Наукова бібліотека

«Моделі маркетингових рішень в управлінні бібліотекою ВНЗ» (семінар-практикум)

Дата проведення: 6 грудня 2012 р. База проведення: Бібліотека Вінницького торгівельно-економічного інституту КНТЕУ

ВСТУПНЕ СЛОВО.

Шпукал Леся Іванівна – директор наукової бібліотеки ВНМУ ім. М.І. Пирогова

Сучасний бібліотечний менеджмент в організації діяльності бібліотеки ВНЗ

Білоус Валентина Степанівна - директор бібліотеки ВДПУ ім. М. М. Коцюбинського

Зміни, які відбуваються у сучасному світі, безпосередньо в освітянській галузі, вимагають удосконалення організації та управління діяльністю бібліотеки вищого навчального закладу.

У зв’язку з цим визначається недосконалість та обмеженість традиційної моделі «раціонального управління», пов’язаної, насамперед, з максимальним впорядкуванням та регламентуванням організації діяльності бібліотечних процесів, які забезпечують стабільне функціонування структурних підрозділів та бібліотеки в цілому.

Завдання сучасного бібліотечного менеджменту (управління бібліотекою) – створення адекватних, гнучких управлінських моделей, а керівного складу бібліотеки (менеджерів) – у реалізації комплексних та систематичних заходів щодо організації персоналу на ефективне виконання основних функцій бібліотеки, якісне та оперативне інформаційне забезпечення навчально-виховного та наукового процесів навчального закладу. Управління бібліотекою визначається як діяльність, направлена на забезпечення ефективності функціонування бібліотеки, створення організаційної структури управління, формування перспективних програм розвитку, здійснення управлінських функцій, гнучкість, що необхідне в сучасних умовах.

Сутність бібліотечного менеджменту – визначення місії бібліотеки та пріоритетів стратегічного розвитку (напрямів) і тактики (методів) управління бібліотекою.

Організація роботи бібліотеки ВНЗ – це забезпечення її функціонування, досягнення оптимальних результатів, що включає визначення структури, побудову технологічних процесів, забезпечення бібліотеки ресурсами (кадрами, фінансами, матеріально-технічною базою).

Бібліотечний менеджмент визначає наступні напрями діяльності:

• техніко-технологічна діяльність, що активно втілюється шляхом застосування та освоєння у бібліотеці нових технічних засобів, комп’ютерних технологій, створення інноваційних груп, нових відділів;
• управлінська діяльність з координації дій у внутрішньому середовищі бібліотеки, забезпечення узгодженості технологічних процесів і дій працівників з метою досягнення конкретних результатів;
• управлінська діяльність з організації взаємодії бібліотеки із зовнішнім середовищем, зокрема взаємовідносини з користувачами, партнерами, спонсорами.

В організації управління діяльністю бібліотеки важливе значення на часі має виконання основних функцій, серед яких:

• координаційна функція управління, що проявляється у погодженні з цілями та термінами дій, розподілі бібліотечних ресурсів, об’ємів та видів робіт між працівниками, підрозділами та бібліотеками для уникнення дублювання;
• функція регулювання – підтримка рівня роботи, окремого процесу у заданому режимі, які визначаються технологічними інструкціями та регламентуючими документами (статут, положення, посадові інструкції інші нормативні документи).

Важливе значення у бібліотечному менеджменті має наукова організація праці (НОП), що включає комплекс заходів із забезпечення раціонального впорядкування діяльності, впровадження якої є реалізація комплексу організаційних, технічно-економічних, соціально-психологічних, санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечує покращення умов бібліотечної праці та його ефективності. Високу якість роботи забезпечує саме вдала наукова організація праці: чітка регламентація праці та її оцінка, ритмічність, розподіл та кооперація, ротація кадрів, можливість відпочинку та відновлення працездатності, наявність резерву кадрів.

Сучасний бібліотечний менеджмент має особливе значення у зв’язку з динамікою розвитку діяльності бібліотеки та визначає його головні напрями: стратегічний менеджмент; інноваційний менеджмент; управління персоналом; соціально етичний маркетинг.

Розвиток усіх напрямів сучасного менеджменту у керівництві бібліотечною діяльністю стратегічного управління, кадрового менеджменту та соціально-етичного маркетингу – визначають позитивні перспективи розвитку бібліотеки.

Стратегічний менеджмент – тип управління, який відповідає сучасним особливостям розвитку бібліотеки, дозволяє точно визначити стратегічні позиції бібліотеки, дозволяє бібліотеці ВНЗ розвиватися у довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому цілей, передбачених місією бібліотеки.

Здійснюючи стратегічне планування діяльності, бібліотека ВНЗ розглядає його як процес управління, визначає стратегію подальшого розвитку, змінює свою внутрішню структуру, шукає нові функції управління інноваціями та персоналом в умовах впровадження нових інформаційних технологій. Принципово нове значення набувають такі елементи стратегічного управління як контроль та визначення якості роботи, що дозволяє запобігти або ліквідувати недоліки в роботі, впровадити позитивний досвід, використовувати заходи впливу та заохочення працівників. У цьому розумінні контроль є насамперед засобом надання допомоги персоналу, попередження та виправлення помилок, здійснених з причини недостатньої компетентності, відсутністю досвіду та з інших поважних причин.

Інноваційний менеджмент — це процес управління всіма аспектами інноваційної діяльності бібліотеки, який спрямований на формування й забезпечення умов інноваційного розвитку будь-якої організації.

Інноваційний менеджмент — це сукупність принципів, методів і форм управління інноваційним процесом, інноваційною діяльністю та персоналом, що здійснює цю діяльність. Інноваційний менеджмент вивчає природу інновацій, інноваційного процесу, інноваційної діяльності та механізм управління цими процесами.

Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень інноваційний менеджмент є сукупністю процедур, що утворюють загальну схему управління інноваційним процесом. Ця сукупність складається з відповідних функцій управління, кожна з яких розпадається на окремі види роботи (етапи), що пов’язані з багатогранною діяльністю організації та виконуються у відповідній послідовності.

Інноваційний менеджмент у загальному вигляді — це складний механізм дії керуючої системи, яка створює для інноваційного процесу та інноваційної діяльності сприятливі умови й можливості для розвитку бібліотеки.

Діяльність університетської бібліотеки залежить від важливого напряму сучасного бібліотечного менеджменту – управління персоналом. Кадри – ті ресурси, якими потрібно грамотно управляти, створювати умови для його розвитку, вкладати у нього засоби. Створення умов для справедливих, відкритих, доброзичливих відносин у колективі, коли кожен співробітник може повністю використовувати свої навики та відігравати активну роль у розбудові бібліотеки, в інформаційному забезпеченні навчального процесу, працівники користуються адекватними та справедливими винагородами, створені комфортні, безпечні та здорові умови праці – мабуть, саме такою ціною завойовує адміністрація, зокрема, директор бібліотеки повагу та відданість персоналу.

Управління персоналом – цілеспрямована діяльність керівного складу організації, директора бібліотеки, його заступників та підрозділів бібліотеки (завідувачі відділів, секторів), яка включає розробку концепції та стратегії кадрової політики, принципів та методів управління персоналом, що є основою стратегії розвитку бібліотеки,

Управлінський персонал бібліотеки складається з адміністративно-управлінського персоналу (дирекції), функціональних керівників (завідувачі відділів) та лінійних керівників (завідувачі секторами, головні бібліотекарі).

Управлінська діяльність має забезпечувати своєчасне та якісне виконання покладених на бібліотеку вищого навчального закладу функцій мінімальними затратами часу та коштів.

Персонал – головний ресурс організації, її багатство, що визначає успіх всієї діяльності. Головна ціль управління персоналом – максимально, ефективно використовувати потенціал своїх спеціалістів, створювати умови для розвитку їх можливостей.

Ще давній мудрець говорив: мистецтво керувати людьми – саме важке й високе з мистецтв. На думку популярного американського психолога Д. Карнегі, менеджером неможливо стати, ним потрібно народитися. Уміння управляти людьми – то є дар. Щасливі, хто володіє цим даром, робить багато більше інтуїтивно, і часто влучають у ціль. Але однаково, менеджер повинен навчатися усе своє життя, вміти визнавати свої помилки,не соромитися просити допомоги у спеціалістів, займатися самооцінкою, знаходити спільну мову з підлеглими.

У трудовому праві керівники визначаються як посадові особи, наділені розпорядчими, контролюючими та дисциплінарними повноваженнями. Керувати – вести колектив до мети, намагаючись найкращим оптимальним шляхом використовувати ресурси кожного працівника, забезпечувати якісно та оперативно виконання основних функцій університетської бібліотеки.

Директор бібліотеки визначає основну стратегію розвитку бібліотеки, її місію; розробляє стратегію поведінки персоналу у зв’язку з реформуванням освіти, є основною інформаційною ланкою зв’язку з світом; офіційно представляє бібліотеку; несе формальну відповідальність за результати діяльності бібліотеки і т.д.

Кожен керівник визначає і свій стиль та форми керівництва. Для управління персоналом характерні вертикальний та горизонтальній форми керівницького спілкування. На рівні управління колективом (директор, заступник директора, завідувачі відділів) найбільше представлено по вертикалі субординаційне спілкування, а по горизонталі широко використовується дружня службово-товариська форма спілкування. Окремі керівники віддають перевагу субординаційній формі спілкування, при якій вони постійно нагадують про «дистанцію». Є й інша крайність – квазідемократизм керівника, панібратське відношення до підлеглих, яке приводить до зниження дисципліни в колективі, підриву авторитету директора бібліотеки.

Керівнику організації притаманна специфічна, дисциплінарна влада, можливість, передбачена нормативними документами, посадовими інструкціями, легітимне право давати вказівки підлеглим, встановлювати правила поведінки для персоналу, заохочувати та наказувати їх. Однак головна увага у принципах управління звертається на людський або соціальний аспект управління, на здатність колективу до спільних дій. Для цього обов’язкове встановлення долі участі кожного працівника у спільних результатах; уміння вислухати всіх; чесність та довіра до людей; прагнення до формуванню задоволеності до від роботи. Неузгодженість цілей та засобів їх досягнення викликають у колективі перенапругу, ланцюгову реакцію самозбудження, що породжує в колективі емоційні перенавантаження, конфлікти. У зв’язку з цим важливе значення для успішної роботи бібліотеки має морально-психологічний клімат в колективі, відношення підлеглих до керівництва.

Керівник багато часу витрачає на міжособистісні відносини, йому необхідно бути товариським, уміло контактувати з людьми, поєднувати у собі глибокі професійні знання, організаторські здібності, розуміти тонкі духовні взаємодії, проявляти шанобливість до своїх підлеглих.

Щоб бути керівником, потрібно володіти такими здібностями: пробивною силою, умінням переконувати й розподіляти обов’язки людей, давати вказівки, справедливо стимулювати та мотивувати працівників.

Серед рис керівника бібліотеки, які зумовлюють ефективність управління:

• уміння впливати на підлеглих;
• впевненість у собі;
• емоційна врівноваженість, стійкість до стресу;
• надійність та відповідальність;
• здатність до інновацій та креативності у вирішенні завдань;
• толерантність, доброзичливість до підлеглих та ін.

Керівник бібліотеки повинен мати властивості, які визначаються комплексом індивідуальних особливостей: організаторські здібності, високий рівень знань, працьовитість, рішучість у постановці та розв’язанні питань.

Крім зовнішнього вигляду феномен іміджу директора бібліотеки передбачає поведінковий аспект. Директор повинен:

• спілкуватися з структурними підрозділами але оцінювати роботу кожного індивідуально;
• бути вимогливим до підлеглих, але терпляче ставитися до їх помилок і недоліків;
• тримати підлеглих під контролем, але надавати самостійності.

Для того, щоб виконувати функції керівника потрібно мати владу, тобто можливість впливати на поведінку інших. Влада керівника над підлеглими залежить також від його особистих якостей, насамперед, від професійної компетентності та вміння знайти ефективні важелі впливу на людей. Керівник повинен мати зв’язок з колективом, прислухатися до думки працівників, знати їх потреби та настрій. Поряд з цим, суб’єктивна умова успішної діяльності керівника – його особистий авторитет. Бажаєш бути авторитетним – будь вимогливим до себе, будь прикладом дисциплінованості, відповідальності, сумлінності. Передусім варто наголосити, що теза «хочу подобатися всім» – є не лише нездійсненною, але й непотрібною.

Створюючи імідж керівника, необхідно зважити цільові аудиторії тих людей, думка яких є найбільш важливою:

— керівники університету;

— співробітники бібліотеки;

— ділові партнери (колеги інших бібліотек, користувачі);

— колектив університету;

— представники ЗМІ та громадської думки.

Важливе значення для керівника має самоменеджмент – цілеспрямоване і послідовне використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для оптимального використання свого часу. Головна мета – максимально використовувати власні можливості, (самовизначатися) і переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті. Самоменеджмент керівника включає в себе такі грані, як зовнішній вигляд (стиль одягу, зачіска, макіяж); особистісні та професійні якості, стиль управління; самооцінка; делегування (розподіл) повноважень; здатність до визначення перспектив, постановці конкретних шляхів і способів їх реалізації; здатність і концентрації особистісних ресурсів на те, що повинно бути досягнуто; спланованість і розподіл робочого часу, раціональне використання інформації і комунікації (ведення нарад, телефонних розмов тощо); «менеджмент здоров’я».

Яким має бути керівник бібліотеки? Для керівника недостатньо переліку стандартних менеджерських якостей, важливим є формування власного позитивного іміджу як в особистому, так і у професійному аспекті. Від того, як сприймають директора бібліотеки, складається і імідж власне установи. Імідж директора бібліотеки є потужною складовою іміджу бібліотеки в цілому, що, у свою чергу, безпосередньо пов’язане з ефективністю її функціонування.

Адміністрація бібліотеки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, використовуючи основні принципи бібліотечного менеджменту, забезпечує функціонування бібліотеки, підвищення ефективності її діяльності та розвиток у відповідності до реформування вищої освіти та змін потреб інформаційного забезпечення навчального процесу університету. Бібліотечний менеджмент та вся діяльність університетської бібліотеки направлені на виконання основної місії освітянської книгозбірні, на підвищення престижу як бібліотеки, так і бібліотекаря.

У бібліотеці затверджено «Стратегію розвитку бібліотеки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського на 2010-2015 рр.» та «Перспективний план автоматизації бібліотечних процесів». Систематично здійснюється організаційна робота з виконання планових завдань структурними підрозділами: щотижнево проводять засідання при директорові, виробничі наради. Питання щодо технології бібліотечних процесів, впровадження інновацій  розглядаються на засідання методичної ради. У кінці року кожен працівник бібліотеки складає звіт про свою роботу «Самозвіт», у якому вказується про свій особистий вагомий внесок у виконання завдань бібліотеки.

Бібліотекою педуніверситету здійснюється методичний моніторинг, якісний та кількісний аналіз бібліотечних процесів, вивчається бібліотечна документація, контролюються основні планові показники, проводяться масові заходи згідно календарних планів. Двічі на рік проводяться збори трудового колективу, на яких розглядаються нагальні проблеми, питання звітності та планування. З метою впровадження нового у роботу бібліотеки започатковано «тиждень інновацій», під час якого кожен структурний підрозділ «захищає» свої інноваційні процеси, які були впроваджені протягом року, визначають майбутні проекти на наступний рік.

Активним чином проводяться комплекси заходів із забезпечення раціонального впорядкування діяльності бібліотечних працівників, удосконалення бібліотечних процесів, їх регламентація, надається методична та практична допомога з питань організації і впровадження інформаційних технологій, автоматизації бібліотечних процесів, проводяться консультації новим працівникам та бібліотекарям, які не мають спеціальної бібліотечної освіти.

На часі вимоги суспільства до бібліотечних працівників обумовлюють необхідність освоєння нових знань, систематичного підвищення професійної кваліфікації та творчої ініціативи. У ході навчання з підвищення кваліфікації виявляються чинники мотивації навчання, самоосвіти бібліотечних працівників, що стають життєвою потребою для самореалізації, подальшого розвитку професійних якостей, досвіду та кар’єрного зростання. Бібліотечні професії, змінюючись, набувають якісно нових рис. Вимогою до кожного спеціаліста стає здатність до постійного вдосконалення, розуміння перспектив розвитку бібліотечної справи. Знання, придбані бібліотечними працівниками на заняттях з підвищення кваліфікації, сприяли вдосконаленню роботи з користувачами та поліпшенню якості послуг, що надаються, впровадженню сучасних інформаційних технологій у бібліотечні процеси, підвищенню суспільного статусу бібліотеки. Персонал бібліотеки систематично вивчає досвід інших бібліотек, розробляє технологічні інструкції, впроваджує нові технології в роботу бібліотеки.

Бібліотека приймає активну участь у регіональних, всеукраїнських, міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах, інтернет-конференціях, нарадах, де піднімаються питання діяльності бібліотек ВНЗ у світлі модернізації вищої освіти, інформатизації суспільства, бібліотечного менеджменту. Бібліотека активно співпрацює в Українській та регіональній бібліотечних асоціаціях, з бібліотеками різних відомств, здійснює корпоративну діяльність з формування інформаційних ресурсів, приймає участь у конкурсах, оголошених бібліотечними асоціаціями. Бібліотека тісно співпрацює з Вінницькою Суспільною службою, з обласними організаціями національних спілок краєзнавців, обласною спілкою письменників.

Якісному інформаційному та бібліотечно-бібліографічному обслуговуванню користувачів сприяє творча ділова атмосфера у бібліотеці, сприятливий мікроклімат у колективі, професійна взаємодопомога всіх її підрозділів.

У зв’язку з підвищенням ролі персоналу в інноваційному розвитку бібліотеки розширюються та ускладнюються функції бібліотечного менеджменту: дотримання сприятливого психологічного клімату в колективі, розробка гнучких схем стимулювання та мотивація працівників, організація різноманітних навчальних заходів. Підвищення працездатності та якості праці персоналу здійснюється за допомогою економічних методів управління – матеріального стимулювання праці кращих працівників. Адже відомо, якщо адміністрація бібліотеки не турбується про підвищення рівня трудового життя, вона не здатна управляти персоналом. Управління персоналом набуває особливу значимість: кадровий менеджмент дозволяє реалізувати і узагальнити спектр питань адаптації (індивіда до зовнішніх умов, облік особистісного фактору в побудові системи управління персоналом бібліотеки).

Позитивно на роботу персоналу впливає система заохочення. Важливою категорією в теорії мотивації є поняття «винагородження» (те, що людина вважає цінним для себе). Розрізняють внутрішню та зовнішню винагороду. Внутрішню винагороду дає сама робота. Сюди відноситься почуття задоволення від процесу праці, досягнення намічених цілей або результатів, усвідомлення суспільного значення праці. В процесі праці людина задовольняє свою суто людську потребу у спілкуванні з людьми. Зовнішня винагорода надається установою, де працює людина. Зарплата, кар’єрний ріст, престиж професії, подяка та визнання керівника і колег, додаткові відпустки, преміювання тощо.

Бібліотека частіше всього буває обмежена в засобах, які може виділити ректорат на заохочення, тим більше вагомо сприймається відзнака персоналу бібліотеки. За високий професіоналізм, сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків та вагомий внесок у розбудову університетської бібліотеки діяльність працівників бібліотеки відмічалася ректоратом та бібліотечною спільнотою. Працівників бібліотеки відзначають на Дошці пошани педуніверситету. До професійного свята День бібліотек, Дня працівника освіти, до свят та ювілейних дат за сумлінне виконання посадових обов’язків бібліотекарі нагороджуються грошовими преміями, грамотами та подяками. Серед мотивацій колективу – це і віншування ювілярів, участь у культурно-просвітницьких заходах, відзначення до важливих знаменних подій.

Іміджовим барометром бібліотеки є її зв’язок з ЗМІ. Інтерв’ю та статті для друкованих органів допомагають використовувати зв’язки з громадськістю на користь бібліотеки, рекламують її діяльність, підвищують імідж. Діяльність бібліотеки постійно відображається на шпальтах університетської газети «Педагог», студентського часопису «Студентська територія», на хвилях студентського радіо «Юнітон».

Директор бібліотеки Вінницького педуніверситету призначається на посаду і звільняється з посади наказом ректора. У своїй діяльності керується чинним законодавством України, Статутом університету, Правилами внутрішнього розпорядку, наказами, розпорядженнями і дорученнями ректора, посадовою інструкцією, розробляє стратегію діяльності бібліотеки, є основною ланкою зв’язку з ректоратом, офіційно представляє бібліотеку серед бібліотек різних відомств, в установах і громадських організаціях, несе відповідальність за виконання основних завдань та функцій. Директор університетської бібліотеки бере участь у роботі ректорату та ради при ректорові, є членом вченої ради педуніверситету, очолює методичну раду бібліотеки, і безпосередньо підпорядкований першому проректору з науково-педагогічної роботи. Директор бібліотеки є організатором творчо-виробничої діяльності бібліотеки, контролює використання фінансових засобів, подає пропозиції щодо кошторису бібліотеки. В обов’язки директора бібліотеки входить формування структури та штатного розпису, затвердження схем (інструкцій, положень) основних технологічних процесів, планів роботи, затверджує директивні та нормативні документи.

Для бібліотеки важливе значення має особисте сприйняття бібліотеки керівниками університету. Як сприймає директора бібліотеки керівництво університету, ректор, безпосередньо впливає і на сприйняття всієї бібліотеки, на формування її престижу. Від уміння налагодити стосунки з керівниками навчального закладу, заслужити авторитет та повагу, залежить вирішення багатьох питань щодо розвитку бібліотеки: виділення коштів на комплектування фонду, виконання ремонтних та будівельних робіт, комп’ютеризації бібліотечних процесів.

Успіх діяльності керівника у значній мірі визначається не безпосередньо професійними знаннями, а його особистісними якостями, здатністю налагодити контакт та взаєморозуміння з персоналом, бажання розібратися в мотивах їх дій. Важливо бачити в кожному працівникові особистість в усій її різнобарвності та насамперед його професійний потенціал. Сучасний керівник, у більшості, не боїться виглядати некомпетентним, помилитися у вирішенні ситуативного завдання, він активний, ініціативний, прагне самостійно розібратися в особливостях впровадження нових технологій, принципах управління, особливостях проектної діяльності, він відкритий для нових знань.

Що ж потрібно для того, щоб бути успішним керівником? Не марнуйте часу на сумніви, зневіру у себе, свої сили, світ і людей: насправді те, чим ми займаємося у нашому житті, і є нашим покликанням, нашою свободою вибору, яка опирається на власну систему цінностей. Можливість змінити на краще себе, колектив, бібліотеку, змінити своє сьогодення і впливати на майбутнє – формула успіху керівника.

Бібліографічний огляд на тему: «Інноваційні складові управління сучасною організацією».

Захараш Марина Валеріївна – бібліотекар І категорії бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ

 

Барабаш, С. Модерація заходів у роботі з громадськістю та персоналом як комплексна форма менеджменту в бібліотеках / С. Барабаш // Вісник Книжкової палати. — 2012. — № 5.- С.20-22.

 У статті досліджуються теоретичні аспекти модераційної діяльності як комплексної форми організації керівництва колективом та досвід практичного застосування технології модерації в бібліотечному менеджменті.

Золотарь, А.  Основное правило тайм-менеджмента — скорость, а не качество / А. Золотарь // Секретарь-референт. – 2012. – № 2. – С.54-56.

В современном мире скорость и качество для многих людей стали братьями – синонимами, когда под вывеской «я выполнил задачу быстро» понимается также «я выполнил задачу качественно». И именно в тайм – менеджменте скорости выполнения задач уделяется много внимания, направленного на то, чтобы выиграть время. Об этом и идет речь в статье.

Кравченко, А.  Повышаем личную эффективность / А. Кравченко // Секретарь-референт. – 2012. – № 6. – С.76-81. – прод., поч. в № 3, 2012.

Обычное поведение и привычки человека способны влиять на его личную эффективность. В статье рассматриваются навыки, овладение которыми даст возможность повысить не только продуктивность работы, но и статус работника в глазах руководства и сослуживцев.

Левченко, Н. С чего начинается качество? / Н. Левченко // Бібліотечний форум України.- 2012. — № 2. — С.11-13.

В статье показаны первые шаги внедрения системы менеджмента качества в библиотеке Харьковского торгово – экономического института  Киевского национального торгово – экономического университета.

Логинов, В.  Основные правила организации работы / В. Логинов // Секретарь-референт. – 2012. – № 1. – С.45-48.

Всем известно, что между стремлением «много запланировать» и результатом «много успеть», как правило, — большая пропасть. Управлять собственным временем помогает знание основ тайм – менеджмента, о которых идет речь в этой статье.

Логинов, В.  Тайм-менеджмент: за и против. Методы и принципы планирования / В. Логинов // Секретарь-референт. – 2012. – № 5. – С.42-45.

Планирование – один из самых важных инструментов достижения цели. При грамотном планировании эффективность деятельности возрастает во много раз. Об одном из наиболее результативных методов планирования читайте в статье.

Майсюра, О. М.  Організаційна культура в управлінні персоналом / О. М. Майсюра // Економіка & держава. – 2011. – № 9. – С.34-36.

Автор статті розкриває роль керівника організації в формуванні організаційної культури та соціально – психологічного клімату в колективі.

Рымаренко, А.  Правила командной игры / А. Рымаренко // Секретарь-референт. – 2012. – № 3. – С.68-74.

Словом «команда»сейчас часто называют любой коллектив. Что же на практике отличает настоящую команду единомышленников от «обыкновенного» рабочего коллектива? И как создать команду в вашей организации? Ответы на эти вопросы вы найдете в статье.

Химченко, С.  Тонкая настройка / С. Химченко // Управление компанией. – 2012. – № 7. – С.32-37.

Лидерский стиль обладает огромной силой. Когда руководитель излучает энергию и энтузиазм, дело идет вперед, а если сеет разрушение и дисгармонию – идет ко дну. Поэтому надо осознанно применять разные стили управления, адаптируясь к меняющимся условиям внутри организации.

Шлаина, В.М. Развитие у руководителя умений самостоятельно анализировать результаты управленческой деятельности / В.М. Шлаина // Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология. — 2012. — № 6. — С.5-6.

Статья рассматривает проблемы развития у руководителей умения анализировать и переосмысливать свой управленческий опыт, преодолевать собственные стереотипы в осуществлении управленческой деятельности.

Управління персоналом бібліотеки в умовах постійних змін та перетворень

Банкова Наталія Петрівна – заступник директора науково-технічної бібліотеки ВНТУ

Проблеме роли персонала библиотеки в повышении эффективности ее работы в последнее время посвящено ряд исследований. В работах современных ученых отмечается, что только хорошо обученный персонал определяет успех библиотеки.

В настоящее время традиционные библиотечные технологии постепенно уступают место инновационным технологиям. Вследствие внедрения автоматизированных технологий изменилось и содержание деятельности сотрудников библиотеки.

В условиях автоматизации библиотечных процессов стирается грань между отделами библиотеки по функциональному признаку и здесь очень важно умение персонала работать в команде. Но библиотечный коллектив обладает рядом специфических особенностей. Многие процессы носят творческий характер, поэтому в коллективе работают люди творческой и исследовательской направленности. Создать команду единомышленников из них сложно. В этом случае важно предоставить сотруднику возможность реализовать те качества, которые обеспечивают перспективу развития библиотеки, одновременно снимая напряженность в межличностных отношениях в коллективе, создаваемую творческой личностью.

Неумение сотрудников ценить то, что они имеют, соизмерять свои возможности с желаниями, строить межличностные отношения, рождают равнодушие к своему делу и неудовлетворенность работой. Французcкий философ П.Буаст писал: «Труд без удовольствия также заставляет страдать человека, как и удовольствие без труда».

Так как библиотека в период внедрения инновационных технологий подвержена постоянным изменениям, требования к персоналу меняются, что отражается на должностных обязанностях сотрудников. Важным документом, который должен учитывать эти изменения, является должностная инструкция. Четкое определение обязанностей сотрудника библиотеки в должностной инструкции позволяет адекватно оценивать качество его работы.

Для того чтобы соответствовать требованиям, каждый сотрудник должен иметь возможность профессионально развиваться, уметь учиться и самостоятельно добывать знание с целью постоянного повышения уровня образования и профессиональной компетенции, развивать свои способности к инновациям.

Важным качеством для персонала является:

• умение правильно строить производственные, деловые, корпоративные отношения, способность работать в команде, владеть культурой дискуссии;
• умение прощать чужие ошибки, находить взаимовыгодные решения производственных задач.

Работа персонала библиотеки связана с постоянным общением с людьми – коллегами, читателями, преподавателями, поэтому важным требованием к персоналу библиотеки является умение общаться с «трудными людьми», быть сдержанным и корректным.

Персонал – самый сложный объект управления. Он является живым, одухотворенным, может самостоятельно принимать решения, критично оценивать требования, которые ему предъявляют, действовать по-своему, иметь субъективные интересы, быть очень чутким к управленческому влиянию или давлению. Сегодня это главный стратегический ресурс библиотеки в решении  своих основных функций. Это связано со способностью персонала в первую очередь  непрерывного улучшения деятельности.

Затраты, касающиеся персонала, классифицируются как инвестиции в человеческий капитал. Люди рассматриваются не как кадры, а как «человеческие ресурсы». Среди задач системы управления человеческими ресурсами библиотеки хотелось бы выделить основное:

• обеспечение библиотеки квалифицированными кадрами;
• совершенствование системы мотивации;
• совершенствование системы оценки персонала;
• управление внутренними перемещениями и карьерой сотрудников;
• создание необходимых условий для эффективного использования знаний, опыта, квалификации сотрудников.

Проблеме роли персонала библиотеки в системе менеджмента и маркетинга в последнее время посвящено ряд исследований. Вопросы кадровой политики библиотеки, ее организационной культуры, изучение социально-психологического климата  коллектива, анализ трудовых ресурсов рассматриваются в работах Э.Р.Сукиасяна, В.К.Клюевой, И.М.Сусловой, И.Б.Стрелковой, В.Г.Дригойло, Н.С. Слободяника и др.

Большинство исследователей-библиотековедов пришли к выводу, что только хорошо обученный, правильно организованный и мотивированный персонал определяет судьбу библиотеки.

В результате внедрения автоматизированных технологий изменился смысл профессиональной деятельности персонала. Для успешной работы библиотекарю необходимы знанияя компьютерной техники, умение работать с электронными ресурсами, способность работать с большой нагрузкой, умение решать и брать на себя ответственность.

Одним из решающих факторов, который влияет на управление коллективом, должно стать лидерство, как система взаимоотношений, основанная на доверии и ответственности. Именно лидерство определяет путь библиотеки.

Система управления библиотекой, построенная на постоянном совершенствовании технологических процессов, не сможет выжить без лидерства. Руководитель библиотеки, который не может или не хочет стать лидером, не сможет привести библиотеку к намеченной цели. Лидера невозможно назначить, им можно только стать.

С понятием о лидерстве тесно связана концепция ответственности. Важно придерживаться баланса между ответственностью и полномочиями, которыми сотрудник наделен в соответствии с должностью. Руководитель-лидер – необходимое условие стойкого успеха. Лидерские функции необходимы на всех уровнях. Библиотеке необходимы три типа лидера:

• лидер-руководитель;
• лидер-руководитель структурного подразделения, который проводит политику библиотеки на местах;
• лидер-активист среди сотрудников, который поддерживает любое начинание.

Без лидера невозможно построить гибкую, динамическую, организационную структуру. Для персонала библиотеки важно понять необходимость перехода от «администрирования» к лидерству, от «принуждения» к «привлечению».

Для того, чтобы выполнять функции руководителя (планирование, принятие решений, мотивация труда, контроль за исполнением), необходимо иметь власть, чтобы влиять на поведение подчиненных. Руководитель много времени тратит на межличностные отношения, а поэтому ему необходимо уметь контактировать с людьми. Практически это достигается тем, что большинство руководителей объединяют в себе глубокие профессиональные знания, организаторские способности, умение понимать тонкие духовные взаимодействия, происходящие в коллективе, быть психологом, уметь предотвращать конфликты в коллективе. Все это приходит с опытом.

Руководителю необходимо владеть тремя «Д»: доступность, доброжелательность, добропорядочность. Чтобы владеть этим, необходимо искренне уважать людей, быть принципиально требовательным к себе и, что особенно важно, «открытым» для критики. О зрелости руководителя часто судят по его отношению к критике. Руководитель, владеющий тремя «Д», не расценит критику как посягательство на престиж и личный авторитет.

Умение руководить дано не каждому, но когда такой талант у человека есть, этого еще не достаточно.

Искусство руководства должно поддерживаться такими чертами характера, как:

— вежливость;

— корректность;

— пунктуальность;

— умение выполнять обещания;

— быть человеком высокой культуры.

А каким должен быть руководитель в глазах подчиненных? А вот каким:

— он знает, как зовут его сотрудников по имени и отчеству;

— он всегда здоровается со всеми;

— он не сгоняет злость на подчиненных, когда виноват сам;

— он не повышает голоса при разговоре;

— он не напоминает бесконечно подчиненному о допущенных ошибках,

  а признает свои ошибки;

— он ценит юмор и шутку;

— он доверяет своим сотрудникам;

— он ценит их время и не отвлекает от работы мелочами;

— он дает задания в доброжелательной форме;

— он знает все мелкие недостатки своих подчиненных, и свои

  собственные, и учитывает их в повседневной работе.

Необходимо помнить, что степень неудовлетворенности пользователей услугами библиотеки на 80% зависит от удовлетворенности собственно персонала своей профессиональной деятельностью и условиями труда.

Важным качеством для персонала библиотеки является строить производственные, деловые, корпоративные отношения, способность работать в команде.

Систематическое совершенствование начинается с самого библиотекаря, с совершенствования его личных знаний, умений. Следующим шагом станет совершенствование рабочей зоны и рабочего места.

Японцы считают, что порядок возле нас и в наших мыслях связаны между собой. «Чем лучше организовано наше окружение, тем продуктивнее и эффективнее будут наши мысли».

Для поддержки стабильного качества работы библиотеки персонал необходимо постоянно обучать, повышать его квалификацию. Обучение – часть системы мотивации. Если сегодня, за разными данными, библиотеки тратят на повышение квалификации персонала до 2 % от бюджета рабочего времени, то в будущем эта цифра должна достичь 10 %.

Отличают индивидуальные знания персонала и организационные (знания всего коллектива). Поскольку индивидуальные знания на 80 % теряются при увольнении персонала – носителя этих знаний, а в организации остается лишь 20 %, очень важно создать систему формирования организационных знаний из индивидуальных знаний ее членов.

В управлении персоналом выделяются различные типы мотиваций:

• ориентация преимущественно на содержательность и творческое начало труда;
• ориентация на оплату труда и др. материальные ценности.

Для нашей ментальности характерно стремление к коллективному труду, признанию и уважению коллег. Сегодня, когда из-за сложной экономической ситуации трудно рассчитывать на высокую оплату труда, особое внимание следует уделить нематериальному стимулированию, в т. ч.:

• признание ценности работника, предоставлять ему творческую свободу;
• представление к премированию;
• к награждению Почетными грамотами;
• использовать скользящий график, неполную рабочую неделю;
• предоставлять возможность для отдыха и досуга.

Когда-то была в практике «Доска почета». Сегодня можно использовать сайт библиотеки, выставить фотографии лучших сотрудников с их достижениями. Этот факт даст понять, что коллектив гордится своими неформальными лидерами.

Большинство сотрудников имеют собственную точку зрения на то, как улучшить свою работу. Опираясь на заинтересованную поддержку руководства, следует организовать работу так, чтобы у сотрудника не пропало желание реализовать свои планы. Потому, в какой форме, с какой скоростью и каким способом работники получают информацию, они оценивают свою реальную значимость в глазах руководства. Поэтому, нельзя принимать решения, касающиеся изменений в работе сотрудников, без их ведома, даже если изменения позитивны.

Большинство людей стремится в процессе работы преобрести новые знания. Поэтому, важно обеспечивать подчиненным возможность учиться, поощрять и развивать их творческие способности.

Наша библиотека выписывает 6 названий профессиональных журналов по библиотечному делу, а также журналы по социологии, педагогике, психологии, праву, экономике, которые помогут каждому в решении разных вопросов.

Успех без признания приводит к разочарованию, убивает инициативу. Этого не случится, если подчиненных, добившихся успеха, делегировать в другие библиотеки на семинары, конференции, производить взаимозаменяемость как в отделе, так и в других подразделениях библиотеки, потому что, порой мы не знаем, чем занимаются коллеги в других отделах и даем не всегда объективную оценку их деятельности.

Чтобы повысить мотивацию труда, необходимо найти индивидуальный подход к каждому сотруднику, тогда каждый член команды будет ощущать себя необходимым и при этом сможет демонстрировать свои лучшие качества.

«Добиться успеха не означает, что вы должны сделать что-то исключительное. Это означает, что вы должны делать то же, что и все, только исключительно хорошо».

Руководитель коллектива должен знать о своем подчиненном не только как он работает, а в процессе работы интересоваться, какие его личные радости и проблемы, и чем коллектив может быть полезен в решении этих проблем.

В коллективе должна быть атмосфера доверия и доброжелательности. Совместные праздники, походы в театр, выезд на природу, «День библиотекаря» — мероприятия, где нет начальников и подчиненных. Такие мероприятия укрепляют коллектив и здоровую атмосферу в нем. В коллективе, в котором руководитель постоянно прислушивается к идеям и пожеланиям рядовых сотрудников, создается, так называемая, «среда «МЫ»».

Сейчас, вряд ли надо кого-нибудь убеждать, что мотивация является основополагающим фактором побуждения работников к высокопроизводительному труду. Вместе с тем, в настоящее время, проблема мотивации остается самой актуальной и самой неразрешимой в практическом плане проблемой. Решение этой проблемы зависит от нас. Мы привыкли искать причины своих личных и рабочих проблем в не нас. Причины находятся быстро: — это – первый руководитель, ближайшие коллеги по работе, подчиненные, разделение труда, атмосфера в коллективе, оплата труда.

Многие из нас тратят так много времени на объяснение эффективности своей работы или нежелание работать, что в течение этого времени можно было бы достичь более высокой мотивации, как собственной, так и близкого окружения.

Для того, чтобы выжить и процветать в современных условиях организации, необходимо иметь определенное количество работников с соответствующим уровнем квалификации. Согласно рекомендациям ИФЛА в библиотеке должно быть не менее 45 % специалистов. С целью изучения профессиональной компетентности сотрудников НТБ ВНТУ в 2011 г. был проведен анализ обеспеченности кадрами соответствующей квалификации, в т. ч. был изучен возрастной уровень сотрудников. Источниками сбора информации послужили отчеты отделов за 2007 – 2011 г.г., результаты опросов сотрудников, данные об образовании и участии сотрудников в мероприятиях по повышению квалификации.

Для учета сведений о профподготовке, навыке, опыте зам. директора ведет картотеку кадров, в которой содержатся  сведения об образовании, дате окончания вуза, занимаемой должности, стаж библиотечной работы, дате и наименовании курсов, в которых повышали свою квалификацию сотрудники.

Средний возраст сотрудников библиотеки в течение последних 5 лет составлял 42 года в 2007 г. и 49-50 лет в 2011 г. Сотрудников в возрасте до 30 лет в 2011 г. было  2 чел., в 2012  — 1.

Образовательный уровень персонала за 5 лет менялся незначительно. Сотрудники с библиотечным образованием – лица старше 47 лет, имеющие большой стаж работы.

Анализ количественного и качественного состава персонала библиотеки позволяет сделать выводы:

1. Количественный состав персонала библиотеки не отвечает нормативным актам, действующим В Украине. («Типова структура та Типові штатні нормативи бібліотек III-IVрівнів акредитації» от 15.10.2012 г.);
2. 55 % персонала библиотеки не имеет специального библиотечного образования;
3. Средний возраст сотрудников библиотеки – 45 – 50 лет.

Исходя из данных анализа за период 2007 – 2011 г.г., из библиотеки уволилось 9 чел., из них – со средним библиотечным образованием – 2 чел., с высшим библиотечным образованием – 1 чел.

Достаточно высокий возрастной уровень сотрудников, как следствие – устаревание знаний требуют постоянной работы библиотеки по обучению и повышению квалификации персонала. За исследуемый период (2007-2011 г.г.) осуществлен комплекс мер по повышению квалификации. 10 чел. прошли обучение на курсах пользователей ПК. 6 чел. прослушали курс …. Только в 2012 г. обучились сразу 5 чел.

Доклады сотрудников библиотеки на конференциях, семинарах являются итогом изучения и обобщения библиотечной практики.

Наиболее активное участие в подготовке докладов и статей к различным профессиональным мероприятиям принимала администрация НТБ, отдельные руководители среднего звена.

Из всего ранее сказанного следует, что управлять библиотекой в настоящее время – значит, умело внедрять инновации, применять на практике достижения науки, использовать стратегическое планирование и персонал-стратегию, проводить самостоятельные маркетинговые исследования и гибко подстраиваться под общественные потребности.

Маркетинг як стратегічна основа розвитку сучасної вузівської бібліотеки

Костюк Тетяна Михайлівна – завідувач відділу обслуговування бібліотеки ВНАУ

 

Сучасні економічні та соціальні умови поставили бібліотеки перед необхідністю пошуку способів забезпечення їхнього функціонування. У такому разі застосування бібліотечного маркетингу стає необхідним елементом їхньої діяльності. Тому сьогодні хочу поділитися досвідом нашої бібліотеки з цього питання, розповісти про деякі елементи маркетингу, які ми використовуємо в своїй роботі.

Маркетинг – явище складне, багатопланове, яке динамічно розвивається. Перед керівництвом кожної бібліотеки стоїть складна задача – опанувати класичну теорію маркетингу і розробити методику його використання в бібліотечній справі. Організація діяльності бібліотеки вузів в аспекті реалізації її культурно-освітньої та інформаційної функцій – проблема складна й багатогранна.

Використання основ маркетингу в бібліотечній справі відкриває для бібліотек широкі можливості. Останнє десятиліття характеризується посиленою увагою бібліотечних фахівців до проблем маркетингу та функціонування бібліотек в новому соціокультурному, ринковому середовищі.

Для розбудови бібліотек як культурно-інформаційних центрів з використанням маркетингу необхідні відповідні фахівці. Саме тому виникла потреба узагальнити теоретичні аспекти та практичний досвід, розробити методику маркетингового підходу до трансформації вузівської бібліотеки як культурно-інформаційного центру, методику позабюджетного фінансування бібліотек та фандрейзингу, систему підготовки фахівців до забезпечення маркетингової діяльності бібліотек.

Процес оволодіння маркетингом в бібліотеці Вінницького національного аграрного університету пройшов такі етапи:

Перший етап – вивчення і узагальнення досвіду інших бібліотек (вивчення публікацій з даного питання в тому числі і з закордонного досвіду). Ми пройшли період гарячих дискусій з приводу доцільності і поєднання понять «бібліотека» та «ринок», різноголосся «за» і «проти». І лише потім розпочали розробку економічних питань господарської діяльності бібліотек та необхідності впровадження маркетингу в бібліотеках. В більшості бібліотекарів маркетинг асоціювався з платними послугами і можливістю отримання бібліотеками прибуток. Для більшості вузівських бібліотек платність послуг не прийнятна, тому розпочали пошук інших маркетингових рішень.

Другий етап. Розпочинається створення різних акцій, які допомагають поповнювати фонди нашої бібліотеки. Наприкдал, існує безстрокова акція «Подаруй бібліотеці сучасну книгу». В якій беруть участь викладачі, студенти, учасники різних конференцій, видавництва та різні благодійники (завдяки цій акції фонд нашої бібліотеки поповнився на 7 964 примірника).

Третій етап характеризується посиленням уваги до вивчення, узагальнення і розробки теорії, методики та практики маркетингу. Цей етап за насиченістю публікацій найчисленніший і характеризується відвідуванням нашими співробітниками багатьох семінарів та тренінгів з маркетингу, курсів підвищення кваліфікації, впровадженням курсу «Менеджмент і маркетинг» в бібліотечних вузах. Підвищення інтересу фахівців до маркетингу підтверджує перспективність даного напрямку роботи бібліотек.

Четвертий етап. Після загальноекономічного та теоретичного обгрунтування маркетингу в цілому розпочинається глибоке вивчення і розробка окремих його елементів. Велика увага приділяється маркетинговим дослідженням, комунікаційній функції (рекламі) з поступовим переходом до осмислення того, що маркетинг – це система не тільки для отримання прибутку, а й для перетворень в бібліотеці. Аргументуються доводи, що маркетинг дозволяє змінити стереотипи, впливати на трансформацію бібліотеки і пронизувати всю її діяльність. Маркетинг розглядається як система, яка вимагає інноваційної діяльності. Але повноцінних досліджень впливу маркетингу на всю діяльність бібліотеки не проведено. Ліквідація цієї прогалини зроблена в даному дослідженні.

П’ятий етап. Цей етап характеризується повномасштабним впровадженням і використанням маркетингу в усіх підрозділах бібліотеки. Єдиним недоліком є те, що не завжди маркетинг використовується в комплексі, здебільшого це маркетинговий підхід до деяких напрямків роботи бібліотеки або використання його окремих елементів, наприклад, реклами.

Більш детально хочу зупинитися на рекламі

Важливою складовою частиною маркетингу є реклама та «паблік рілейшнз».

Розглянемо визначення цих понять.

Реклама – це комунікативний зв’язок між виробником і користувачем товарів, послуг. Реклама – це будь-яка форма неособистого представлення і просунення комерційних ідей, товарів та послуг, оплачених чітко визначеним рекламодавцем, або формування у покупця позитивного уявлення про споживчі якості товару в ім’я головного інтересу виробника – продажу своєї продукції.

Переклад терміну «паблік рілейшнз» – громадські зв’язки, розповідь для публіки, взаємовідносини з громадськістю.

Визначення «паблік рілейшнз» подається І.Алешиною як «…самостійна функція менеджменту по встановленню і підтримці комунікацій між організацією та її громадськістю», або «це функція менеджменту, яка оцінює відношення громадськості, ідентифікує політику і дії індивідууму або організації з громадськими інтересами і реалізує програму дій для отримання громадського взаєморозуміння і прийняття».

Від реклами «паблік рілейшнз» відрізняється тим, що, як правило, виконує роль реклами без значних фінансових витрат і не обов’язково самим рекламодавцем, тобто ведеться переважно на некомерційній основі, що найбільше влаштовує бібліотеки, які не мають грошей.

«Паблік рілейшнз» допомагає сформувати у користувачів бібліотеки позитивний образ, тобто створює відповідний імідж (від англійського «image» – образ, відображення, зовнішній вигляд, уявлення про що-небудь).

Імідж – це образ організації в уявленні груп громадськості. Він пов’язаний головним чином не із споживчими якостями товару, послуги, а з цінностями, які знаходяться поза ними, але мають позитивне загальнолюдське значення.

Зовсім нове для бібліотекарів слово «пабліситі». Іноді терміни «пабліситі» і «імідж» використовують як синоніми, але вони мають особливості.

Пабліситі – це позитивна відомість і визнання організації, її персоналу та діяльності. Він формується основною діяльністю бібліотек, відгуками користувачів і партнерів, а також засобами «паблік рілейшнз».

Пабліситі – це переважно популярність зовнішня, для широкого загалу, формується з широким використанням засобів масової інформації. А імідж може мати меншу аудиторію популярності і в меншій мірі спиратися на засоби масової інформації.

Для формування іміджу використовують всі види реклами і «ПР». Але головний інструмент створення і підтримання іміджу є фірмовий стиль. Це набір колірних, графічних, словесних, типографських, дизайнерських постійних елементів, що забезпечують візуальну, змістовну єдність товарів (послуг), всієї інформації про бібліотеку, її внутрішнє і зовнішнє оформлення і упізнаваність бібліотеки.

Реклама є однією з найдієвіших інструментів маркетингу. Її підвалини закладаються на першому етапі маркетингу, коли проводяться дослідження, сегментація та позиціонування ринку, визначення номенклатури послуг та форм роботи бібліотеки. Шляхом реклами бібліотекар має мету показати багатогранність сторін діяльності бібліотеки, її загальний образ, який змінюється останніми роками.

Маркетинговий підхід вимагає постійного використання реклами в різних її видах: від реклами окремої послуги до розробки рекламної кампанії бібліотеки взагалі. Тому перед тим, як приступити до реклами, треба точно з’ясувати, яка роль відводиться їй в загальній маркетинговій стратегії бібліотеки.

Становлення бібліотеки як культурно-інформаційного центру передбачає розробку конкретних заходів по формуванню у користувачів засобами реклами того образу бібліотеки, який вона створює.

Реклама – це, з одного боку, спосіб доведення інформації про бібліотечну продукцію та послуги до потенційних користувачів, а з другого – засіб стимулювання продажу, надання послуг.

Для бібліотек використання реклами дозволяє формувати попит на свої послуги, направити його на користувача, котрий не знає, які з його потреб можуть задовольнити послуги, запропоновані бібліотекою, на якому вони якісному рівні у порівнянні з конкурентами. Реклама в бібліотеках повинна використовуватися в усіх аспектах її діяльності та якомога активно, і тільки реклама всього комплексу послуг дозволяє сформувати дійсно сучасний імідж бібліотеки. Завдяки рекламі можна коректно та дохідливо роз’яснювати користувачам, чому, зберігаючи традиційно безплатне обслуговування, бібліотека вимушена за деякі послуги брати плату. Саме тут «першу скрипку» може зіграти реклама з її образністю, відбором ємких та виразливих форм впливу на емоційний стан користувачів.

Щоб виконати своє призначення, реклама повинна бути чітко зорієнтована на типові потреби користувачів, тобто на цільові групи впливу, виявлені шляхом сегментації. Реклама послуг повинна використовувати і висновки по позиціонуванню послуг, що дасть змогу акцентувати увагу цільових груп впливу на тих перевагах, які виявлені відносно подібних послуг інших установ, щоб показати унікальність власної послуги.

Концепція рекламної кампанії бібліотеки є складовою частиною загальної маркетингової концепції. Вона повинна включати широку рекламну кампанію по приверненню уваги до бібліотеки взагалі

Проведення реклами передбачає фінансові витрати, але завдання бібліотек мінімізувати ці витрати за рахунок використання «паблік рілейшнз».

Використання реклами в маркетинговому підході до трансформації бібліотеки як культурно-інформаційного центру умовно можна розбити на етапи впровадження різних напрямків і різновидів реклами та «паблік рілейшнз».

1. Розробка іміджу бібліотеки (інформаційні стенди, бейджі, створення фірмового стилю тощо).
2. Проведення рекламних кампаній та реклама окремих видів послуг або напрямків роботи. Серед них найактивніше використовуються джерела масової інформації. Щорічно в Вінницькому національному аграрному університеті подається більше 100 повідомлень в газетах, на сайтах бібліотеки та університету.
3. «Паблік рілейшнз» бібліотеки (зв’язки з громадськістю, лобіювання тощо).

Розробка іміджу – довготривалий процес, який виробляється за довгі роки і залежить від щоденної праці. В його формуванні беруть участь всі види реклами та. На нього також впливає стиль роботи всього колективу (кадри, якість та оперативність обслуговування тощо).

Основним засобом створення та підтримання іміджу є фірмовий стиль, який складається з декількох компонентів: фірмовий знак, салоган, логотип, бейджи, візитнікартки

Для реклами бібліотеки, її послуг велику роль має друкована реклама. Видаються листівки, буклети.

Оформлення бібліотеки – її вивіски, оголошення, роздільники у фонді є компонентом іміджу бібліотеки. Сюди ж відносяться і виставки, які здатні привернути увагу користувачів до колекцій і матеріалів, активізувати використання бібліотечного фонду.

Великі можливості для реклами відіграє співпраця з джерелами масової інформації. Бібліотека має бути постійно в центрі культурного життя регіону Форми співробітництва з газетами, радіо,телебаченням можуть бути різними.

Бібліотеки практикують участь або проведення ярмарок, виставок, презентацій. Введення Всеукраїнського дня бібліотек дозволило засобами «ПР» проводити рекламу бібліотеки, її послуг. З метою привернення уваги громадськості до бібліотеки в ВНАУ проведено Дні відкритих дверей, свято книги. Книжкові виставки та різні масові заходи проводилися не тільки в приміщенні бібліотеки, а й в центрі дозвілля, на факультетах. Рекламний інструментарій відрізняється швидкою зміною, нововведеннями. Проведення реклами в бібліотеці залежить від ініціативності, винахідливості, творчого підходу та кадрового потенціалу. В своїй бібліотеці ми хочемо створити «скриньку рекламних ідей».

Доведено, що маркетинг як система буде ефективним тільки в разі його використання в комплексі.

Сьогодні вибір, перед яким стоять бібліотеки, вже полягає не в тому, впроваджувати маркетинг чи ні, а в тому, як краще це зробити.

Головне в бібліотечному маркетингу – двоєдиний і взаємодоповнюючий підхід. З одного боку – це ретельне і всебічне вивчення потреб, запитів, смаків, орієнтація на надання послуг у відповідності до цих потреб, адресність надання послуг; а з другого – активний вплив на використання послуг та існуючий попит, на формування потреб. Цим визначається основа маркетингу нашої бібліотеки.

Умови життя та сучасний розвиток вузівських бібліотек вимагає прийняття саме некомерційного маркетингу, як основи в роботі бібліотек.

Тільки деякі бібліотеки мають достатні ресурси, щоб зробити те, що вони бажають. Визначити пріоритети та спланувати розподіл ресурсів важливо завжди, навіть в найкращі часи. В сьогоднішній економічній ситуації це треба робити, щоб вижити. Більшість бібліотек сьогодні змушені вести справжню війну і доводити необхідність свого існування. На жаль, перемагають не всі, і тому іде скорочення бібліотечних працівників, значне зменшення фінансування бібліотек. Якими шляхами запобігти цьому, як залучити користувачів, які форми обслуговування вибрати, які послуги і на яких умовах надати потенційному і реальному користувачеві, щоб вони сподобались більш ніж запропоновані іншими установами, тобто, як добитись максимуму ефективності, використовуючи обмежені людські, часові і грошові ресурси. Допомогти вирішити ці проблеми може тільки використання основ маркетингу в діяльності бібліотек.

Можна чітко сказати, що некомерційний маркетинг бібліотек дає змогу найбільш повно задовольнити потреби користувачів. Для цього маркетинг повинен стати тим інструментом, який забезпечує поліпшення обслуговування користувачів завдяки мобільному реагуванню на їх запити, які стають більш різноманітними, цьому сприяють зміни в технології та наявних ресурсах.

Маркетинг дозволяє:

• організовувати роботу на основі запиту користувача, формувати та стимулювати попит;
• оптимізувати бібліотечну технологію, кардинально змінюючи підхід до справи, бо один з етапів реалізації маркетингової концепції – це збір внутрішньої та позабібліотечної інформації, знаходження та усунення «вузьких» місць;
• змінити стереотипи щодо бібліотеки як консервативної установи, бо маркетинг вимагає постійного аналізу та введення інновацій, щоб існувати серед конкурентів;
• зберегти або навіть збільшити штат бібліотеки, щоб задовольнити зростаючі потреби і запити користувачів;
• підняти престиж бібліотеки.

Націлює:

• на пріоритетний облік потреб користувачів в системі управління бібліотекою, на найбільш розумний розподіл і використання ресурсів (фінансових, кадрових, технічних), виходячи з того, що потрібно користувачеві. (забезпечити технічно, збільшити фінансування, навчання кадрів)

Потребує:

• витрат, але й сприяє тому, щоб вони не витрачались марно: комплексний аналіз діяльності бібліотеки допомагає знайти напрямки роботи, куди повинні вкладатись кошти і де їх витрати зайві.

Вимагає:

• інвестування, але без інформації від маркетингових досліджень жоден план не приведе до успіху, без нових технологій, техніки, реклами ефективнісь маркетингу знижується.

Допомагає:

• щоб зібрані та узагальнені дані сприяли уточненню оцінки роботи бібліотеки, причому по цілому ряду показників і функцій, які є вагомими аргументами в усіх дискусіях про користь даної бібліотеки, її необхідність.

З урахуванням цих доказів можна підсумувати, що маркетинг дозволяє вижити бібліотекам у кризові часи, коли скорочується фінансування, коли бібліотеці приходиться доводити право на подальше існування. Спирання на маркетинг як систему управління та трансформації бібліотеки в ринковій економіці ставе її в більш вигідне положення у зрівнянні з традиційно працюючими бібліотеками. Маркетинг принципово перебудовує бібліотеку, мислення бібліотекарів, повертає їх в бік користувача і тим самим полегшує ідентифікацію їх реакції на вимоги ринку.

Таким чином, маркетинг є соціально необхідним явищем, тому при його використанні виграють обидві сторони. Вигода для бібліотеки заключається в тому, що її робота оцінюється певним рівнем, росте престиж, покращується матеріально-технічне забезпечення. Користувач виграє тому, що бібліотекарі визначають його потреби, бажання і надають послуги, які задовольняють ці потреби.

Маркетингове дослідження як основа управління стратегією діяльності бібліотеки ВНЗ

Кочубейник Ірина Олександрівна – завідувач абонементу бібліотеки ВКІ

Головною проблемою бібліотекознавства є вивчення сутності бібліотеки як соціального інституту, що пов’язано з вивченням головних ознак, які відрізняють бібліотеку від усіх інших установ системи документальних комунікацій.

На кожному історичному етапі розвитку функції будь-якого соціального інституту, в тому числі і бібліотеки, неминуче удосконалюються, корегуються відповідно до соціально-культурної ситуації, соціально-політичного, економічного життя суспільства.

 Зміна соціальних акцентів в нових умовах викликає, зокрема, необхідність глибокого розгляду соціально-культурного статусу вітчизняних бібліотек, яким в недалекому минулому відводилась пріоритетна роль ідеологічних центрів. Актуальність деідеологізації обумовлена політичною незалежністю нашої держави, підвищення інтересу до національної історії та культури, переходом до ринкових відносин, бурхливим технологічним розвитком цивілізації, значними соціально-політичними, економічними змінами кінця XX ст. Все це вимагає нових підходів до розбудови суспільства.

 Одним з напрямків його розвитку є концепція інформаційного суспільства, де в центрі уваги ставиться людина, для якої вирішальну роль відіграє придбання, зберігання, обробка, передача, розповсюдження і використання знань та інформації. Базовим елементом в забезпеченні знаннями та інформацією в суспільстві є бібліотеки. Їх еволюція під впливом подій останніх десятиліть свідчить про глобальне завдання пошуку відповіді на питання « Яка бібліотека потрібна суспільству?». Поступове входження  бібліотек України в демократичний простір вимагає чіткого визначення та офіційного закріплення їх статусу, що має важливе значення для розробки моделі сучасної бібліотеки і визначення стратегії розвитку бібліотечної справи в українській державі на перспективу.

  В умовах переходу від авторитарного до демократичного суспільства і становлення ринкових відносин в Україні для бібліотек важливими стають фінансово-економічні аспекти їх діяльності. Для успішної адаптації бібліотек до принципово нових умов роботи в незвичайному соціальному та економічному середовищі, в умовах обмеженого фінансування необхідні зміни підходів до функціонування бібліотек, розробка нової моделі розвитку бібліотек. Визначення пріоритетів їх розвитку, розробка концепції управління бібліотекою з використанням елементів маркетингу.

     Еволюція впровадження маркетингу свідчить, що для бібліотек він стає необхідним елементом їхньої діяльності. Сьогодні вибір, перед яким стоять бібліотеки, вже полягає не в тому,  впроваджувати маркетинг  чи ні, а в тому, як це краще зробити. Саме тому важливим є проведення теоретико-прикладних досліджень з використанням маркетингу в бібліотеках та вивчення його впливу на розвиток бібліотек.

    Головне в бібліотечному маркетингу – двоєдиний  і взаємодоповнюючий підхід. З одного боку, це ретельне і всебічне вивчення потреб, запитів, інтересів читачів, орієнтація на надання послуг відповідно до цих потреб, адресність надання послуг, а з іншого – активний вплив на використання послуг та існуючий попит, на формування потреб. Цим визначається основа маркетингу для бібліотек.

   Маркетинг є тим інструментом, який вимагає оцінити власні можливості, подивитися на себе і свою роботу з точки зору користувача,  змінити свої стереотипи. Впровадження маркетингу в бібліотеках починається з розробки маркетингової концепції. Сьогодні, коли скорочуються державні асигнування на розвиток бібліотек, вони самі повинні шукати нові концепції своєї діяльності, щоб оптимально використовувати наявні ресурси і постійно доводити свою соціальну і культурно-громадську необхідність. Такою новою концепцією і є маркетинг.

   Виходячи з цього, під сучасною концепцією бібліотечних маркетингових досліджень ми розуміємо необхідність використання маркетингу в бібліотеках, як системи, що дозволяє працювати ефективно в сучасній соціокультурній ситуації. Концепція бібліотечних маркетингових досліджень визначає загальні цілі, завдання і функції бібліотеки, її пріоритети і напрямки роботи, виходячи з існуючої ситуації. Концепція – це своєрідне визначення місії бібліотеки. Маркетингова концепція відрізняється від звичайної тим, що вона розробляється спираючись на теорію маркетингу і ринкові умови, враховує запити, інтереси і пріоритети користувачів. Свій шлях бібліотека повинна шукати між бажаннями, очікуваннями користувачів і власної культурної місії. Все це і визначається в концепції маркетингової діяльності.

   Основні етапи роботи над маркетинговою концепцією:

• визначення початкових умов;
• визначення місії, завдань, цілей і основних функцій;
• аналіз внутрішньої ситуації (сильних і слабких сторін);
• аналіз оточення, конкурентів, партнерів;
• визначення цільових груп, їх запитів (сегментація ринку);
• розробка номенклатури послуг з орієнтацією на користувача;
• економічний аналіз, ціноутворення, аналіз джерел додаткового фінансування;
• проведення рекламних кампаній, заходів «паб лік рилейшнз»;
• визначення методики оцінки і контролю маркетингової діяльності;
• структурні зміни в бібліотеці.

   Робота над концепцією проводиться шляхом орієнтації на користувача конкретної бібліотеки. Розробка маркетингової концепції вимагає об’єднання зусиль провідних фахівців бібліотеки, соціологів. Вироблення концепції об’єднує колектив, тому що разом вирішуються глобальні проблеми – важливість і необхідність існування бібліотеки. Якщо концепція вироблена колективно і нею прийнялися всі працівники, значить ймовірність її успішної реалізації підвищується.

     Складовою частиною маркетингової концепції, що визначає основні напрямки розвитку бібліотеки, є розробка маркетингової стратегії і тактики, що дозволяють деталізувати окремі етапи маркетингу і коригувати їх. Стратегічний план більш конкретний в порівнянні з концепцією. Тактичний план передбачає детальний опис всіх робіт, необхідних для ефективної реалізації заданої маркетингової стратегії. Він деталізує, як буде виконуватися стратегія по кожній послузі або напряму роботи в конкретний короткочасний період з оцінкою ситуації і коригуванням завдань.

     Маркетинговий підхід характеризується тим, що головним  в діяльності бібліотек є попит читачів (реальних і потенційних) на різні види бібліотечно-бібліографічних послуг і продукції. Таким чином, робота бібліотек оцінюється не по кількості і асортименту вироблених, а по кількості затребуваних(використаних) читачами послуг і продуктів бібліотечно-бібліографічної роботи. Бібліотека повинна бути готова до систематичного оновлення наданих видів послуг відповідно до інтересів користувачів.

    Використання маркетингу має поліпшити обслуговування користувачів завдяки мобільному реагуванню на їх запити, які стають все різноманітнішими. Саме тому необхідні зміни в бібліотечних технологіях і аналізі наявних ресурсів.

   Виконання вимог щодо орієнтації на користувача передбачає:

• вивчення попиту або стимулювання його, розвиток при пасивності читачів, епізодичність використання послуг;
• встановлення чисельності та складу груп читачів, яким необхідні бібліотечні послуги;
• оцінку якості своєї діяльності на підставі смаків користувачів та інтенсивності попиту;
• регулювання, а в разі потреби і швидка зміна номенклатури та утримання своїх послуг.

    Перераховані процеси становлять сутність бібліотечних маркетингових досліджень як програмно-цільового підходу до вирішення проблем виробництва бібліотечно-бібліографічних, інформаційних та інших продуктів та послуг бібліотеки.

    Першим і важливим елементом маркетингу є проведення маркетингового дослідження, яке допомагає бібліотеці зорієнтуватися в  необхідності вирішення питань, що стоять перед нею відповідно потреб користувачів. Бібліотекарі звикли до того, що вони самі вирішують, які послуги надавати читачеві. Маркетингові дослідження дозволяють вивчити послуги, яким віддають перевагу читачі. Бібліотеку, яка ігнорує проведення маркетингових досліджень,можна вважати такою, яка взагалі не займається маркетингом, тому що дослідження – це стрижень, основа, воно дозволяє вивчити існуючу ситуацію і діяти відповідно до неї.

    Для функціонування бібліотеки в умовах маркетингу, вона повинна мати адекватну інформацію. Збір, відображення та аналіз даних про проблеми, пов’язаних з маркетингом  бібліотечних послуг, і є маркетингове дослідження. Це комплексне поняття, що включає всі види дослідницької діяльності.

    Головне в цьому — системний підхід і дотримання принципів об’єктивності, точності. Щоб маркетингові дослідження в бібліотеці були ефективними, необхідно виходити з того, що, по-перше, вони повинні носити систематичний, а не випадковий характер, по-друге, це не одноразовий захід, воно включає сукупність дій і процесів, збір даних, запис та аналіз; по-третє, дані можуть надходити з різних джерел; вчетверте, вони можуть бути використані для будь-якої сторони маркетингу, що вимагає інформації з метою прийняття рішення. У залежності від  прийняття рішення вибирається його методика, інструментарій. Технологія проведення маркетингового дослідження ідентична звичайному дослідженню.

    Наступним етапом впровадження маркетингу є прогнозування оптимальної номенклатури послуг бібліотеки.

    До теперішнього часу в бібліотечній теорії немає єдиної думки щодо понять «бібліотечна послуга», «бібліотечна продукція», а ведеться дискусія щодо цих понять. Послуга, як правило, продукт реалізації бібліотекою різних функцій, які здобували відповідне ресурсне забезпечення. Узагальнюючи існуючі підходи до поняття «бібліотечна послуга», дамо таке визначення – це сукупний кінцевий продукт бібліотечної діяльності, що задовольняє певні потреби суспільства в цілому і окремих користувачів.

   Маркетинговий підхід, орієнтований на користувача, передбачає всебічне вивчення «ніші ринку» — моніторинг реальних та потенційних користувачів, можливих послуг бібліотеки шляхом використання різних форм і методів з метою визначення затребуваної номенклатури послуг бібліотеки. Щоб вивчити «нішу ринку», проводять сегментацію ринку, тобто його розвивають на чіткі групи реальних (зацікавлених в послузі) і потенційних користувачів, тобто сегменти цільові із загальними запитами і потребами для здійснення диференційованого підходу до них. Жодна бібліотека не буде мати успіху, якщо вона впевнена , що всі користувачі в однаковій мірі зацікавлені в її послугах. Процес визначення пропорції тих, хто зацікавлений у бібліотечних послугах, і тих, хто ні, називається сегментацією ринку. З її допомогою бібліотека може відповісти на питання: хто є клієнтами бібліотеки, в якій мірі вони схожі, в якій мірі їх потреби і вимоги розрізняються, які групи серед клієнтів є найбільш активними, як і навпаки.

      Сегментація дозволяє вивчити мотивацію користування бібліотекою в цілому та окремими послугами, а саме: мотиви і переваги бібліотеки або окремих її послуг; ставлення користувача до бібліотеки, її послуг (користується тільки цією бібліотекою, намагається не користуватися послугами даної бібліотеки, виходячи з якихось причин); ступінь емоційних відносин до послуги; реакція користувача на умови обслуговування; пріоритетні послуги, на кого вони орієнтовані, їх цільове призначення; характер послуг; якісні ознаки (новизна, комплексність, унікальність тощо);кількісні характеристики ( обсяги робіт).

   Встановивши групи клієнтів, необхідно визначити, які послуги будуть користуватися пріоритетом. Це є позиціонування ринку. Регулярне проведення вище названих процедур дозволяє проектувати процес ринкової ситуації і гнучко, оперативно змінювати стратегію і тактику діяльності бібліотеки з урахуванням змін у системі ринкових відносин, а також динаміки попиту користувачів і розвитку конкурентного середовища. Таким чином, на основі маркетингових досліджень і сегментації ринку бібліотеки можуть визначити  пріоритетні види бібліотечних послуг, виходячи з запитів читачів, ґрунтуючись на яких проводити прогнозування і розвиток послуг бібліотеки. Процес оновлення бібліотечних послуг повинен проводитися постійно на основі аналізу «життєвого циклу товару» ( певний період часу, коли послузі властива життєздатність, тобто конкурентоспроможність).  Це дозволяє постійно відмовлятися від неперспективних послуг і вводити нові.

    Для впровадження маркетингу в бібліотеці необхідні зміни до структури бібліотеки, що передбачають створення відділу маркетингу або закріплення маркетингової діяльності за окремим структурним підрозділом або працівником бібліотеки. Реалізація маркетингової діяльності бібліотек передбачає систематичний контроль, оцінку і моніторинг послуг, що дозволяє бібліотеці змінюватися залежно від існуючої ситуації. Форми і методи оцінки контролю можуть бути різні. Таким чином, маркетинговий підхід вимагає використання всіх основних елементів маркетингу в комплексі.

    Маркетингові дослідження повинні стати тим інструментом, який дає можливість проаналізувати ситуацію і визначити, які перетворення необхідні бібліотеці. Реалізація висновків маркетингових досліджень проводиться при стратегічному і тактичному плануванні. Визначення номенклатури послуг та їх постійна диверсифікація є головними елементами у задоволенні потреб користувачів.  Реклама т а «паб лік рілейшнз» дають змогу формувати попит на бібліотечні послуги, зорієнтувати його на користувача, який не знає, які з його потреб можуть задовольнити послуги, запропоновані бібліотекою; сприяти підвищенню загального іміджу бібліотеки.

    Структурні перетворення необхідні для задоволення інформаційних і культурних потреб користувачів. Контроль і керування маркетингом дозволяє своєчасно реагувати на хід впровадження маркетингу.

    В рамках вивчення якості бібліотечного обслуговування та його відповідності запитам читачів Вінницького кооперативного інституту проведено дослідження «Якої бібліотеки потребує молодь». Мета дослідження – визначення місця бібліотеки в регіональному інформаційному просторі, груп користувачів, інформації потреб в різних інформаційних послугах.

    Основним методом дослідження було обрано анкетування. Дослідженню підлягав весь комплекс послуг, пріоритетів і смаків користувачів.

    За допомогою графіків покажемо висновки дослідження.

1 Що спонукає Вас звертатись до бібліотеки ?

 1 навчання;

2 особистий інтерес до певної книги, газети, журналу, теми, автора, твору;

• інтерес до ресурсів мережі Інтернет:
• самоосвіта;
• наукова праця;
• інтерес до громадського та політичного життя
• дозвілля.
• отримання інформації про нову літературу;

бажання відчувати себе освіченою людиною;

• потреба душі;
• можливість при нагоді підтримувати інтелігентну розмову;

 

2. 2. Де зазвичай Ви шукаєте інформацію для Вашого навчання?

• в Інтернеті і інших мережах;
• в бібліотеці ВКІ
• у товаришів;
• в інших бібліотеках
• в книжкових магазинах;
• не шукаю, достатньо матеріалу отриманого на заняттях;

 

3.Чи достатньо, на Ваш погляд, у нашій бібліотеці необхідної літератури?

• достатньо;
• попит задовольняється не завжди;
• більш ніж достатньо, є великий вибір.

 

4.Потреба у якій літературі у Вас найчастіше виникає?

• підручники, навчальні посібники;
• галузева література;
• новинки художньої літератури;

науково – популярна;

 

5. Чи вважаєте Ви читання формою відпочинку?

1Так

2 Ні

 

6. Як часто Ви читаєте?

• читаю під час підготовки до іспитів, до занять;
• читаю не кожного дня, а тільки тоді,  коли з’явиться щось цікаве;
• читаю кожного дня хоч би потроху;
• читаю декілька годин на день;

 

7. Чи цікавитесь Ви літературними новинками (українськими та зарубіжними)?

• Так
• Ні

 

8. 8. Якій формі популяризації книги та читання Ви віддали б перевагу?

• зустрічам з авторами книг;
• презентаціям бестселерів;
• рекомендацією книг авторитетними особистостями(співаками, спортсменами, літературознавцями тощо);
• влаштування виставок топ- видань;
• організацією клубів любителів конкретного літературного жанру;
• літературним або поетичним вечорам;
• читацьким конференціям;
• літературним судам над книжковими героями;
• святам книги;

 

9. Яким жанрам Ви віддаєте перевагу?

• гумор та сатира;
• про кохання;
• книги з філософським змістом;
• детективи;
• фентезі;
• історичні романи;
• пригоди;
• книги про життя відомих людей;
• військово – пригодницька;
• унітарні видання(енциклопедії, довідники, матеріали про гороскопи, календарі);
• про війну;
• поезія;

 

10. Якими відділами бібліотеки Ви користуєтесь найчастіше?

• абонемент;
• читальний зал;

 

 

11. За якими галузями знань Ви найчастіше запитуєте літературу?

• економічна література;
• історія;

політика, право, юридична література;

• художня література (українська, російська, зарубіжна);
• суспільні науки, психологія;
• культура, освіта, мистецтво;
• природничі науки;
• філософські науки;
• довідкова, енциклопедична література;
• техніка, промисловість;
• мови, мовознавство;

популярні видання останніх років;

• література з питань релігії;
• сільськогосподарська література;

 

12. З яких джерел Ви отримуєте інформацію про необхідну Вам літературу?

• за порадою викладачів, знайомих, друзів;
• за порадою бібліотекаря;
• з відповідних друкованих видань;
• з преси, радіо та телепередач;
• з каталогів та картотек;
• шляхом перегляду книг на виставках нових надходжень;
• Чи користуєтесь Ви електронним каталогом ВКІ ?

1 ні

2 так

 

 14.Чи цікавитесь Ви періодичними виданнями ?

          1Ні

2Так   

                         

  Якщо цікавитесь, то які газети і журнали читаєте ?

• Маркетинг,33 канал(молодіжна), Фінанси, Ліза,

Джой, Cosmopolitan, Студент, Ria, Вісник

Люблю готовить, Вісник ВКІ, Фокус, Наталі

Спорт, Факти, Охота, Рибалка, Про футбол

Афіша, 20 хвилин, Наталі.

 

Які періодичні видання Ви б хотіли прочитати?

• Журнали про освіту, Кулінар, Пригодницькі журнали

Психологія, Люблю готовить,20 хвилин, Вболівальник

      Про спорт, Історичні видання про відомих людей, Техніка.

 

 

15. Які додаткові послуги  мають надаватися в бібліотеці ?

—  дозволити ксерокс книг, більше комп’ютерів

— зона Wi—Fi

— куточок відпочинку

— більше електронних підручників

— ксерокс

— зустріч з авторами

— принтер

16.Як зробити бібліотеку більш затишною та зручною?

— зручні меблі

— освітлення

—  пластикові вікна

— ремонт

— живі квіти

— ізольований читальний зал

— кавовий автомат

— автомат для поповнення рахунку

— оновити усе устаткування бібліотеки

— змінити інтер’єр

— встановити жалюзі

— поставити м‘який диван

17.Чи потрібні на Ваш погляд бібліотечні послуги в

онлайн режимі ?

   1так

    2ні

18. Чи користуєтесь Ви послугами інших бібліотек міста?

 

1ні

2так

Якщо “так”, то якими:

Бібліотека  Тимірязева, бібліотека Л.Толтого, бібліотека Крупської, бібліотека І. Франка, бібліотека №8, Центральна бібліотека, Вінницька обласна науково – методична бібліотека.

 

19. Від чого, на Вашу думку, переважно залежить якість обслуговування користувачів-студентів?
20. знання літератури;
21. складу фондів;
22. матеріально-технічної бази бібліотеки;
23. знання читача, його запитів;
24. оперативності обслуговування;
25. психологічних особливостей працівників;
26. уміння спілкуватись;
27. естетичного оформлення бібліотеки;
    • комфорту в бібліотеці;

20. Які знання та навички, на Ваш погляд, найбільш важливі для професіонала бібліотечної  справи?

1. знання книжкового фонду бібліотеки;
2. досконале знання свого напрямку діяльності;

• комунікативні;
• аналітичні;
• досконале знання структури читацької аудиторії та її потреб;
• педагогічні, психологічні;
• технологічні (знання комп’ютера)

 

В соціальному опитуванні взяли участь  студенти віком від 16 до 21-го року.

     Про результати дослідження працівників ВКІ було проінформовано на виробничій нараді. Аналіз анкет засвідчив, що сучасний бібліотекар має біти ерудованим, ввічливим, доброзичливим, справжнім професіоналом, володіти  культурою мови.

     В результаті цього дослідження виникла ідея створення клубу «Барви українського слова».

     Головним для бібліотекаря був і залишається користувач, його запити і потреби.

      На основі маркетингового дослідження ми уважно відстежуємо  зміни сучасних потреб користувачів і намагаємося оперативно реагувати на них. Визначені пріоритетні напрями в роботі бібліотеки, сформульовані конкретні цілі, які знайшли  своє відображення в планах роботи, спрямованих на підвищення ефективності бібліотеки.

      Це, по-перше, зміни пріоритетів в комплектуванні книжкового фонду, обов’язкове підвищення кваліфікації бібліотечних працівників, в тому числі і внутрішньо-бібліотечне навчання (за спеціальним планом), оптимізація частини бібліотечних технологій, створення умов для позитивних змін та нетрадиційних рішень.

      Підсумовуючи маркетингове дослідження бібліотеки ВКІ можна стверджувати, що завдяки маркетинговій діяльності бібліотек накопичується цінна інформація з різних аспектів роботи, читання, стану бібліотечного обслуговування, громадської думки, рейтингу бібліотеки в соціумі. А це дозволяє розробляти як стратегію, так і тактику діяльності бібліотеки.

Маркетинговий інструментарій у практиці роботи бібліотеки ВДПУ

Іванчук Валентина Олексіївна – завідувач відділу абонементу наукової та художньої літератури бібліотеки ВДПУ ім. М. М. Коцюбинського

Маркетинг (від англійського market – ринок, попит, збут) – це вид управлінської діяльності для виявлення шляхів взаємодії між постачальником послуг і користувачами послуг.

Основні дії маркетингової діяльності такі:

• вивчення попиту на послуги і продукцію;
• оптимізація способів задоволення попиту;
• стимулювання розвитку видів послуг і продукції.

Концепцію маркетингової управлінської діяльності для бібліотек розробив у 1981 році англійський вчений-бібліотекознавець Б. Кронін. У подальшому вона була вдосконалена групою експертів Німецького бібліотечного інституту (м. Берлін).

У вітчизняній практиці маркетинг у бібліотеці зазнав трансформації від комерційного до некомерційного та поєднання комерційного маркетингу з некомерційним (з переважанням останнього).

Бібліотечний маркетинг – це вид управлінської діяльності, в ході якої, враховуються наявні та ймовірні потреби і запити користувачів та намагаються пристосувати бібліотеку до них.

Цілями маркетингу у бібліотеці є задоволення потреб читачів через надання можливості вибору послуг; розвиток перспективного ринку послуг; створення позитивного іміджу.

Для досягнення маркетингових цілей використовується маркетинговий інструментарій. З його допомогою вивчають інтереси користувачів бібліотечних послуг і продукції, діагностують зовнішнє середовище бібліотеки, прогнозують розвиток культурно-інформаційного ринку, планують попит та інтереси користувачів тощо.

Інструментами маркетингових досліджень є такі методи збору інформації як: опитування, спостереження, тестування, експеримент.

Фахівці рекомендують використовувати анкетування за методом Дельфи (від – Дельфійський оракул), тобто опитування групи респондентів з можливістю подальших контактів з ними і персоніфікацією анкет. У першому турі пропонуються запитання, на які дають відповіді без аргументації. Дані першого туру обробляються для визначення середнього та крайнього значень оцінки. Якщо оцінка респондента відхиляється від середнього значення, то його просять аргументувати свою думку. Відповідно до нових результатів, одержаних після оброблення, респондентам знов пропонується відповісти на ряд деталізованих запитань. При значній розбіжності оцінок, процедура опитування продовжується далі. Після третього чи четвертого туру оцінки респондентів стабілізуються, що і є критерієм припинення подальшого опитування.

Інтерв’ю – це опитування в усній формі, коли респондент повинен відразу дати відповідь. Задають запитання, починаючи від простого і поступово поглиблюючи та конкретизуючи.

Для дослідження важливих проблем використовують метод експертних оцінок, тобто використання знань і практичного досвіду експертів.

Варіанти методу експертних оцінок: 1) письмові відповіді на запитання у експертних листівках і прогнозні оцінки з  обговоренням індивідуальних висновків експертів; 2) заповнення експертних листівок, але без дискусії між експертами, з подальшим врахуванням рівня компетентності експерта.

Зібрані відомості аналізуються за допомогою обчислювальних та економіко-математичних методів.

Для аналізу зовнішнього середовища бібліотеки використовують метод SWOT від перших літер англійський слів – сила, слабкість, можливості, загрози.

Дослідження зовнішнього середовища виконують за напрямками: можливі партнери; конкуренти; ринок бібліотечних послуг і продуктів.

Наприклад, маркетингові дослідження конкурентів бібліотеки (тих, хто виробляє продукт-замінник), що можуть «відтягти» на себе частину бібліотечних ресурсів, відволікти увагу потенційних користувачів. Аналізуючи конкурентів за методом SWOT, визначають їх слабкі і сильні сторони, розробляють маркетингову програму протидії конкурентам (поглиблення спеціалізації, профілювання діяльності).

У нашій бібліотеці SWOT використовують для оцінки успіхів та недоліків всієї роботи, зокрема, розробляються матриці SWOT-аналізу. Фрагмент матриці SWOT-аналізу має вигляд:

Ресурси	Можливості	Сильні сторони	Загрози	Слабкі сторони
1	2	3	4	5
Бібліотечні фонди	Використання в цілях комплектування можливостей документного ринку (ринок друкованих видань, аудіовізуальних матеріалів, електронних ресурсів).Збільшення об’єму фонду за рахунок щорічних надходжень.Поповнення фонду інформаційними ресурсами мережі Інтернет. Удосконалення форм і методів розкриття БФ, покращення індивідуальної і масової роботи з користувачами.	Різноманітність документного ринку.Комплектування фонду як головне джерело забезпечення потреб користувачів.Універсальність фонду. Динамічність (рух) фонду. Статистичність (дотримання порядку комплектування, прийнятих у бібліотеці системи розстановки фонду, облікової документації).	Зниження рівня комплектування.Збільшення вартості документів.Втрата актуальності. Втрата документів читачами. Зниження темпу росту фонду, недостатнє книго забезпечення, зниження читаності, падіння інтенсифікації використання фонду. Забезпечення збереження та безпеки фонду.	Низька надійність матеріального забезпечення в умовах фінансової кризи.Недостатнє та несистематичне фінансування.Зношуваність матеріальних носіїв. Низьке оновлення фонду.

Основними інструментами вивчення потреб є методики омнібус, моніторинг і хол-тест.

Омнібус призначена для одержання інформації про важливі аспекти поведінки користувача за допомогою анкетування й інтерв’ю проведених за репрезентативною вибіркою (362 респонденти).

Моніторинг – це методика постійного збору й аналізу інформації з метою оцінювання стану управлінської діяльності бібліотеки, виявлення тенденцій розвитку та актуальних проблем.

Методика хол-тесту полягає у використанні методу опитування безпосередньо на місці, де відбувається та чи інша подія.

У бібліотеці ВДПУ імені Михайла Коцюбинського проведена низка маркетингових досліджень з метою вивчення інформаційних і культурних потреб користувачів бібліотеки. Серед них моніторинг основних показників роботи бібліотеки, анкетування студентів першого курсу з метою визначення рівня їх обізнаності з інформаційними джерелами та перспективними формами і принципами обслуговування потреб користувачів. У переліку питань були, наприклад, такі: «Яка, на Ваш розсуд, краща книга, газета, журнал року?», «Якою я бачу бібліотеку університету?».

Ми побачили, що значна частина відповідей першокурсників не продумана і суперечлива. Інтереси й уподобання мають такий вигляд:

• література історичного змісту – 40,2 %;
• художня література – 12 %;
• детективи – 27 %;
• наукова література – менше 1%;
• психологія та спорт, зарубіжна література – менше 1%.

Цікаво, що серед відповідей на анкету зустрічалися й такі: «Інтересів і уподобань не маю», «Ще не визначилися», «Не читаю газет і журналів», «Газети – зло» тощо.

Аналіз інформації щодо кращих книги, газети і журналу року показав слабку обізнаність студентів у цій царині. Так лідерство одержала книга Джоан Роулінг «Гаррі Потер», а «Майстер і Маргарита» Булгакова назвали 3 % студентів, твори ж Т.Г. Шевченка  – менше одного відсотка. Одиничні відповіді про твори Стівена Кінга, Пауло Коельо, К. Дойля, Д Брауна. Зустрічаються і несерйозні оцінки студентів щодо кращої книги я «Казка про бджілку Джулю»  Т. Яковенко, «Івасик –Телесик» тощо.

Кращими газетами названі такі: «33 канал», «Факти», «РІА», «Вінничина», користуються популярністю «Кореспондент», «Україна молода», «Сільські вісті», «Голос України», «Освіта України».

Лідером серед журналів став «Наталі» – 54%, популярними є також «Серіал», «Единственная», «Отдохни», «Лиза».

90% опитуваних бажають бачити бібліотеку університету комп’ютеризованою, з активним використанням в ній новітніх інформаційних технологій та електронних книг.

68,7% респондентів оцінюють роботу бібліотеки позитивно, лише 6,3% першокурсників бажають мати всю необхідну навчальну літературу.

Висловлене студентами побажання збільшити кількість видань українською мовою у фондах бібліотеки.

Враховуючи результати анкетування, перед працівниками бібліотеки ставиться завдання виховання в студентів загальної, естетичної, політичної, правової, професійної культури.

З виховною метою використовуємо такі форми і методи роботи зі студентами: тематичні й інформаційні виставки, авторська презентація нової книги, ювілейні виставки, перегляди, презентації, зустрічі з цікавими людьми, бесіди, вечори та ін.

У нашій бібліотеці розпочалося ведення моніторингу інформаційних потреб користувачів загального читального залу та ступеня їх задоволеності. Першими учасниками стали 100 студентів і магістрантів інституту філології й журналістики. Опитування допомогло виявити проблеми з обслуговуванням користувачів через читальні зали.

Висновки з першого етапу моніторингу:

1. 70% користувачів віддають перевагу Інтернетресурсам і 23 % бібліотеці та 8% Інтернету і бібліотеці.
2. Відвідування бібліотеки покращилося завдяки наявності комп’ютерів, підключених до мережі Інтернет і зони Wi – Fi.
3. Було виявлено потребу користувачів у поповненні фондів літературно-критичними статтями та новою українською і зарубіжною літературою.
4. Потреба в профільній літературі виявилася мінімальною, а максимальною в художній і науково-популярній.
5. Практично майже всі користувачі мають вдома комп’ютер, Інтернет та власну бібліотеку.
6. Найбільший попит на таких авторів: М. Матіос, Л. Костенко, І. Роздобудько, І. Карпа, О.Забужко, А. Жадан та ін.
7. Виявлено потребу в електронних варіантах старих і рідкісних видань.
8. Дещо незручне для користувачів розташування приміщень бібліотеки.
9. Незадоволені користувачі температурним режимом в читальних залах.
10. Виявлена потреба видачі літератури на нічний абонемент.

Результати запровадження моніторингу виявили проблему недостатнього задоволення попиту користувачів фондами художньої літератури, галузевої і довідкової літератури.

Відділ навчально-методичної літератури провів опитування на тему: «Комп’ютер чи книга?»

Метою опитування було виявлення попиту користувачів на найбільш привабливі і рейтингові електронно-інформаційні ресурси.

Анкета опитування складалася з 10 питань, всього опитано 129 користувачів п’яти інститутів університету, з них студентів першого курсу – 46 чол., студентів другого курсу – 32 чол.

Результати опитування дозволили виявити найбільш популярні бази даних за видами (повнотекстові, реферативні, бібліографічні, фактологічні) і за тематикою. Був створений рейтинг найбільш використовуваних баз даних.

Таким чином, маркетинговий інструментарій дозволяє вивчити потенційне середовище бібліотечно-інформаційного впливу; прогнозувати попит; провести організаційно-економічний аналіз наявних ресурсів; окреслити поточні і перспективні завдання; визначити пріоритетні напрямки діяльності; формувати раціональну політику комплектування фонду; визначити базисний перелік послуг та бібліотечно-інформаційної продукції; рекламувати послуги, продукцію та сервіс; створювати позитивний імідж бібліотеки.

Про ефективність використання особистого часу (до питання тайм-менеджменту)

Якимчук Тамара Дмитрівна – заступник завідувача бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ

                                       «Найкраща перемога — перемога над собою.

                                        Активно беріть участь у своєму житті і

                                        особистим прикладом розповсюджуйте

                                         «бацилу ефективності». Адже це Ваше життя!»

Г.А. Архангельський

Те, що часом необхідно раціонально управляти, на нинішній день пояснювати вже нікому не потрібно. З його дефіцитом чи повною катастрофічною відсутністю стикаються всі. Проте управління часом є досить складним завданням, тому що найбільш поширеною перешкодою в цьому є сприйняття часу як цінного ресурсу.

Для багатьох людей час сприймається як щось невловиме, ефімерне, що є складним для сприйняття і осмислення. Ставлення людини до часу значною мірою залежить від епохи, в якій вона живе.

 Далеко в минулому, коли діяльність багатьох людей не відрізнялася багатогранністю, час протікав повільно і здавався безконечним. Тому і задумуватися  над його плануванням та ефективним використанням не було потреби.

 Кожен керівник перебуваючи  в особливому психологічному полі — великі потоки інформації, постійна публічність, тиск з боку оточуючих,  має бути готовим до самостійної роботи в екстримальних ситуаціях, вчасно реагувати на зміни, мати належний інтелектуальний рівень, отримувати задоволення від праці.

З метою ефективного управління своїм часом і своєю діяльністю дуже важливо навчитися розуміти себе, уміти дати оцінку своїх власних дій, а для цього необхідно чітко усвідомлювати особливості свого характеру і свої життєві цілі. У цьому контексті дуже важливим є вміння адекватно оцінювати ситуацію, з тим, щоб у кінцевому підсумку прийняти правильне рішення. Переконана, більшість з нас стикається з проблемою організації свого часу, а саме з її ефективністю.  .

Питання ефективного використання робочого часу є предметом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців. Зокрема в працях  Г.А. Архангельського, Л.В. Балабанова, М.Д. Виноградського, В.П. Шейнова та ін. значна увага приділена проблемі підвищення ефективності використання особистого часу керівника.

Дослідження показують, що у зв’язку з невмінням правильно розподілити час, корисна зайнятість працівників не перевищує 70-80%, тобто 78 днів в рік  робочого часу витрачається даремно.  А   43%  свого часу керівники вищої ланки витрачають не на керівництво, а на адміністрування та паперову роботу.

Дуже важливо для керівників вміти правильно планувати свій час. Якщо він правильно вміє організувати робочий день, то він успішно справляється із завданнями, професійним навчанням, завдяки чому досягаються вагомі успіхи.

Тому  для ефективного управління своїм часом і своєю діяльністю потрібно зайнятись  тайм-менеджментом.

Тайм-менеджмент – технологія організації часу і підвищення ефективності його використання; це процес тренування свідомого контролю кількості часу, витраченого на конкретні напрями діяльності, при цьому спеціально підвищується ефективність та продуктивність.

Опановуючи тайм-менеджмент необхідно вивчати не якусь певну технологію організації часу, а виробити власний підхід, який  враховуватиме склад характеру і сферу діяльності. Насправді мистецтво тайм- менеджменту дає людині цілковиту свободу дій і вона може робити те, що їй заманеть­ся. Вона сама вирішуватиме, скільки часу їй потрібно, і чим більше вона плануватиме, тим більше часу у неї з’явиться.

Пам’ятаєте як у відомому творі М.А. Булгакова «Собаче серце» лікар Бармінталь питає у професора Преображенського — «Як це ви все встигаєте?» На що професор відповідає -» Встигає всюди той, хто нікуди не поспішає». За цією простою фразою професора, криється великий життєвий досвід, і продумана організація робочого часу і відпочинку.

ПОЧНЕМО З ВИТОКІВ…

Тайм-менеджмент не є модним трендом останніх років. Ця галузь знань зародилась ще в ХІХ сторіччі.

Одним із корифеїв тайм-менеджменту вва­жається засновник школи наукового управління Фредерік Тейлор, який здійснив хронометраж трудової діяльності працівника. Також можна згадати знаменитого Генрі Форда, котрий за­провадив на своїх підприємствах конвеєр, при­швидшивши збирання автомобілів і зменшивши витрати часу робітників, зробивши їхню діяль­ність більш спеціалізованою.

Базові постулати класичної системи управління часом належать одному із за­сновників США, філо­софу і державному діячеві Бенджаміну Франкліну. Суть його теорії і полягає в тому, що будь-яке завдання, яке ставить перед собою людина, слід роздро­бити на підзавдання, а їх, своєю чергою, ще на дрібніші. Якщо зобразити цю теорію на малюнку, вийде така собі багатоповерхова східчаста піраміда.

Перший щабель:   Самооцінка.

Самооцінка відіграє дуже важливу роль у тайм-менеджменті. Для проведення самооцінки доцільно, на мою думку, провести інвентаризацію свого часу, щоб проаналізувати свій робочий стиль і визначити причини дефіциту часу. Її суть полягає в тому, щоб визначити свої сильні і слабкі сторони, можливості і обмеження, оцінити рівень компетентності, рольові функції з метою визначення шляхів і методів підвищення ефективності управління часом і досягнення поставлених цілей.

Якщо самооцінка проведена об’єктивно, то це буде відправною точкою для подальшого руху вперед.

Другий щабель — Постановка цілей.

За словами М. Твена, якщо людина не знає, куди направляється, дуже здивується, попавши не туди. Адже постановка цілей вимагає чіткого формулювання наших потреб, інтересів, завдань і направлення всіх зусиль для їх реалізацію.  Правильно поставлена ціль повинна характеризуватися конкретністю, вимірюваністю, точністю, орієнтацією в часі, взаємодоповненістю то досяжністю.

Для формулювання цілей потрібно :

1. Чітко визначити те, що ви хочете конкретно досягнути в житті й кар’єрі.
2. Диференціювати свої цілі..
3. Виділити основні напрями у професійній сфері.
4. Сформулювати цілі

Третій щабель — Планування часу.

     Для ефективного планування часу слід чітко визначити причини, які створюють проблеми в цьому процесі, а саме:  технічні помилки, зовнішні фактори і психологічні перешкоди.

До технічних помилок відносять:

• відсутність конкретного часу і місця в розпорядку;
• невдало вибраний час для виконання завдань;
• помилки в розрахунку часу, необхідного для виконання завдань;
• не правильно підібрана людина для виконання завдання;
• надзвичайно важке завдання й ін.

До зовнішніх факторів відносять такі ситуації, які не контрольовані людиною й вирішення яких виходить за межі її можливостей.

Психологічні перешкоди мають суттєвий вплив на управління часом, оскільки вони часто є неусвідомленими або скритими. Вагоме місце тут посідає почуття страху перед можливим провалом або, навпаки, боязнь успіху; страх порушити існуючий стан речей; перед завершеністю завдань; страх втрати творчих сил тощо.

Тому тільки чітко усвідомивши свої помилки, проблеми і перешкоди, можна приступати до планування свого часу. Адже планування дає максимальний ефект тільки тоді, коли воно пристосоване до індивідуальних особливостей людини.

Основним правилом планування часу є співвідношення 60 : 20 : 20, тобто 60% – запланований час;

20% – непередбачений час (резерв часу і незаплановані дії);

20% – спонтанна активність (творчість).

Це співвідношення може змінюватися залежно від роду діяльності. Крім того, планування має бути систематичним, послідовним, гнучким, реалістичним, з обов’язковим установленням часових норм і в письмовій формі.

Сьогодні існує багато різноманітних інструментів планування, а саме: блокноти, органайзери, записні книжки, календарі, тайм-менеджери, портативні електронні засоби. Але не залежно від того, що обрано за інструмент планування, потрібно пам’ятати, що він повинен бути єдиним і постійним місцем, де реєструються всі завдання, справи, зустрічі тощо.

У рамках загального планування основу становлять система планів:

• довгострокових (3–5 і більше років),
• середньострокових (1–3 роки),
• короткострокових (до 1 року – річний, квартальний, місячний, декадний плани і план дня).

Зрозуміло, що ці плани повинні бути узгодженими, раціональними та взаємопов’язаними в єдину систему. Досягнути рівноваги у плануванні, означає раціонально розподілити свій час у правильних пропорціях, адже план – це наглядна схема, яка відображає щоденний, щотижневий чи щомісячний графік життя людини..

Дуже важливим є вміння встановлювати час на виконання того чи іншого завдання, адже потрібно враховувати не тільки чистий час для виконання роботи, а й скриті затрати часу, наприклад: час для пересування, на підготовку, на роздуми, завершення справ, час на відпочинок, виконання цілком нового завдання або виконання незавершених справ, які постійно накопичуються, і т. п.

Четвертий щабель — Прийняття рішень.

 Прийняття рішень у системі тайм-менеджменту – це робота за пріоритетами. Робота за пріоритетами обумовлена тим, що багато людей часто прагнуть виконати роботи якомога більше або розпилюють свої сили на окремі, часто не важливі завдання, які здаються необхідними.

  Саме в тому й полягає ефективність, щоб добросовісно виконувати потрібну роботу.

  Існують загальновідомі принципи роботи за пріоритетами, а саме: принцип Парето (співвідношення 80 : 20), встановлення пріоритетів за допомогою аналізу АБВ,  прискорений аналіз за принципом Ейзенхауера.

 Звичайно, пріоритети можна розставляти інтуїтивно, тоді до уваги береться значно менша кількість параметрів і критеріїв, ніж того потребує ситуація. Але матриця критеріїв допомагає зробити процес вибору не стихійним, а усвідомленим, прозорим, наглядним, що дозволяє брати до уваги набагато більше параметрів. Зрозуміло, що пріоритетність не існує сама по собі. У кожної людини може бути своя система критеріїв, яка залежить від багатьох чинників: посади, важливості та терміновості завдання, доступності ресурсів, ергономіки тощо .

П’ятий щабель —  Реалізація планів і організація особистого трудового процесу.

Реалізація планів у тайм-менеджменті – це конкретні дії, які направлені на досягнення поставлених цілей відповідно до розроблених планів.

Процес досягнення цілей у тайм-менеджменті передусім залежатиме від якості плану дня, плануванню дня повинні підлягати всі види робіт без винятку. Кожна година і хвилина дня повинні бути розписані, адже це є передумовою ефективної роботи. Але максимальний ефект буде лише за умов раціональної організації роботи, який, у свою чергу, значною мірою залежатиме від індивідуального робочого стилю.

На організацію праці кожної людини впливають такі чинники, як: риси характеру, навички, здібності, темперамент, звички тощо. На цьому етапі управління часом найважливішою передумовою успіху є концентрація на важливих речах, тих, які наближають до досягнення поставлених цілей.

Але в процесі виконання плану дня людина може стикатися з різноманітними факторами, які перешкоджають виконати намічене. Це – непередбачувані відвідувачі, телефонні дзвінки, незаплановані наради, якась додаткова робота, нерішучість, бажання зробити все відразу, відкладання роботи, яка не подобається та ін.

 Напевно, кожен був у такій ситуації і саме тому опанування тайм-менеджментом вчить скорочувати до мінімуму або ж узагалі уникати подібних часових втрат.

Шостий щабель нашої пірамі­ди — Контроль за виконанням планів.

Контроль – це досягнення цілей. Він необхідний для поліпшення, а в ідеалі – оптимізації трудового процесу. Постановка цілей і планування будуть ефективними лише тоді, коли будуть ефективні реалізація і контроль.

Тому контроль також потрібно планувати і здійснювати відповідно до плану з тим, щоб своєчасно внести корективи і виправити ситуацію.

На цьому етапі управління часом важливе значення має самоконтроль, або аналіз пройденого дня.  У кінці робочого дня потрібно проаналізувати виконання плану дня і визначити, що пройшло успішно, де виникли труднощі, що можна було зробити краще чи інакше, де можна було прийняти компромісне рішення і т. п.

Як визначити пріоритети?

Часто час втрачається даремно тільки тому, що людина не може визначити, за що хапатися, куди бігти. Для цього можна використовувати Матрицю управління часом розроблену американським фахівцем с питань управління, автором книги «Сім навичок високоефективних людей» Стівеном Кові, який запропонував просту методику для визначення пріоритетів серед списку всіх поточних дій. Це робится за допомогою градації задач стосовно їхньої терміновості та важливості.

Визначаючи пріоритетні завдання, об’єд­наймо їх у чотири групи:

1-ша — термінові/важливі — це ті за­вдання, які варто виконувати самому і до того ж негайно;

2-га — термінові/неважливі — ті, які слід зробити якнайшвидше, але вони не потребують спеціальних знань і вмінь, тому їх виконання варто доручити комусь із під­леглих;

3-тя — нетермінові/важливі — їх слід виконувати самому, аби вони не стали тер­міновими;

4-та — нетермінові/неважливі—тут усе зрозуміло без коментарів.

Тобто, треба вирішувати завдання відносно матриці по порядку: в першу чергу робити важливі термінові справи, потім важливі нетермінові справи.  На думку С. Кові ефективні люди  тримаються подалі від 3 і 4 групи, оскільки справи,що відносяться до них, нехай навіть і термінові, але не є важливими. Крім того запорукою успіху та підвищення ефективності є зменшення завдань 1 групи, в якій зосереджені авральні проблеми і більше акцентування  на 2 групі.

Бувальщина:

«Якось у студентську аудиторію зайшов професор, поставив на стіл велику скляну бан­ку й заходився класти в неї камінці, аж доки вони заповнили посудину. Тоді він спитав у студентів: «Ця банка повна?» — «Звичайно!» — разом відповіли студенти. Потім професор стаз засипати у неї гравій, який поступово позаповнював проміжки між великими каменя­ми. «А зараз ця посудина повна?» — знову запитав професор. Студенти так само відпові­ли ствердно. Одначе на цьому викладач не зупинився. Він дістав з-під стола мішечок з піском і знову став засипати його в банку. Студенти захоплено стежили за діями профе­сора й цього разу гадали, що врешті експеримент закінчено. Проте знайшовся ще один спосіб, щоб заповнити банку — досить було влити у неї воду. Тоді професор запитав у студентів: «Чи зрозуміли ви, що я хотів до вас донести?» Один зі студентів відповів: «Так, професоре. Усі ми маємо розуміти, що хай би яким щільним був наш графік, завжди мож­на знайти час для додаткових справ». На що професор відповів: «Ні, ви зрозуміли непра­вильно. Суть цього експерименту полягає ось у чому: якщо ви від самого початку не по­кладете в посудину великі камені — згодом ви не зможете помістити їх туди взагалі».

Що потрібно для того, щоб система працювала ефективно?

Для того щоб ефективно управляти влас­ним часом, слід додержувати ще кількох рекомендацій.

Інколи буває так, що й план склали, і, зда­ється, все продумали — проте все одно ні­чого не встигаєте. У чому ж річ? Спробуймо знайти відповідь. Озирніться довкола: на вашому столі ціла купа паперів, дисків, а на робочому столі комп’ютера кілька десятків документів? Насправді те, що видається дріб’язковим, може гальму­вати робочий процес. Розв’язати цю про­блему просто: переглядаючи пошту, вида­ляйте непотрібні листи, усі документи розподіліть по папках (у хронологічному або іншому, зручному для вас порядку), номери телефонів відразу записуйте у телефонну книжку, а не на клаптиках паперу.

Європейські вчені довели що протягом дня працівника відволікають від справ приблизно 60 разів.  На думку фахівців більша частина робочого часу витрачається на переливання з пустого в порожнє. Звичайно, не варто відмовлятися від спілкування. Проте не забуваймо, що все добре в міру.

Правило двох хвилин.

Про це чудове правило я дізналася з книги відомого американського тайм-менеджера Девіда Аллена «Як упоряд­кувати справи». Його суть полягає ось у чому: якщо ви маєте зробити якусь справу, постав­те собі два запитання: «Чи потрібно зробити її зараз?» та «Чи займе вона більше двох хвилин?».  Якщо на два запитання ви відпові­ли ствердно — вирішіть питання негайно. Якщо ні — можна відкласти. Таким чином у вас не нагромаджуватиметься багато дрібних справ, про які ви можете забути, а згодом вони відволікатимуть вас від суттєвіших.

Звичайно, дві хвилини — це умовний те­рмін, якщо ви впораєтеся за три чи чотири — теж не варто відкладати. Мета цього мето­ду — виробити звичку вирішувати «короткі справи» відразу — це врешті зекономить вам час, нерви і збільшить продуктивність.

      Для того щоб принципи тайм-менеджменту не здавалися вам суцільним контро­лем, а дарували задоволення — придумай­те для себе систему винагород. Виконали заплановане вчасно — заслужили квитки на концерт улюбленого співака або утішили себе, відвідавши салон краси. А для того щоб і це встигнути, теж потрібен час, який ви вже виділили у списку на наступний тиждень, чи не так? Як бачимо — тайм-менеджмент перетворюється на спосіб життя, і в цьому нема нічого страшного.

Для цього потрібно:

1. Завести щоденник. Він має постійно перебувати перед очима, щоб можна було оперативно вносити зміни в розпорядок дня, а також контролювати виконання завдань на поточний день. Не носіть плани в голові — пишіть на папері. Тільки записані, вони будуть виконані чітко й ефек­тивно.
2. Написати життєву концепцію. Розставте правильні пріоритети. Не забудьте врахувати такі сфери, як освіта і здоров’я, а також відпочинок і розваги.
3. Скласти план. Складати план потрібно напередодні ввечері. За ніч підсвідомість засвоїть його, а вранці прокинетеся з гарним настроєм та новими ідеями для запланованих проектів. Складаючи денний план тримайте перед очима план на рік і ваші цілі.
4. Враховувати біологічні цикли. Протягом дня ми переживаємо спади та підйоми активності. Якщо поспостерігати за собою деякий час, зможете з’ясувати на який час доби доводиться максималь­на працездатність, а в який час краще відпочити, зайнятися самоосвітою або спортом.
5. Делегувати. Як би нам цього не хотілося, але наші особисті сили, час і можливості обмежені. І ми не в змозі зробити абсолютно все, що хочемо. Тому кожному з нас потрібно навчитися делегу­ванню.
6. Концентруйтеся. Виконуючи будь-яку справу, ми відволікаємося: то телефон задзвонить, то спо­гади хлинуть. У підсумку, здавалося б, елементарна справа розтягується на день.
7. Контролюйте. Обов’язково присвятіть час аналізу виконаних справ і контролю над використан­ням часу.
8. Заохочуйте себе. Коли закінчуєте якусь серйозну та важку справу або щось важливе, зробіть щось приємне, відзначте подію. Позитивні емоції стимулюють нас на подальші корисні й ефективні дії.

    Лише прагнучи до своїх цілей, людина зможе й зуміє навчитися управляти власним часом і змінювати життя на краще.

Сприяння доступу до знань: авторське право і бібліотека

улик Інна Вікторівна – завідувач сектору абонементу наукової літератури бібліотеки ВНМУ

 

На сьогодні у своїй бібліотечно-інформаційній діяльності вузівські бібліотеки збирають, використовують та зберігають електронні ресурси, використовують інформацію, отриману з Internet і інших комп’ютерних мереж, оцифровують  документи для створення резервних копій або ж для використан­ня документів службами електронної доставки документів, копіюють документи з баз даних, оптичних дисків та інших електронних документів. Перетворюють друковані об’єкти в невидимі потоки, які технічно постійно доступні з будь-якої точки планети будь-якому користувачеві Мережі. Доступність інформації, таким чином, більше не є проблемою. Однак технічна можливість доступу не означає того, що будь-які дані доступні кому і коли завгодно. З легального користування випадає значна частина ресурсів, доступ до яких свідомо обмежується правовласниками в силу їх бажання здійснювати продаж створеного ними контенту.

Згадаємо:

електронний ресурс – сукупність декількох складових частин, кожна з яких є     самостійним об’єктом авторського права:

контент (літературний твір, інформаційне наповненя) — автор (автори) контенту (письменник, поет і т.д.);

програмний продукт, за допомогою якого контент доноситься до читача і автором якого є програміст;

малюнки, ілюстрації, фотографії, якими супроводжується текст і авторами яких є художник, дизайнер, фотограф і т.д.;

музичні твори, які є аудіо супроводом і автором яких є композитор.

В даний час значну частину наповнення Мережі складають безкоштовні, але неправомірні або просто піратські ресурси. Піратське наповнення все більш наполегливо витісняється з мережевого ужитку як таке, що приносить колосальний збиток всій економіці, галузі інтелектуального виробництва, а платне може стати недоступним для великої частини користувачів — через необхідність купувати контент. Найважливішим завданням для бібліотек у цій ситуації виступає надання користувачам одночасно легітимного і безкоштовного доступу до будь-якого виду інтелектуального контенту, представленого в мережевому просторі (книги, періодика і т.д.)

У разі поширення електронних ресурсів, створених з порушенням прав автора будь-якого з творів, використаного при їх створенні, поширювані електронні ресурси будуть контрафактними, у зв’язку з чим за заявою зацікавленої особи суд може винести рішення про їх конфіскацію, про конфіскації обладнання та інших матеріалів, використаних для їх створення та розповсюдження.

Авторське право для бібліотек — це право на певні дії (розповсюдження, відтворення, копіювання і т. д.) по відношенню до об’єктів права (оприлюдненими і введеним в громадське користування творів).

 Суб’єктом авторського права можуть бути автор твору, а також інші фізичні і юридичні особи, для яких авторське право може виникати у силу закону, договору або спадкування. Так,відповідно до статей 20, 21, 25, 27 Закону про авторське право, право на наукові збірники, енциклопедичні словники, журнали, інші періодичні видання належить організаціям, що випустили їх у світ.                    Разом з тим Закон певною мірою обмежує виключне право автора на використання твору. Використання твору без згоди автора Закон називає вільним використанням. Дозволяється, в окремих зазначених у Законі випадках, вільне використання творів без згоди автора і з виплатою або без виплати йому авторської винагороди .

Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи,  яка має авторське  право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:
1) використання  цитат  (коротких  уривків)                                                                                                   2) використання літературних  і  художніх  творів … у  виданнях, передачах  мовлення,  звукозаписах  чи  відеозаписах   навчального характеру;
3) відтворення   у  пресі,  публічне  виконання  чи  публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах  статей …;
4) відтворення з метою висвітлення  поточних  подій……;
5)  відтворення  у каталогах творів, виставлених на доступних  публіці   виставках,  аукціонах,  ярмарках  або  у  колекціях  для висвітлення зазначених заходів,  без використання цих каталогів  у комерційних  цілях; 

     6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом  для сліпих;
7) відтворення   творів   для  судового  і  адміністративного провадження;
8) публічне виконання музичних творів  під  час  офіційних  і релігійних  церемоній;
9) відтворення з  інформаційною  метою  у  газетах  та  інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів;
10) відтворення   твору  в  цілях  і  за  умов,  передбачених  статтями 22-25 цього Закону.
Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

В усіх випадках твори використовуються чи відтворюються в обсязі, виправданому поставленою метою.

Також дозволяється відтворення твору в особистих цілях (Ст.25)  за умов, передбачених статтями 16-19 Закону про авторське право.  (Ст. 16. Авторське право на службові твори, Ст.19. Авторське право на збірники та інші складені твори).

Користувачі можуть друкувати матеріали, отримані з БД шляхом друку он-лайн, друку офф-лайн, фасимільного зв’язку та електронної пошти.  Будь-яке відтворення та розповсюдження таких друкованих матеріалів і будь-яке завантаження та зберігання у електронній формі матеріалів, отриманих з Баз даних, можливе тільки якщо буде здійснюватись лише для внутрішнього або особистого використання.          Систематичне чи регулярне завантаження всіх Баз Даних чи їх частин для створення у електронній або друкованій формі колекції матеріалів, що включає всі Бази Даних чи їх частини, суворо забороняється.

Отже користувачам потрібно зазначати:

•      Всі ресурси та послуги Ви використовуєте не з комерційною метою (для освіти, самоосвіти);

•      Ви не передаєте свій логін та пароль третім особам;

•      Використовуючи повнотекстові бази даних, Ви не застосовуєте спеціальних програм для скачування та послідовних скачувань архіву (цілого журналу, або окремих його випусків);

•      Ви не створюєте власні БД вторинного рівня;

•      Ви не розсилаєте матеріали на декілька адрес.

Але на сьогодні нас більше цікавлять Ст.16, 22 та 23 Закону про авторське право.

Якщо коротко:

 а) вуз (роботодавець) має всі права на службовий твір;

б) вільно відтворювати один примірник твору без згоди авторів можуть архіви, бібліотеки, а також навчальні заклади виключно з навчальною метою, а не з метою одержання прибутку.  Йдеться лише про відтворення репрографічним способом для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також для відтворення уривків з опублікованих письмових та інших творів;

в) дозволяється вільне відтворення  для збереження чи відновлення загубленого чи пошкодженого примірника.

Як бачимо, про оцифрування взагалі ніде не говориться.

Закон: Стаття 16.
Авторське право на службові твори

1. Авторське особисте немайнове  право  на  службовий  твір належить його автору.
2. Виключне майнове право   на  службовий  твір  належить роботодавцю,  якщо  інше   не   передбачено   трудовим   договором (контрактом)  та  (або)  цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.
3. За створення і  використання  службового  твору   автору належить  авторська  винагорода,  розмір  та  порядок виплати якої встановлюються   трудовим   договором   (контрактом)   та    (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Стаття 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом

     Допускається без  згоди  автора  або  іншої  особи,  яка  має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами,  діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:
1) у разі,  коли відтворюваним твором є  окрема  опублікована стаття  та  інші  невеликі  за обсягом твори чи уривки з письмових творів  (за  винятком  комп’ютерних  програм  і  баз   даних),   з ілюстраціями  чи  без  них,  і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:
а) бібліотека та архів мають достатньо  підстав  вважати,  що такий  примірник використовуватиметься з метою освіти,  навчання і приватного дослідження;
б) відтворення  твору  є  поодиноким  випадком   і   не   має систематичного характеру;
2) у разі,  коли відтворення здійснюється для збереження  або заміни загубленого,  пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або  непридатного  примірника  з  фонду  аналогічної бібліотеки чи архіву,  а одержання такого примірника іншим шляхом  неможливе,  а також  коли  відтворення  твору  є  поодиноким  випадком  і не має систематичного характеру.

     Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання

     Допускається без  згоди  автора  чи  іншої  особи,  яка   має авторське право:
1) відтворення  уривків  з  опублікованих  письмових  творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для  навчання  за  умови,  що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
2) репрографічне   відтворення   навчальними   закладами  для аудиторних занять  опублікованих  статей  та  інших  невеликих  за обсягом творів,  а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:
а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
б) відтворення  твору  є  поодиноким  випадком   і   не   має систематичного характеру;

Закон України «Про авторське право і суміжні права»
Розділ I Загальні положення, Стаття 1. Визначення термінів

• відтворення — виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер;
• репрографічне відтворення (репродукування) — факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, КРІМ запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер;

Саме вирішення правових питань визначає можливість переведення друкованих видань в цифрову форму, включення в фонд тих чи інших документів, порядок доступу, перелік бібліотечно-інформаційних послуг та ін. На підставі викладених умов, для дотримання Закону про авторське право, можна рекомендувати включення до фонду бібліотеки електронних ресурсів без укладення авторського договору електронних копій наступних документів:

• виключне право на підручники, навчальні посібники, методичні вказівки, монографії, збірники матеріалів конференцій та інші документи виданих на базі навчального закладу належить університетові ;
• видання кінця ХІХ – початку ХХ століття;
• цінність видання як елемента української та світової культури;
• незадовільний фізичний стан та загроза повного руйнування документа на паперовому носії, що не підлягає реставрації;
• незначна кількість примірників;
• підвищений попит на документ;
• які не є об’єктом авторського права або право на які перейшло у суспільне надбання.

                    Потрібно активно вести укладання авторських договорів з професорсько-викладацьким складом університету про надання бібліотеці права на оцифрування і включення в бібліотеку електронних ресурсів авторефератів дисертації та дисертацій на звання кандидата і доктора наук, захищених на вченій раді університету, і так само наукових праць та інших видань, випущених в різних видавництвах.

Всесвітня мережа Інтернет надає можливість науковцям зробити результати їхніх досліджень доступними всім, всюди та повсякчас. Наукова література у відкритому доступі  (Open Access) – це безкоштовні для користувачів он-лайнові примірники рецензованих журнальних статей, виступів на конференціях, технічних звітів, тез і дисертацій, дослідницьких, навчальних матеріалів, презентацій, лекцій, зображень, мультимедіа тощо. Науковець може розмістити примірник своєї статті в архіві чи репозитарії відкритого доступу або опублікувати її в журналі відкритого доступу.

ПРО ВІДКРИТИЙ ДОСТУП.

Модель відкритого доступу на сьогодні видається найоптимальнішою у справі організації вітчизняних наукових інформаційних ресурсів.

Існує дві основні стратегії відкритого доступу коли:

а) використовується видавництвами для архівування академічних і наукових журналів, монографій, збірників;

б) для самостійного депонування чи самоархівування  автором його публікацій у відкритих інституційних чи предметних електронних архівах. Депонуватися може як окрема стаття, що пройшла рецензування, так і препринт.

Таким чином, архіви чи депозитарії Відкритого доступу — це цифрові колекції наукових робіт, сформовані або самими авторами, або інститутами.

Самоархівування здійснюється:

 а) самим автором, який публікує свій твір у доступному інтернет-сервері;

б) через онлайн сховище — репозитарій, який може бути предметно спеціалізованим або інституціональним.

При самоархівуванні автори зберігають своє авторське право або передають його на умовах спеціальної ліцензії, яка дозволяє іншим споживачам використовувати матеріал, але з обов’язковим посиланням на автора (цитуванням).

Журнали Відкритого доступу працюють по моделі, відмінній від традиційної підписки. Всі витрати на формування журналу та організацію доступу до нього несе або безпосередньо сам автор публікації, або організація, де він працює. Кінцевий користувач отримує доступ до публікації безкоштовно.

Існує і третя стратегія відкритого доступу, яка використовується для надання доступу до матеріалів, розповсюдження яких не здійснюється через традиційні канали: видавництва та книжкові магазини. Це — малотиражні документи та документи, що мають обмежене поширення, наприклад,  дисертації та звіти.

Електронні архіви можуть бути створені в рамках університетів, бібліотек, науково-дослідних інститутів або бути централізовані. Автору надається можливість архівувати в наукових архівах препринт або постпрінти (рецензована версія рукопису, прийнята для публікації) статті. Публікації в наукових архівах загальнодоступні, безкоштовні і достовірні — як правило, архіви підтримують один або декілька наукових закладів. Велика частина публікацій в цих архівах є варіантами публікацій в наукових журналах та збірниках, які вже пройшли через рецензування та редакторський контроль.

Репозитарії відрізняються компактністю і систематичністю — в зібраній в одному місці продукції наукової організації представлені і систематизовані результати всієї її наукової діяльності

Необхідно відзначити ще один важливий аспект значення публікацій з відкритим доступом —  спостереження показують, що вільно опубліковані наукові документи цитуються частіше в 4-5 разів, ніж традиційні.

Висновок.

Отже, навчальні заклади, які підтримують ініціативу Відкритого доступу, мають можливість забезпечити вільний доступ користувачів до фондів електронних документів і можли­вість їхнього копіювання та відтворення в режимі off-line та on-line, не порушуючи прав авторів і видавців.

Оскільки значна частина журналів поширюється по передплаті, то, природно, видавництва неохоче  підтримують модель відкритого доступу. Автори, якими є низькооплачувані наукові співробітники, не в змозі оплачувати розміщення своїх праць у відкритому доступі. У ситуації що склалася, подальше просування цієї моделі має орієнтуватися на підтримку з боку університетів, державних проектів і програм та бібліотечної спільноти.

Саме бібліотеки повинні бути  найбільшими прихильниками відкритого доступу, тому що надання інформації – основа нашої професії. В наших силах  знівелювати  правові перешкоди до відкритого доступу.