7. Мороз В. «Справедливо – шанувати Героїв війни та згадати жертв КДБ». 65 викладачів і 3 ректори медуніверситету були безневинно закатовані / В. Мороз // Молодіжна газета Вінниччини. – – 27 січ. –  С. 4 : фот.
  8. Нечипорук В. М. Довоєнна п’ятирічка: у Вінницький медичний інститут їхали найкращі викладачі СРСР : [спогади, у т. ч. про те, як у 1941 р. випускники Вінниц. мед. ін.-ту після випуск. іспитів  пішли на фронт] / В. М. Нечипорук // Молодий медик. – 2007. – Черв. (№ 6). – С. 4–5 : фот.
  9. Смольський Л. Ніхто не забутий, ніщо не забуто… : [про відкриття на території Вінниц. мед. ін.-ту Обеліска Слави] / Л. Смольський ; фот. К. Токар // Молодий медик. – 1967. – 13 трав. (№ 19).
  10. Ягужинська В. З Вінницького медуніверситету більшу частину професорсько-викладацького складу закатували кадебісти. Хто воював під час Великої Вітчизняної, кому пам’ятник на території вузу? / В. Ягужинська // Молодіжна газета Вінниччини. – 2016. – 1 січ. – С. 6 : фот.
  11. Чурсінов Б. Дорогами війни: [спогади ветерана Другої світової війни, випускника Вінниц. мед. ін-ту 1941 р.] / Б. Чурсінов // Молодий медик. – – 30 груд. (№ 43/44).
  12. Штеренберг Рахиль Израиловна [Электронный ресурс] // Подвиг народа : электрон. банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг» : [сайт М-ва обороны РФ]. – Электрон. дан. – Режим доступа: https://bit.ly/2Gjly7U. – Загл. с экрана. – Дата доступа: 04.07.2016.
  13. О. Г. Яхниця – видатний анатом України : (до 90-річчя від дня народження) / М. А. Волошин, В. К. Сирцов, М. Г. Лебединець [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2010. – Т. 9, № 4. – С. 92–94 : фот.

 

.

Презентація виступу

 

 

Інновації в культурно-просвітницькій роботі – важлива складова моделі сучасної бібліотеки закладу вищої освіти. Обмін досвідом
П’ятак Олена Анатоліївна, головний бібліотекар бібліотеки ВДПУ імені Михайла Коцюбинського

Сучасна бібліотека ЗВО повинна розглядатися не лише як простір для зберігання і здобуття читачами необхідної  інформації, але і як освітня система для формування у читачів інноваційного мислення. Вузівська бібліотека в процесі сучасного розвитку повинна враховувати тенденції розвитку вищої освіти і займати активну позицію в цьому процесі.

Основні пріоритетні напрями діяльності бібліотеки ВДПУ: формування документно-інформаційного фонду як бази наукових досліджень; пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань; покращення інформаційно-бібліотечного забезпечення вчених на основі впровадження технологій, які надають можливість використання світових інформаційних ресурсів; поширення результатів науково-дослідної та науково – інформаційної діяльності університету шляхом підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів, формування БД, електронних бібліотек та представлення власних інформаційних ресурсів у глобальній інформаційній мережі.

Серед пріоритетів бібліотеки ВДПУ ім. М. Коцюбинського є:

— формування потужної електронної бібліотеки

— проектна діяльність

— наукометрія

— формування та забезпечення інваріантного доступу до електронних ресурсів бібліотеки.

Перспективи свого розвитку бібліотека пов’язує з впровадженням нових інформаційних технологій, орієнтованих на надання швидкого доступу до якісної інформації, подальше підвищення комфортності в обслуговуванні користувачів.

Під впливом автоматизації та інформатизації бібліотеки виконують нові функції. Якщо раніше бібліотечний працівник працював за схемою: «Бібліотекар-Книга-Читач», то нині він діє за схемою «Бібліотекар- Інформація – Користувач».

Робота бібліотеки проводиться за наступними напрямами:

—  сприяння науковій та навчально-методичній діяльності здобувачів вищої освіти, кафедр та науковців університету;

— запровадження інноваційних технологій в діяльність бібліотеки;

— популяризація бібліотечних фондів та послуг в мережі Інтернет, зокрема в соціальних мережах;

— участь у культурно-просвітницькій діяльності бібліотеки та університету.

— взаємодія з іншими бібліотеками, участь в корпоративних проектах бібліотек України;

— участь в заходах методичного об’єднання бібліотек ВНЗ м. Вінниці, АБВ та УБА.

Таким чином, інформатизація суспільства, модернізація освіти вимагає оперативних змін в бібліотечній роботі, зростання вимог до освітянських бібліотек як важливого інструменту навчальної, наукової та пізнавальної діяльності, реорганізації діяльності шляхом нарощування інформаційного потенціалу, інтеграції бібліотечних ресурсів, забезпечення навчально-виховного та наукового процесів повною, оперативною та якісною інформацією, формування інформаційного поля та швидкого доступу до інформації користувачів освітянської галузі.

Вимоги, що висуваються сучасним суспільством до бібліотек, як до інформаційних центрів, визначають вектори розвитку процесів автоматизації в бібліотеці. Як правило, це торкається наступних сфер бібліотечної діяльності: формування ЕК, автоматизація реєстрації користувачів, інформаційне забезпечення науково-дослідної роботи університету та навчально-виховного процесу, автоматизована документовидача.

Технологічна трансформація бібліотеки у зв’язку з автоматизацією та комп’ютеризацією зумовлює структурну – вона виступає системотворним елементом комплексу, що включає гетерогенну (гібридну) бібліотеку – власне бібліотеку на традиційних і електронних носіях, наукову установу (здійснює продукування нових знань), інформаційно-аналітичний центр, навчальний заклад і культурологічну установу.

Бібліотека трансформується в сучасну, комфортну, прогресивну структуру навчального закладу, справжній науково-інформаційний центр університету.

Електронна бібліотека надає ресурси, включаючи обслуговуючий персонал, для добору, структурування, інтелектуального доступу, тлумачення, збереження цілісності та забезпечення тривалого функціонування цифрових видань, доступних для використання.

Електронні бібліотеки зовсім не є альтернативою ні традиційним книгозбірням, ні технологіям автоматизації бібліотечних процесів. Для книгозбірні розвиток електронних бібліотек означає насамперед сканування й формування колекцій в електронному вигляді, її організацію та обслуговування локальних і віддалених користувачів. Такі бібліотеки покликані істотно розширити спектр послуг, пропонованих читачам книгозбірень, надати новий сервіс службам МБА й електронної доставки документів

У сьогоденних реаліях життя українського суспільства книгозбірня Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського  трансформується в науковий інформаційний центр.

Бібліотека орієнтується на актуальні для сучасного закладу вищої освіти інформаційні потреби, прагне розширити склад літератури та періодичних видань новими видами документів, зокрема електронними. У цьому напрямі зроблено деякі кроки: формуються електронні ресурси, здійснюється створення баз даних, а також електронної бібліотеки та нових систем обслуговування користувачів (електронна доставка документів, зала електронної інформації,  медіатека й корпоративні бібліотечно-інформаційні мережі).

Майбутнім книгозбірні та її документального ресурсу є розумне поєднання традиційних й електронних видань, що визначає успішне задоволення інформаційних потреб користувачів. Гармонізація традиційних і новітніх інформаційних ресурсів – важлива умова якісного та ефективного інформаційного забезпечення наукового й навчального процесів університету.

Стратегічні плани й перспективи книгозбірні університету пов’язані із наданням користувачам широкого доступу до світових інформаційних ресурсів, корпоративними взаємодіями з бібліотеками, удосконаленням інформаційного забезпечення викладачів та студентів, упровадженням автоматизованої видачі документів.

Звичайно, бібліотеки закладів вищої освіти швидко змінюються, і електронні видання займають у них панівне місце. Однак жодні електронні бібліотеки не замінять паперові документи, електронний каталог, різноманітні компоненти автоматизованих технологій. Лише за умови гармонійного поєднання друкованих та електронних ресурсів можливе якісне й ефективне інформаційне забезпечення наукового та навчального процесів університету.

Специфіка кожної сучасної бібліотеки полягає в інноваційному характері її діяльності. Не можна оминути увагою вплив інноваційних технологій на створення і передавання інформації під час масових заходів, зокрема, застосування мультимедійних ресурсів. Мультимедійні форми донесення інформації викликають зацікавленість, посилюють психологічне сприйняття і глибину засвоєння матеріалу при популяризації книги, сприяють формуванню естетичних смаків.

Використання інноваційних технологій дало можливість проводити інформаційні заходи на якісно новому рівні, запроваджувати нові форми. Колектив книгозбірні перебуває у постійному творчому пошуку, видозмінює існуючі традиційні форми і методи культурно-дозвільної роботи. Активно у роботу бібліотеки впроваджуються інноваційні форми, серед яких: проектна та музейна діяльність; книжкова інсталяція – просторові композиції; віртуальні книжкові виставки; віртуальне інформування тощо.

Однією з ефективних форм роботи в бібліотеці стали бібліотечні лабіринти (екскурсії). Бібліотекарі підійшли до цієї форми роботи професійно і нестандартно. Знайомство з бібліотекою розкриває нові можливості для формування інформаційної культури особистості. Особливість екскурсійної роботи в бібліотеці полягає в тому, що в ній беруть участь всі структурні підрозділи. Складено маршрутні карти бібліотечних лабіринтів, за якими передбачено зупинки у функціональних відділах та визначено осіб, відповідальних за якість та насиченість інформації. Таким чином, складається мобільна структура заходу, котра може задовольнити користувачів.

Нова концепція системи освіти і національного виховання вимагає від бібліотеки університету переорієнтації культурно-просвітницької діяльності, тому виникла потреба інформувати студента, і разом з тим заохочувати його до читання, використовуючи «бібліотечний буктрейлер»: короткий відеоролик за мотивами книги, основне завдання якого – яскраво і образно розповісти про книгу, зацікавити, заінтригувати читача, спонукати до читання.

На сайті бібліотеки організовано сторінку «Бібліотечному фахівцю» з доступом до різноманітних корисних ресурсів. Зокрема інформація про інноваційні форми бібліотечної діяльності. Бібліотека використовує такі: буккроссинг, посткро́ссинг­­­­­­, квести, tеach-in (тич-ін), open-air, art-street, імідж-коктейлі.  Всі вони використовуються, щоб надихати на читання, стимулювати до відвідування бібліотеки.

Однією з інноваційних  форм бібліотечного обслуговування є Фестиваль виставок, на якому представлено тематичні виставки: «Фестиваль науки. Праці викладачів»; «Нові надходження»; «Актуальні проблеми сучасної лінгвістики»; «Там, де живе душа»; «Жіночі образи в іконах», «Нові надходження іноземними мовами»; «Психологія – наука про душу»,«Читай німецькою» та інші. Тематична виставка  «Зоряні мрійники» присвячена Дню авіації і космонавтики, «Проблеми сучасної лінгвістики» — питанням слов’янознавства, «Жіночі образи в іконах» — образ жінки в мистецтві та історії, виставка-панорама «Там, де живе душа» – до Дня пам’яток історії та культури, «Психологія – наука про душу» – до Всеукраїнського дня психолога. На цих виставках зібрана нова література, яка поступила в бібліотеку в 2016-2017 рр.,оригінальні тексти, література з країнознавства, вузівські та шкільні підручники, література для майбутніх вчителів, методична література, а також праці наших викладачів.

Все більше отримує популярність така нова форма роботи, як книжкові інсталяції, мета яких привернути увагу до друкованого слова, максимально розкрити зміст книжкових ресурсів, створити привабливу експозицію для користувачів.

До урочистостей свята  Дня міста долучився і колектив Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського.

Бібліотека підготувала книжкові виставки «Вінниця – місто моє рідне», «Вінницький педагогічний плекає мудре, добре, вічне…», які були розміщені на фонтанній площі в центральному парку імені М. Горького. Також працівники бібліотеки долучилися до проведення майстер-класів та презентували виставку «Натхненний бібліотекар», де були представлені творчі доробки працівників книгозбірні.

Працівники бібліотеки брали активну участь в культурно-просвітницькому житті університету. Так 16.11.2017 року до Міжнародного дня студента, долучилися до участі в студентському квесті «Birthday’s – КВЕСТ» – одна із локацій якого була розміщена у загальній читальній залі.

Бібліотека вже вкотре долучилася до чергового проекту Молодіжної секції Української бібліотечної асоціації «Display – кросинг». Цьогорічна виставка, яка подорожує всією Україною, мала назву «Мрій! Читай! Мандруй!».

До свого професійного свята в університетській книгозбірні особливу увагу студентів та викладачів привернула книжкова виставка в сучасному стилі «Openair», яка знаходилась на відкритому просторі перед першим корпусом університету під назвою «Ріка знань». Ріка із книг, що витікала з приміщення бібліотеки, наповнювала «невичерпне джерело знань» та текла все далі, і далі. Біля виставки була оформлена вільна фотозона, де студенти та всі бажаючі могли зробити фото на згадку.

Посткро́ссинг–проект, створений для можливості отримання листівок з усього світу. Виник під впливом буккросингу.

Ми хочемо бачити зали бібліотек, де будуть як книжки, так і сучасні медіа матеріали, де можна прочитати як паперову книгу, так і електронну. Ми хочемо бачити повні читальні зали навіть влітку. Ми хочемо, щоб в бібліотеці проходили різні культурні, мистецькі, освітні заходи та акції.

 «Biblioteka Hub» – вільний простір діяльності активних студентів, епіцентр соціокультурних подій. Він  спрямований на розширення можливостей та спектру якісних культурно-освітніх послуг для студентів, забезпечення організації цікавого і змістовного дозвілля, розвиток творчих та інтелектуальних здібностей .

Бібліотечний хаб – це простір нового типу, який одночасно стане платформою для самоорганізації студентства, а також площадкою для проведення форумів, конференцій, концертів і майстер-класів..

До діяльності бібліотечного хабу залучаються студенти, магістранти, аспіранти та викладачі ЗВО. Бібліотечний хаб відчиняє двері для тих, у чиїх руках майбутнє нашої бібліотеки, для нашої активної і небайдужої молоді.

Маючи у арсеналі величезну скриню ідей, як якісно покращити свої послуги та кількісно підвищити свої показники, як привернути увагу університетської спільноти до бібліотеки, врешті решт, як зробити бібліотеку тим омріяним оазисом творчості і продуктивності, якого від нас вимагає час і є відкритий  студентський хаб у бібліотеці, на базі якого проводяться різні цікаві заходи: літературні читання, зустрічі в рамках клубів «Автограф» і «Гармонія», тематичні вечори та багато іншого.

У рамках року Японії в Україні в бібліотечному хабі відбулися літературні читання «Країна вранішнього сонця». Було все майже по-справжньому: і японський меч катана, і «роли і всякі приколи», і розквітла гілка сакури…

Намагаючись іти в ногу з часом і в молодіжному руслі, працівники бібліотеки приєднались до святкування Гелловіну (Helloween). Далеко не всі знають, що це свято відзначали ще наші предки слов’яни-язичники і називали його «Велесовою ніччю». У традиціях українського «Гелловіну» працівники  бібліотеки зустрічали читачів: прикрасили яскраво читальну залу, напустили «жаху», розповіли про традиції свята в інших країнах, підготували виставку, де були представлені жахливо цікаві книги, напоїли смачним «приворотним зіллям», виготовили яскраві прикраси на підсвічники з павуками та кажанами.

В бібліотечному хабі відбуваються масові заходи tеach-in (тич-ін). Одним із них було обговорення актуальної тематики великого терору та політичних репресій в Україні «Громадські організації – бібліотеки – історики». В публічній дискусії брали участь студенти та викладачі історичного факультету, бібліотекарі та Голова Вінницької обласної громадської організації «Суспільна служба України» Чайковська Г. В. Метою цього заходу було висвітлення ролі жінки в визвольній боротьбі, просвітницька діяльність громадської організації та історичні дослідження про повстання політичних в’язнів в Норільському, Воркутинському та Кенгірському таборах. Була представлена книжково-ілюстративна виставка та бібліографічний перегляд.

Ну і звичайно, ми не будемо забувати, що бібліотека – це книгозбірня, це те єдине місце, де кожен має право отримати інформацію безкоштовно. І наше першочергове завдання – забезпечити користувачів тими інформаційними ресурсами, яких вона потребує сьогодні.

Активне використання інноваційних технологій дало можливість проводити інформаційні заходи на якісно новому рівні, запроваджувати нові форми їх проведення. Великий відсоток експонованих виставок, оглядів, переглядів і т. п. містив інформацію на електронних носіях.

Значний масив інформації культурно-просвітницького характеру представлено в Інтернет-просторі бібліотеки та активно переглядалися віртуальним користувачем. В організації масових заходів бібліотека активно використовувала електронні форми роботи, які дають можливість подати інформацію яскраво, динамічно, сучасно. Великий відсоток експонованих виставок, оглядів, переглядів містив інформацію на електронних носіях. Виховний та інформаційний вплив здійснювався і через сайт бібліотеки, функції якого розширюються із кожним роком. На сайті бібліотеки проводилася пропаганда читання, подавалася актуальна інформація, експонувалися віртуальні виставки, перегляди нових надходжень, створювалися нові блоги. Так, блоги «Літературно-мистецька вітальня «Гармонія», сторінки творчого клубу «Креативне рукоділля», книжкового клубу «Автограф» висвітлювали події культурно-просвітницького життя бібліотеки, об’єднали усіх, хто любить художнє слово та мистецтво. Бібліотекою створено та представлено в Інтернеті презентацію усного журналу «Новатори ХІХ століття», присвяченого творчості композиторів «Могучої кучки», відеоролики («50 відтінків кохання», «Незвичайні театри», «Багатство театральних форм» (до Міжнародного дня театру), віртуальні виставки («Життя на кінчику пензля» (до дня народження Гарменса ван Рембрандта), «Світ театру», «Марія Заньковецька: знана й незнана» (до 160-річчя з дня народження), «Тарас Шевченко в українському вимірі: поет, художник, етнограф» (до 200-річчя з дня народження), «Припадаю до ручаїв української культури» (до Великодніх свят) тощо. На сайті бібліотеки виставлялися «Календарів знаменних та пам’ятних дат 2018 року», поповнювалася добірка афористики, інформаційний блок з історії книги та бібліотек, цікаві факти про книги, авторів та бібліотеки.

З метою вивчення читацького попиту на ресурси бібліотеки, засобами Google-form, на сайті бібліотеки продовжено опитування «Ви і бібліотека. Анкета користувача».

        Моніторинг є найпопулярнішим методом вивчення потреб користувачів, а також збору інформації від них при маркетинговому дослідженні. Опитування використовується тоді, коли інші джерела інформації, не дають відповіді на поставлене питання і коли необхідно почути інформацію «з перших рук».

Інноваційна діяльність спрямована на стимулювання розвитку бібліотек завдяки змістовному, структурно-організаційному оновленню та технологічній модернізації процесів, а також позитивним змінам у професійній свідомості.

Таким чином, інформатизація суспільства, модернізація освіти вимагає оперативних змін в бібліотечній роботі, зростання вимог до освітянських бібліотек як важливого інструменту навчальної, наукової та пізнавальної діяльності, реорганізації діяльності шляхом нарощування інформаційного потенціалу, інтеграції бібліотечних ресурсів, забезпечення навчально-виховного та наукового процесів повною, оперативною та якісною інформацією, формування інформаційного поля та швидкого доступу до інформації користувачів освітянської галузі.

Список використаної літератури

  1. Руководящие принципы ИФЛА по цифровойсправке = IFLA Digital Reference Guidelines // Поручи поиск человеку: виртуальные справочные службы в современных библиотеках / И. Б. Михнова, А. А. Пурник, А. В. Пурник, М. М. Самохин. – М., 2005. – С. 243–259 – Режим доступа: http://www.rsl.ru/upload/files/folder_466/IFLA_spravka.doc
  2. Антоненко I. Електронні ресурси як об’єкт каталогізації: історія питання, термінологія, форматне забезпечення /1. Антоненко, O. Баркова // Бібл. вісн. — 2004. — M 2. — C. 11-22.
  3. Баркова О. В. Електронні ресурси: аспекти типології / О. В. Баркова – Національна академія наук України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. — К., 2004: — Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/articles/2004/04bovrat.html
  4. Білоус В. С. Бібліотека вищого навчального закладу як середовище швидкого доступу до інформації / В. С. Білоус // Електронні інформаційні ресурси: створення, використання, доступ : збірник матеріалів Республіканської науково- практичної Інтернет-конференції м. Вінниця, 12-18 квітня 2010 року / ВНТУ . — К. : Кондор, 2010. — С. 29-39
  5. Білоус В. С. Впровадження сучасних інформаційних технологій в роботу бібліотеки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського / В. С. Білоус // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство / ред. О. М. Завальнюк. — Кам’янець-Поділ. : Аксіома, 2010. -Вип. 2. — С. 306-311
  6. Білоус В. С. Гармонізація традиційних та новітніх інформаційних ресурсів — перспектива розвитку бібліотеки вищого навчального закладу / В. С. Білоус // Наукові праці Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського / ред. Т. І. Ківшар [та ін.]. — К. : Нілан-ЛТД, 2012. -Вип. 3 : Науково-методичні та організаційні засади інформаційно-аналітичного забезпечення педагогічної науки, освіти і практики України: стан та перспективи. —  С. 155-165
  7. Білоус В. С. Діяльність бібліотеки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: традиції, інновації, стратегія розвитку / В. С. Білоус // Бібліотека в контексті світової культури, науки, інформації : матеріали Всеукраїнської наук. практ. конф. / ред. кол. М. Г. Спиця [та ін.], відп. за вип. Н. І Морозова. — Вінниця, 2007. — С. 146-150
  8. Білоус В. С. Електронні інформаційні ресурси у бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: від комплектування до використання / В. С. Білоус // Електронні інформаційні ресурси: створення, використання, доступ: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції м. Вінниця, грудень 2014 року / Вінницький національний технічний університет. — Вінниця : Кондор, 2014. — С. 73-85
  9. Білоус В. С. Інноваційна діяльність — вектор розвитку сучасної бібліотеки вищого навчального закладу / В. С. Білоус // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : збірник наукових праць / ред. кол.: І. А. Зязюн, Н. Г. Ничкало,  Р. С. Гуревич. — Київ; Вінниця : Планер, 2014. -Вип. 40. —  С. 151-155
  10. Білоус В. С. Інноваційна діяльність бібліотеки щодо інформаційного забезпечення навчального процесу та наукових досліджень / В. С. Білоус // Бібліотеки ВНЗ України у процесі імплементації Закону «Про вищу освіту» та інформатизації суспільства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 16-19 червня 2015 р. / Наукова бібліотека ім. М. Максимовича, Науково-технічна бібліотека Івано-Франківськог нац. техн. ун-ту нафти та газу та ін.. — Івано-Франківськ : НТБ ІФНТУНГ, 2015. — С. 25-33
  11. Вилегжаніна Т. Україна в інформаційно-бібліотечному просторі/ Т. Вилегжаніна//Бібліотеч. планета. – 2006. – № 3. – С.4–7.
  12. Інформаційні ресурси. Словник законодавчої та стандартизованої термінології / НАПН України ; Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського ; уклад.: П. І. Рогова, Я. О. Чепуренко, С. М. Зозуля, І. Г. Лобановська. − Київ : Нілан-ЛТД, 2012. – 283 с.
  13. Клименко О. Основні напрями дільності бібліотек вишів Міністерства культури України на сучасному етапі / О. Клименко, Н. Бачинська // Бібліотечний вісник. — 2011. — № 4. — С. 38-45.
Професійна етика та культура бібліотечного обслуговування
Борисова Ольга Савівна, завідувач бібліотеки ВКІ

У професії бібліотекаря, більш ніж в будь-якій іншій, суспільство акцентує увагу не просто на рівні освіти, спеціальних знань, вмінь, навичок, але й на моральних якостях працівника. Важливою рисою бібліотекарів, як фахівців,неодмінною складовою професійної підготовки та безперервної самоосвіти має бути володіння культурою спілкування.

В суспільстві, де існує плюралізм думок, бібліотечний працівник у своїй діяльності не може керуватися тільки своїми поглядами та переконаннями, пристрастями. Він, насамперед – представник своєї установи – бібліотеки, яка розглядається «як центр ідей та інформації».

Культура бібліотечної діяльності в значній мірі визначається дотриманням працівниками етичних норм поведінки і спілкування. Успіх усієї діяльності бібліотеки визначає ефективність спілкування бібліотекаря з користувачем. Тому, особистість бібліотекаря і читача є предметом пильної уваги дослідників і практиків бібліотечної справи.

 Під професійною етикою бібліотекаря ми розуміємо сукупність специфічних вимог та норм моралі під час виконання ним професійних обов’язків із обслуговування користувачів бібліотек.

 Вона формує у бібліотекаря поняття свого професійного обов’язку і честі, прищеплює навички культури спілкування і високого професіоналізму.

Сьогодні бібліотекарі всіх країн створюють науково-обґрунтовану, узгоджену з практикою систему професійних вимог, які регламентують їх діяльність. В основі цих вимог лежать професійні етичні норми, які повинні дотримуватися кожним, хто переступив поріг бібліотеки.

Праця бібліотекаря не може бути строго формалізованою. Від нього вимагається не лише висока кваліфікація, але й глибоке осмислення свого морального обов’язку перед користувачами бібліотеки.

 Етика бібліотекаря включає: етику спілкування в бібліотеці, риторику бібліотекаря, етику слухача, бібліотечний етикет.

Норми бібліотечної етики: вільний доступ до інформації, неприпустимість цензури в бібліотеці, конфіденційність читання, пріоритетне обслуговування .

З проголошенням незалежності України в українських законах знайшли відображення норми вияву поваги до гідності людини. Вперше, у Законі України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» виділено правову норму, яка забезпечує дотримання бібліотекарем певних етичних норм, закріплює конфіденційність інформації, а саме в ст. 5 записано: «Забороняється використовувати дані про користувачів бібліотеки та їхні читацькі інтереси з будь-якою метою, крім наукової».

Представники всіх професійних груп намагаються кодифікувати норми та правила поведінки в певних етичних кодексах. Під поняттям «кодекс» розуміється звід моральних норм. Моральні кодекси вбирають у себе більшість тих норм і правил, які вже існували стихійно і яких так чи інакше дотримувалася велика кількість представників певної професійної групи.

У будь-який професійний кодекс слід закладати християнські заповіді: «Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть і ви їм», «Не судіть, щоб і вас не судили» тощо. Вони проходять червоною ниткою крізь усі моральні кодекси світу, не залишаючи осторонь і бібліотечні кодекси етики.

Норми етики бібліотечної професії вперше сформулювала в 1903 році Мері Плуммер. Однак першим етичним кодексом бібліотекаря можна вважати Бібліотечний канон Болтона, який з’явився у публічних бібліотеках США в 1909 р. І тільки у грудні 1938 року Американська бібліотечна асоціація приймає Кодекс етики бібліотекаря, який потім доопрацьовувався  1975, 1981,1995 роках.

 В «Професійному Кодексі етики бібліотекаря», прийнятому Українською бібліотечною асоціацією 30 травня 1996 року, було визначено і втілено в життя принципи професійної етики бібліотечних працівників та всіх, хто забезпечує бібліотечно-інформаційне обслуговування в умовах розбудови демократичної незалежної України.

Українська бібліотечна асоціація затвердила такі основні морально-етичні норми професійної бібліотечної діяльності:

  • ми дотримуємося загальнолюдських принципів моралі, гуманізму, плюралізму думок, поваги до особистості, як вищої цінності суспільства;
  • ми поважаємо людську гідність, реалізуємо право особи на отримання інформації;
  • ми дотримуємося принципів інтелектуальної та інформаційної свободи;
  • ми оберігаємо право користувачів бібліотеки на таємницю інформації та забезпечуємо конфіденційність бібліотечно-інформаційного обслуговування;
  • ми зберігаємо та поповнюємо духовні цінності народу України, сприяємо розвитку національних культур;
  • ми прагнемо до формування етичного і естетичного ідеалу особистості, сприяємо морально-етичним пошукам читачів у пізнанні навколишнього світу, відверненні екологічної катастрофи, покращанні добробуту народу, усвідомленні гуманістичної ролі та призначенні людини в суспільстві;
  • ми відданні та компетентні у своїй професії, усвідомлюємо її гуманістичну місію, володіємо і постійно удосконалюємо знання, вміння та навички бібліотечних, бібліографічних, інформаційних процесів, організації суспільного використання документально-інформаційних ресурсів;
  • ми зберігаємо і продовжуємо традиції вітчизняної бібліотечної справи, сприяємо розвитку бібліотечної науки і практики;
  • ми сприяємо інноваціям, впровадженню прогресивних інформаційних технологій;
  • ми не припускаємо одержання особистої користі за рахунок читачів, колег, бібліотеки , професії, усвідомлюємо її гуманістичну місію, володіємо і постійно удосконалюємо знання, вміння та навички бібліотечних, бібліографічних, інформаційних процесів, організації суспільного використання документально-інформаційних ресурсів;
  • ми зберігаємо і продовжуємо традиції вітчизняної бібліотечної справи, сприяємо розвитку бібліотечної науки і практики, професійній діяльності;
  • ми сприяємо гармонізації відносин у бібліотечному колективі, вихованню моральної самосвідомості його членів, мобілізації їхнього духовного потенціалу на вирішення завдань, які висуває суспільство перед бібліотеками.

Етика бібліотекаря й обслуговування користувачів – взаємозалежні поняття. Позитивне ставлення до фахівця виникає через його здатність невимушено вести бесіду, співпереживати та усвідомлювати неповторність іншої людини.

На сучасному етапі спілкування в бібліотеці набуває нового змісту: і це не лише бесіда бібліотекаря з користувачем в процесі видачі та повернення книги, а й спеціальний комунікативний фон усієї інформаційно-бібліотечної діяльності.

Отже, спілкування повинно орієнтуватись на те, щоб між усіма його учасниками складались доброзичливі етичні відносини. Це і міжособистісна комунікація читача з читачем та бібліотекаря з бібліотекарем. Культура спілкування в бібліотеці має три складових:  

  • вміння розуміти сутність людей;
  • правильно оцінювати психологію їх вчинків;
  • адекватно реагувати на поведінку користувачів і колег та знаходити по відношенню до кожного з них спосіб спілкування, який би відповідав їх індивідуальним особливостям.

Тобто, професіоналізм бібліотекаря ВНЗ — це не тільки нові технологічні знання, але й вміння спілкуватися з користувачем.

Провідна роль у впровадженні в бібліотечному колективі високо етичних норм відносин належить керівному складу. Саме від керівника залежить стиль відносин в колективі, підтримка ініціативи та взаємоповаги, поводження обслуговуючого персоналу. Якщо керівникові властива високо етична поведінка, якщо він дбає про своїх підлеглих, вони починають краще усвідомлювати свою роль в бібліотеці, свою значущість та відповідальність за спільну справу, вони свідомо обирають цінності професійного самовдосконалення та високих етичних норм поведінки.

Варто звернутися до такого поняття, як  «корпоративна культура». Сьогоднішній інтерес до корпоративної культури невипадковий, адже необхідну користувачам атмосферу комфортного перебування в бібліотеці можна створити лише за умови наявності в ній високого рівня культури.

 Корпоративна культура – це набір базових цінностей, переконань, неписаних договорів, норм,котрі сповідують усі члени колективу. Корпоративна культура – невидимий дух організації. Вона існує незалежно від того, хочемо ми цього чи ні. Саме корпоративна культура визначає нашу поведінку в колективі, ставлення до колег і користувачів.

Обслуговування користувачів є головним завданням бібліотеки, воно відображає рівень всієї діяльності колективу, адже саме по якості обслуговування користувач оцінює всю роботу установи, манери, поведінку.

Культура спілкування бібліотекаря з користувачем є важливою складовою комфортної обстановки в бібліотеці. При цьому цінується доброзичливе ставлення до читача, людяність і привітність. Від того, як професіонал веде себе в колективі, наскільки володіє навичками спілкування, культурою мови, як добре він знає тонкощі професійного етикету, багато в чому залежить успіх його роботи, престиж професії та бібліотеки.

Етикет – це сукупність правил поведінки, які характеризують зовнішні прояви відносин між людьми.

Розглянемо важливі для бібліотеки етикетні вимоги. Важливою рисою бібліотекаря є ввічливість — дотримання правил пристойності, вихованість, делікатність.

Ввічливість створює атмосферу доброзичливості,свідчить про високу культуру і повагу до оточуючих. В бібліотеці читачеві важливо, як з ним вітаються, яким тоном розмовляють, як виявляють ( і чи проявляють) готовність виконати його запит. Не менш важливим є те, як звучать слова подяки, пробачення.

Спілкування бібліотекаря і користувача починається з привітання. Це важлива етикетна норма. Як краще привітатися? Дуже важливим є тон привітання. Є багато інтонацій для привітання: радісна, щира, тепла, шаноблива, коректна, офіційна. Абсолютно недопустимі: зневажлива, пихата, поблажлива, презирлива, фамільярна, улеслива. За етикетом першим вітається той, хто заходить в приміщення. Читач може й не привітатися першим. Тоді з виховною метою бібліотекар вітається першим

Правила етикету вимагають від бібліотекаря зустрічати відвідувачів привітною посмішкою. Відомо, що посмішка – одна із  основних якостей культури людини. В багатьох країнах усмішка віднесена до рангу економічних категорій, оскільки без неї неможливо вирішити жодного ділового питання. Якщо в Японії керівник не усміхається підлеглим його осуджують, а за переконанням фахівців без усмішки керівника знижується продуктивність праці на виробництві. «Усмішка на обличчі – любов в словах», — це основний принцип спілкування цієї нації. Думаю, що така порада буде не зайвою в практиці бібліотечного обслуговування.

Необхідно дотримуватись етикету в одязі і в усьому зовнішньому вигляді. Дотримання етикету позитивно впливає на авторитет бібліотекарів, полегшує їхню роботу із користувачами.

Позитивне ставлення до фахівця виникає не тільки тому, що він добре орієнтується у фонді, але й через його доброзичливість, здатність невимушено й захоплююче вести бесіду, охоче допомагати у виборі книг, адже справжньому бібліотекареві властиве співпереживання, усвідомлення індивідуальної неповторності іншої людини.  Контакт з користувачем має бути неформальним, довірливим. Не випадково за порадою у виборі книг читачі здебільшого звертаються до одного й того ж бібліотекаря. Читач завжди бажає бачити в бібліотекареві знаючого, освіченого, доброзичливого, готового допомогти спеціаліста.

Відхилення від якихось з цих якостей ускладнює відносини бібліотекаря і користувача та посилює критичне сприйняття читачем діяльності бібліотекаря.

Повага до користувача означає відношення до нього як до особистості, передбачає також визнання його морального права мати свою думку, право на оцінку діяльності бібліотекаря.

Ставлення до читача з повагою передбачає і очікувану від нього зворотну реакцію культуру читання, доброзичливу поведінку, бережливе ставлення до книг.

Бібліотекар повинен бути відданим службовому обов’язку, зосередженим, зібраним. триматися вільно й невимушено. Скромно, спокійно вислуховувати претензії користувачів.

Бібліотекар не повинен вступати в суперечки з ними, нетактовно поводитись. Прагнути до встановлення взаємин згуртованості, взаємодопомоги, взаємоповаги, доброзичливості.

Для того, щоб професійно рекомендувати літературу, аргументувати свою точку зору, вести дискусію, бібліотекар має знати основи риторики як науки про слово, що навчає мистецтву спілкування, впливу слова на розум та серце людей, формує світогляд і здатність до дій.

Вміння володіти словом — запорука успіху у житті, необхідна умова високого професіоналізму бібліотекаря.

Важливим в спілкуванні  є вміння говорити. Бібліотекарю протягом дня доводиться багато говорити. Безліч разів він має привітатися, попрощатися з читачем, порадити, розповісти, як знайти потрібну книгу, як користуватися каталогами, картотеками та ін. Чи завжди бібліотекар вміє це зробити?

Головне у мові – загальний стиль. Бібліотекареві необхідно володіти культурою мови, адже професія бібліотекаря потребує майстерного володіння мовою. Вимоги, які ставляться до мови бібліотекаря, полягають в тому, щоб вона була стилістично вірно побудованою, максимально лаконічною, точною, логічною, емоційно забарвленою.

Як правило, бібліотекар сам вибирає можливі стилі мовного спілкування. Деякі надають перевагу більш діловим, офіційним відносинам, інші вибирають доброзичливий, теплий тон спілкування, але вибираючи ту чи іншу лінію, виконуючи замовлення читача, надаючи довідки, навчаючи користуватися довідковим апаратом та ін., бібліотекар не може обійтися без високої культури мови, доброзичливості, зацікавленості в ефективності своїх дій.

Під час спілкування із користувачами слід проявляти щирість, скромність. Мовлення повинно бути помірної гучності, інтонаційно плавним, м’яким, чітким, наповненим вишуканими словами. При розмові в першу чергу необхідно вживати слова «Ви», «будь ласка», «прошу Вас», «вибачте», «дякую». Зовсім неприпустимо приказне «відійдіть», «принесіть», «підійдіть». Якщо немає можливості повністю задовольнити вимоги користувача, потрібно вибачитися.

У розмові бібліотекар має логічно будувати речення, дбаючи про переконливість й обґрунтованість аргументів, пробудження інтересу, активізацію розумових здібностей, ширше застосовувати метод діалогу, а не монологу.

Звичайно, що таке спілкування вимагає ерудиції, професіоналізму, зрештою, засіб мислення, темперамент бібліотекаря визначають характер спілкування і його ефективність.

При великому напливі користувачів або великої зайнятості працівника, при неможливості виконати кілька операцій або запитів необхідно час від часу заспокоювати користувача, що чекає, словами: «Почекайте, будь ласка, ще трошки», «Зараз принесуть», «От-от буде», «Я зараз Вам зроблю», «Вибачте, що Вам довелося довго чекати». У жодному разі не можна говорити тільки «Чекайте!», «Не шуміть!» тощо. Коли користувач виходить з бібліотеки, треба чемно прощатися: «Усього Вам найкращого», «До побачення!», «Приходьте до нас»

    Хоча спілкування в бібліотеці є на три чверті мовним,всім добре відомі ситуації, коли слова не потрібні. По обличчю людини можна іноді пізнати більше, ніж вона може чи хоче сказати, а своєчасна усмішка, бажання спілкуватися можуть суттєво допомогти контактам з користувачем. Вираз обличчя відображає емоції людини, на ньому написана вся гама переживань. Культура бібліотекаря полягає в тому, щоб вміти управляти виразом свого обличчя, намагатися відобразити на ньому лише позитивні емоції, які сприяють доброзичливому спілкуванню в бібліотеці.

Дуже важливим  для бібліотекаря є уміння слухати. Справжній бібліотекар вислухає і недовірливого читача. Він не відмахнеться від вередливого, не роздратується, не втече від користувача, який не знає, що йому потрібно взагалі. В усіх ситуаціях бібліотекар має бути терплячим, спокійним, підкреслено ввічливим, обережним, відкритим.

Спілкування повинно орієнтуватися на те, щоб між усіма його учасниками складалися доброзичливі, етичні відносини. Бібліотекар повинен постійно дивитися на бібліотеку очами користувача.

У процесі обслуговування бібліотекарю часто доводиться проявляти вимогливість до користувача і при цьому використовувати різні методи виховного впливу.

З моральної сторони вимогливість бібліотекаря не повинна принижувати гідність читача, а проявлятись в доброзичливій форм  —   в цьому важлива моральна сторона його вимогливості.

Далеко не завжди взаємини бібліотечних працівників з читачами складаються безконфліктно. Як показує практика роботи бібліотек, у процесі обслуговування користувачів виникає значна кількість різноманітних конфліктних ситуацій.

Конфлікти, що виникають у процесі спілкування бібліотекарів і користувачів, негативно впливають на якість обслуговування, призводять до зниження престижу бібліотеки і бібліотекаря.

 Правила етикету необхідні бібліотекареві в конфліктних ситуаціях, а знання бібліотечними працівниками причин виникнення конфліктів, закономірностей їх розвитку та способів вирішення є необхідною умовою підвищення якості обслуговування користувачів. На практиці уникнути всіх конфліктів, серед яких бувають і непередбачувані, неможливо. Тому, якщо конфлікт усе ж таки виник, бібліотекар повинен уміти його «погасити».

 Найпоширенішими чинниками виникнення конфліктів є невиконання користувачами правил користування бібліотекою, втрата книг, порушення термінів повернення літератури, відсутність необхідної літератури у фонді бібліотеки, порушення бібліотекарем посадових обов’язків, невиконання ним вимог професійної етики, несформованість необхідних навичок техніки спілкування. Оскільки конфліктні ситуації виникають найчастіше у діловому спілкуванні при виконанні бібліотекарем своїх службових обов’язків, відповідальність за попередження і вирішення конфліктів лежить, перш за все, на ньому. Якщо в бібліотеці під час спілкування  з користувачем виникло відчуття дискомфорту, нервовості, а, можливо, й ворожості, хто перший повинен усміхнутися і виправити негативну морально – психологічну ситуацію? Звичайно, бібліотекар. Завжди, в будь-якій конфліктній ситуації, необхідно пам’ятати про коректність,вміння взяти себе в руки,триматися в рамках загальноприйнятих норм пристойностей.

Користувачі цінують спілкування з таким бібліотекарем, який може, хоче і вміє створити в бібліотеці доброзичливу атмосферу, не обмежується рамками своїх функціональних обов’язків, поважає права читачів, забезпечує доступ і одержання оперативної, вичерпної інформації, конфіденційність вибору літератури і компетентне, якісне, кваліфіковане обслуговування.

Результативність етичного впливу бібліотекаря на користувача багато в чому залежить від культури самого бібліотекаря, його етичних поглядів, розуміння обставин можливих порушень і вибору адекватних вчинку заходів впливу. Якщо зауваження бібліотекаря зроблені в некоректній формі, вимогливість може бути сприйнята читачем як недоброзичливість, зверхність бібліотекаря.

 Атмосфера співробітництва і взаємодопомоги, а не повчальний тон повинні домінувати в бібліотечному спілкуванні.

Отже, бібліотечні працівники у своїй діяльності повинні керуватися вимогами професійної етики у складному процесі формування інтелектуального та духовного потенціалу користувачів. Можна скільки завгодно говорити про те, як правильно будувати систему бібліотечного обслуговування, можна добре знати його принципи, форми й методи, але нічого не вийде, якщо бібліотекар, який щодня спілкується з користувачем, байдужий до нього.

Бібліотечною спільнотою розроблена «Етика бібліотекаря»,  правила поведінки бібліотечних працівників відділів обслуговування, тих, хто безпосередньо працює із користувачем.

Ось деякі з них:

 під час видачі книг бібліотекар перебуває цілком у розпорядженні користувача й прагне продемонструвати йому це.

 Варто прагнути створити перше приємне враження.

 Працювати слід спокійно, з максимальним зусиллям.

Якщо користувач несимпатичний бібліотекареві, у жодному разі йому цього не показують.

З усіма відвідувачами необхідно бути рівним у спілкуванні, ввічливим і доброзичливим. Важкі люди не повинні бути несподіванкою для бібліотекаря.

Користувач може чекати лиш тоді, якщо бібліотекар обслуговує інших відвідувачів, але не в тому випадку, якщо бібліотекар зайнятий внутрішньою роботою, якою б терміновою вона не була.

Не буває нерозумних читацьких запитів. Якщо користувач просить поради, бібліотекар намагається його зрозуміти, постійно проявляючи готовність дати довідку й пораду. Бібліотекар робить це обережно й ненав’язливо.

Бібліотекар повинен визнати свою некомпетентність, але тільки у сфері діяльності користувача в плані розуміння його запиту, а не у власній сфері (знання фонду, довідково-бібліографічного апарату).

 Коли відвідувач порушує правила, треба дати зрозуміти йому, що цим він порушує права інших користувачів або заважає їм, але не бібліотекареві.

 Варто стежити, щоб заборонні слова звучали м’яко, як прохання, а не як вимоги.  Основною якістю моралі бібліотекаря завжди була гуманістична спрямованість. Виконання професійного обов‘язку стає моральною потребою бібліотекаря.

Як  вже зазначалось, бібліотекарі повинні пам’ятати, що закони поведінки, властиві користувачам, властиві і їм самим. Бібліотекарі зобов’язані пам’ятати не тільки про людські слабості користувачів, але, в першу чергу, про свої. Тільки тоді людський фактор може стати гарним помічником при пошуку й наданні інформації.

Зразком для бібліотечних фахівців можуть служити «Правила поведінки й спілкування із читачами для працівників Пекінської національної бібліотеки, де зазначається, що обслуговування користувачів є головним завданням бібліотеки і саме по якості обслуговування користувач оцінює її роботу.

У соціологічних дослідженнях, які були проведені в декількох обласних і районних бібліотеках України, користувачами визначені як позитивні, так і негативні риси бібліотечних працівників. До позитивних рис були віднесені: доброзичливість, природність, простота в спілкуванні, спокійна зосередженість й врівноваженість, уміння рекомендувати та радити, швидка орієнтація, скромність, уміння вести бесіду, довіра до читача. До негативних моментів у роботі бібліотекарів читачі відносять: байдужість, нещирість, дратівливість, сухість, холодність тону, грубість, квапливість та непродуманість рішень, недовіра до людей, фамільярність у ставленні до читачів, нав’язування рекомендацій, застосування образливих кепкувань, поділ читачів на «своїх» і «чужих». Як показують дослідження, цим зовнішнім ознакам читачі надають дуже великого значення.

Професіонал високого класу знаходить спільну мову з читачами, приваблює до себе людей, намагається бути уважним під час виконання роботи, терпимими по відношенню до чужої, навіть альтернативної думки, характеру та звичок співрозмовника. Характерною рисою бібліотекаря має бути доброзичливість, яка відбивається в особливостях поведінки і ставленні до людей. Важливо, щоб бібліотечний працівник зберігав високий внутрішній духовний стан, стримував себе від проявів емоцій, мав добрий смак. Як професіонал, бібліотекар виступає гарантом доступу до знань.

        Слід зауважити, що дотримання етичних норм вимагають не тільки процеси, пов’язані з обслуговуванням читачів, але і всі ділянки бібліотечної роботи.

Особливості професії вимагають уособлення таких рис, як зібраність, зосередженість, здатність вислухати співрозмовника, вияв особливої уваги до змісту розмови і форми висловлення. Допитливість, уважність і чуйність, до того ж сприяє залученню до книги, читання навіть пасивну частину населення.

Тому дуже важливо розвивати комунікативні якості, бути завжди привітним та товариським, здатним встановлювати й підтримувати контакт, як з особистістю, так і з колективом, певною групою, установою тощо. Відомо, що бібліотека напрацювала свої специфічні засоби спілкування, які особливо яскраво проявляються як при індивідуальних, так і в масових формах обслуговування читачів.

Зміни продиктовані часом: нові ресурси та можливості бібліотеки. Обмін досвідом
Шаповалова Вікторія Юріївна, заступник директора з інформаційних технологій бібліотеки ВНМУ ім. М. І. Пирогова

Автоматизація бібліотеки ВНМУ ім. М. І. Пирогова розпочалася з 1994 року. З часом було впроваджено всі АРМи програми ІРБІС. У 2018 р. проводилася робота над  оформленням «Замовлення літератури» в АРМі «Комплектатор». Детально вивчивши цей процес, було зроблено налаштування відповідно до власних потреб. Обовʼязковими було обрано поля «Автор», «Назва», «Автор замовлення» та кількість замовлених книг. Для інформативності було створено нове поле «Інформація про замовлення», куди обовʼязково вноситься інформація про можливість/неможливість придбання конкретного видання. Це дає змогу будь-якому працівнику бібліотеки дати компетентну відповідь про замовлену літературу. При виборі видання, на екрані з’являється коротке повідомлення щодо конкретного замовлення.

Завершення процесу штих-кодування всього активного фонду бібліотеки дало змогу прискорити автоматизовану видачу літератури та удосконалити процес списання застарілої та зношеної літератури. Штрих-коди дали змогу відділу комплектування забути про великі масиви титульних аркушів. Якщо раніше відділ, який здійснював списання,  брав у фонд ноутбук із сканером, то тепер із придбанням терміналу збору даних все відбувається значно простіше. При скануванні створюється файл в .txt форматі зі списаними штрих-кодами. Потім цей файл передається у відділ комплектування, де за допомогою функцій ІРБІС проводиться списання з електронного каталогу. По завершенню проведених робіт здійснюється  статистичний аналіз партії та друкуються списки до акта списання.

Із актами списаної літератури працює також відділ наукової обробки, де проводиться робота з генеральним каталогом – єдиним картковим каталогом бібліотеки, що наповнюється. У різних актах при списанні вилучається загублена читачами навчальна література, назви якої повторюються в кожному акті. Для зручності всі акти обʼєднуються в один документ і проводиться сортування цієї літератури по алфавіту та прораховується загальна кількість тих видань, що повторюються в різних актах. Таким чином, співробітникам відділу стало набагато ефективніше працювати з картковим каталогом. Тож вирішено надалі продовжити таку практику.

Велика робота була проведена після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 177 «Про припинення використання Бібліотечно-бібліографічної класифікації та впровадження Універсальної десяткової класифікації». На допомогу каталогізаторам бібліотеки спочатку був створений алфавітно-предметний покажчик (АПП) на основі програми ІРБІС.

Тепер при систематизації по ключовому слову можна вибрати потрібний шифр і його числове значення потрапляє в призначене поле.

Згодом розпочата робота над базою даних УДК, яка створена по принципу ієрархічного словника. В першу чергу було повністю розкрито медицину (налічує більше 3000 шифрів УДК), а згодом інші галузі. Ця база зручна при перекласифікації фонду і вона автоматично відображається в УДК-навігаторі на сайті бібліотеки. Читач тепер має змогу послідовно знайти конкретну тематику або зробити пошук за ключовим словом та при необхідності роздрукувати список літератури. Надалі буде створена відео-інструкція і виставлена на сайті.

Пошук по УДК-навігатору наштовхнув на створення навігатора по рубриках MESH. Оскільки предметизатори використовують понад 58 тис. рубрик MESH-рубрикатора, читачеві без допомоги досвідченого бібліографа важко самому зорієнтуватися в цьому масиві. Тому  було створено пошук на основі Тематичного навігатора. По ключовому слову читач має можливість відібрати всі рубрики, з яких зможе вибрати більш конкретну до його запиту і вивести на екран всю інформацію, яка є в бібліотеці.

Бібліотека ВНМУ ім. М. І. Пирогова завжди велику увагу приділяла якості предметизації і створенню ЕК. На даний час ЕК має глибину пошуку періодичних видань з 1998 р. і налічує понад 300 тис. записів. Завдяки участі в корпоративній співпраці з медичними бібліотеками України ЕК регулярно поповнюється і журнали розписуються вчасно. Для завчасного інформування науковців університету створено службу Вибіркового розповсюдження інформації (ВРІ). Читач подає тему, яку  бібліограф прописує у вигляді предметних рубрик і цей запит відображається в електронному формулярі читача. Надалі інформація про нові надходження до бібліотеки буде щомісяця автоматично надсилатися на електронну адресу читача.

Вдосконалюючи процеси бібліотечної роботи, створюються комфортні умови для співробітників, що сприяє максимальному використанню електронних інформаційних ресурсів користувачами бібліотеки.

Основні напрями видавничої діяльності видавництва «Кондор»
Циганко Володимир Петрович, директор видавництва «Кондор»