Бібліотека

Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова

«Стратегії збереження бібліотечних фондів» (Міжвузівська науково-практична конференція)

Дата проведення: 26 жовтня 2011 р. База проведення: Бiблiотека ВНАУ

ВСТУПНЕ СЛОВО.
Шпукал Леся Іванівна – директор наукової бібліотеки. ВНМУ ім. М.І. Пирогова
Політика зберігання фондів бібліотеки як засіб якісного інформаційного забезпечення науки і освіти.
Маєвська Ліна Василівна –бібліотекар І категорії , відповідальна за фонд рідкісних та цінних видань ВНМУ ім. М.І. Пирогова

 

Якісне інформаційне забезпечення навчального, наукового та виховного процесів вищих навчальних закладів (ВНЗ) полягає в організації бібліотечного фонду відповідно до його профілю та інформаційних потреб усіх категорій користувачів. Складовою цього напрямку роботи є зберігання документально-інформаційних ресурсів, яке включає облік, раціональне розміщення, реставрацію, консервацію, оцифровування, вилучення документів.

Питання збереження бібліотечного фонду у науковій бібліотеці ВНМУ ім. М. І. Пирогова знаходиться під постійним контролем адміністрації бібліотеки та регламентуються рядом нормативних документів.

         Особлива увага приділяється роботі з першокурсниками. На перших загальних зборах кожного факультету представник бібліотеки коротко інформує про правила користування літературою та відповідальність за втрату або пошкодження книг. Під час отримання підручників кожному студенту І курсу видається «Пам’ятка першокурснику», де оговорені всі моменти стосовно зберігання отриманої літератури. Ця інформація виставлена також на сайті бібліотеки.

Актуальним питанням збереження бібліотечного фонду є проблема боротьби з читацькою заборгованістю. В університеті є обов’язковим підпис бібліотекою обхідного листа в разі вибуття студента або звільнення працівника університету. За видачу документів без підпису бібліотеки в обхідному листі передбачено персональну відповідальність деканів, працівників відділу кадрів та бухгалтерії. Працівники навчального абонементу щороку звіряють списки студентів із картотекою читачів бібліотеки. Складніше контролювати студентів-іноземців. Їх списки звіряються 2-3 рази в рік (у серпні, на початку навчання; в грудні та можливий позаплановий варіант). Вже другий рік як бібліотека разом з деканатом іноземних студентів запровадила нововведення: перед початком навчального року іноземні студенти підписують обхідний лист, який дозволяє отримати допуск до занять. Таким чином ведеться додатковий контроль за заборгованістю за минулий навчальний рік.

Зовсім по-іншому ведеться ліквідація читацької заборгованості серед працівників університету. Методи постійного нагадування про борги не завжди були результативними. Тому в 2010 р. бібліотека розпочала чергову перереєстрацію читачів, одночасно створюючи БД «Читач», куди заносяться всі відомості про читача, в т.ч. адреса електронної пошти. Таким чином була повернена до бібліотеки значна частина літератури, яка кілька років була у читачів.

Цінні і рідкісні видання бібліотеки виділені в окремий «Сектор рідкісних видань», який налічує понад 3000 прим. Задля ефективного збереження цього фонду бібліотека проводить ретельну роботу: атрибуцію видань, ідентифікацію вихідних даних та інших дефектів у документах. Кожне видання рідкісного фонду паспортизується: крім основних елементів бібліографічного опису наводяться додаткові відомості щодо наявності конволют, маргіналій, дарчих написів, автографів, екслібрисів, печаток, штампів та інших позначок на виданнях. Такий паспорт книги забезпечує збереження кожного документа та полегшить роботу при створенні БД фонду рідкісної книги.

Особливим і пріоритетним напрямком роботи є збереження наукової спадщини університету. Відрадно, що більшість науковців віддають належне бібліотеці як основному осередку навчального закладу. Результатом такого розуміння є часте поповнення фонду бібліотеки подарунками – працями професорсько-викладацького складу (монографіями, підручниками, навчальними виданнями, методичними посібниками тощо). Такі видання бібліотека по одному примірнику залишає у фонді рідкісних книг з метою збереження історичної спадщини університету в майбутньому. З цією ж метою зберігаються в бібліотеці особисті бібліотеки передчасно померлих професорів Білика В.Д. (в минулому – ректора нашого університету) та Братусь Н.В. (зав. кафедри нормальної фізіології).

 Окрім того дисертанти та магістранти, які захищаються в нашому університеті, подають до бібліотеки не лише паперовий варіант, але й електронну копію своєї праці.

 Проте бібліотека не завжди має можливість вчасно відслідковувати всю видавничу продукцію науковців університету, таким чином інформація втрачається як для сучасного читача, так і для прийдешніх поколінь. Тому це питання було піднято на вченій раді університету, в результаті було зобов’язано всіх авторів разом із щорічним звітом про наукову роботу передавати до наукового відділу не менше трьох примірників кожного з власних видань у друкованому варіанті, і, за наявності, на електронних носіях з подальшою передачею їх до бібліотеки. Таким чином формується в науковій бібліотеці ВНМУ ім. М.І. Пирогова колекція праць вчених університету та фонду електронних документів, довгострокове їх зберігання та розширення доступу читачів до цих видань.

Традиційно фонд бібліотеки комплектується авторефератами дисертацій, який налічує близько 40 тисяч одиниць і активно використовується читачами.

Бібліотека зберігає періодичні університетські видання «Вісник ВНМУ», «Вісник морфології» та «Biomedical and biosocial anthropology», які надходять із друкарні у 2-х обов’язкових примірниках. Із 1960 р. започаткована університетська газета «Молодий медик». Бібліотека втішається тим, що лише вона є власником комплекту цього видання, яке відображає історію та становлення інституту-університету.

Запорукою надійного збереження бібліотечного фонду є своєчасний облік надходжень та контроль за їх місцезнаходженням. Другий рік бібліотека веде електронний облік нових надходжень періодичних видань в БД. Крім того в автоматизованому режимі обліку надходжень неперіодичних видань бібліотека працює уже понад 10 років.

Контрольна функція зі збереження бібліотечного фонду покладається на процес інвентаризації. У 2009 році бібліотека ВНМУ вперше провела інвентаризацію фонду читальної зали №1 із застосуванням комп’ютерних технологій. Виходячи із власного досвіду, бібліотека у серії «Нові форми роботи в бібліотеках ВНЗ» підготувала методичні рекомендації «Традиційна та інноваційна методика проведення інвентаризації бібліотечного фонду». Видання розкриває технологічний процес перевірки фонду одночасно по індикаторах і в електронному каталозі (ЕК).

Зберігання фонду – комплекс заходів, що забезпечують найраціональніше розміщення, організацію правильного обліку і найдовшого збереження в бібліотеці творів друку, а саме: створення відповідних санітарно-гігієнічних, світлових умов, оптимального фізико-хімічного і біологічного режимів збереження у приміщеннях, забезпечення їх спеціальним устаткуванням протипожежними заходами, консервацію і реставрацію видань тощо.

Чинники, що становлять загрозу для друкованої продукції, часто добре відомі, однак не завжди усвідомлюються наслідки їхнього ігнорування.

Передусім бібліотеки мають розміщуватись у місцях, віддалених від пожежонебезпечних об‘єктів, що забруднюють повітря газами і пилом, або є потенційним джерелом поширення гризунів.

Вплив таких факторів як температура, вологість, освітлення, стан атмосферного повітря і шкідливі домішки в повітрі можуть викликати або стимулювати реакції руйнування. Основним фізичним чинником, який призводить до швидкого руйнування матеріальної основи документів з паперовими носіями, є світло.

Ультрафіолетове випромінювання найшкідливіше. Світло призводить до ослаблення й ломкості целюлози, клею, тканини і шкіри. Хімічні реакції, що почалися під дією світла, продовжуються навіть після того, як джерело світла вилучене і документи розміщені в темному сховищі, бо пошкодження викликані світловим опроміненням, — незворотні.

На фізичний стан друкованої продукції впливають температура і вологість повітря. Волога слугує каталізатором хімічних реакцій, а підвищення температури прискорює ці реакції.

Підвищена температура у поєднанні з низькою відносною вологістю призводить до десикації (висихання) і ламкості деяких матеріалів (шкіра, папір, ключі речовини). Висока ж температура при підвищенні вологості стимулює ріст плісняви і сприяє появі комах та інших шкідників. Холод (нижче 10°С) при високій відносній вологості й поганій циркуляції повітря може призвести до появи вогкості, і, як наслідок, — до появи плісняви.

Рекомендовані покажчики температури і відносної вологості повітря у приміщеннях книгосховищ, повинні відповідати нормам і становити 17-19°С і   50-55% відповідно.

На жаль, в наших книгосховищах умови рідко відповідають нормативам, що негативно позначається на фізичному стані друкованих видань.

Стан атмосферного повітря і шкідливі домішки в ньому – ще одна причина пошкодження паперу. Такі шкідливі домішки як сірчаний ангідрид, сірководень, двоокис азоту сполучаються з вологою в повітрі, утворюючи кислоти, які викликають пошкодження матеріальної основи друкованої продукції.

Частки сажі, бруду і пилу сприяють стиранню, забрудненню і деформації документів.

У складі пилу є частки епітелію людини, дуже дрібні частки мінеральних або рослинних матеріалі, волокна тканини, промисловий дим, жирові речовини та інші органічні і неорганічні сполуки.

Велике значення для збереження фонду має дотримання правил роботи з друкованими матеріалами. Книжки і журнали – продукція зі складною структурою. Далеко не всі книжки можна відкривати на 180°, не боячись механічного пошкодження. Настійно рекомендується відкривати будь-яку книжку або журнал тільки на 120°, а книжки з глухим (приклеєним) корінцем – не більше ніж на 90°. Палітурки не такі міцні, якими їх вважають і потребують обережного ставлення.

Для роботи з неміцними і цінними виданнями найкращими є пінопластові підставки. На них книжка розміщується під кутом 20°, що зручно для читання, при цьому вона розкривається не більше, ніж на 120°, що забезпечує надійну опору всьому корінцю.

При роботі з цінною друкованою продукцією забороняється: робити позначки в тексті або писати, поклавши на них папір, брати матеріали брудними руками, торкатися руками книжкового живопису, кольорових зображень або тексту (відбитки пальців слугують сприятливим середовищем для розвитку шкідливих бактерій.

Читальну залу необхідно обладнати зручним місцем для перегляду документів, що перевершують звичайний формат, підставками для книжок, бавовняними рукавичками для перегляду цінних документів, папероутримувачами для аркушевої продукції, що зберігається в рулонах (карти, плакати).

Безпосередньо впливають на строк експлуатації друкованої продукції методи її зберігання і розміщення. І якщо правильне зберігання продовжує «життя» документа, то непродумане розміщення і неякісне обладнання можуть прискорити його старіння. На жаль , велика завантаженість книгосховищ не дає змоги розмістити весь фонд, дотримуючись необхідних норм і правил, а недостатнє фінансування – придбати якісне устаткування в достатній кількості.

Бажано обладнувати сховища металевими шафами або металевими стелажами з навісом зверху, щоб захистити видання від потрапляння пилу і шкідливої дії світла.

Для зберігання журналів рекомендується використовувати папки або картонні коробки (футляри). Вони виготовляються з картону, який не повинен місти лігнін, сірчані з‘єднання і мати у своєму складі більше 87% целюлози. В таких футлярах можна зберігати журнали, газети, а також пошкоджені книжки і книжки в неміцних і цінних палітурках. Футляри мають велике значення для збереження друкованої продукції, оскільки вони забезпечують захист від пилу, впливу від світла, а також від змін стану навколишнього середовища, а в екстремальних випадках – від води і диму.

Розміщувати книжки і папки на полицях треба так, щоб їх можна було легко знімати і ставити на місце. Важливо, щоб полиця не була вужчою, ніж документи, які на ній зберігаються. Друковану продукцію великого формату, важку, з пошкодженими корінцями треба розміщувати горизонтально, щоб механічне навантаження на палітурку було рівномірним.

При зберіганні газет у стосах треба розміщувати їх на полицях таким чином, аби забезпечити вільну циркуляцію повітря, інакше можливе локальне підвищення температури і створення сприятливих умов для появи плісняви.

Не зайвим буде нагадування, що розміщення бібліотечного обладнання суттєво впливає на збереженість книжкових фондів: так, стелажі повинні бути не вище 2,05 м, на двохсторонньому стандартному стелажі повинно розміщатися не більше 1000 книг, ширина магістрального проходу — 1м 20 см, допоміжного – 60см. Відстань між торцями і елементами конструкції – 0,45 см, між стелажами — 0,75 см, між стелажами і паралельними стінами – 0,75. Розумію, що наші умови зберігання далекі від ідеальних, але вважаю, що час від часу не зайве нагадування про них.

Насамкінець хочу зупинитися на визначеннях: збереження, зберігання, збереженість та різниці між ними.

Збереження фонду – забезпечення цілості та нормального фізичного стану документів, які зберігаються у фонді. Створюється правильним утриманням фонду та охороною його від псування і розкрадання.

Зберігання фонду – комплекс заходів, що забезпечують найраціональніше розміщення, організацію правильного обліку, і найдовшого збереження в бібліотеці творів друку, а саме: створення відповідних санітарно-гігієнічних, світлових умов, оптимального фізико-хімічного і біологічного режимів збереження у приміщеннях, забезпечення їх відповідним устаткуванням, протипожежними засобами, консервацію і реставрацію видань тощо.                 

Збереженість передбачає фізичну наявність документа, цілісність усіх його складових частин, їхню незмінність. Таким чином, збереженість – вужче поняття, ніж зберігання. Це не процес, а стан фонду, що є наслідком зберігання. Збереженість, зокрема, забезпечується охороною фонду від псування і крадіжок.

Отже, збереження бібліотечних фондів (що ґрунтується на максимальній активності обігу кожної одиниці зберігання) взагалі є питанням не тільки бібліотечної діяльності. Це глобальна проблема, від вирішення якої значною мірою залежить доступність суспільству необхідної інформації. Однак, це питання повинно вже бути темою для іншого виступу.

Збереження бібліотечних фондів: норми та реалії.
Марченко Марія Вікторівна - зав. відділу книгозбереження. ВДПУ ім. М.М. Коцюбинського

 

Основу бібліотеки, найголовнішу її частину складає документний фонд.Може бути побудовано нову будівлю бібліотеки з новітнім  обладнанням, але її престиж буде визначатися, перш за все, складом та  якістю її фонду. Особливо ціниться вік фонду. Як правило, в бібліотечних фондах накопичуються скарби колекціонерів,  особисті бібліотеки письменників, вчених, громадських діячів. Ось чому питання збереження книжкових зібрань привертали увагу, починаючи з глибокої давнини, коли головне призначення бібліотеки було саме в збереженні накопичених книг.

Фонди бібліотек, як унікальна частина загальнонаціональної культурної спадщини, — найцінніше історичне джерело та інформаційний ресурс.

Бібліотеку вважають найдемократичнішим інститутом, який виконує своє суспільне призначення і безкорисливо дає знання кожному, хто хоче припасти до цього життєдайного джерела. Політика забезпечення і збереження фондів бібліотек ВНЗ  визначається як специфікою фондів, так і основними функціями цих бібліотек. Але фонди найстаріших університетських бібліотек нашої держави володіють унікальними колекціями рідкісних та цінних видань, великими обсягами рукописних та архівних матеріалів. Особлива увага приділяється збереженню фонду цінних та рідкісних видань. Протягом  століть основною функцією бібліотекаря було збереження фондів, хранителем яких він був. Один  із пунктів професійного кодексу  бібліотекаря присвячений збереженню духовних цінностей нашого народу, а книга — це є духовна цінність, яку ми повинні зберегти, примножити і передати наступним поколінням. Форми і методи роботи з організації збереження книжкових фондів потребують постійної уваги і розвитку з урахуванням завдань і вимог сучасності.

Кажучи про збереження фонду в бібліотеках, потрібно відмітити, що всі  заходи, які проводить бібліотека, націлені на те, щоб фонд її був повноцінно використаний читачами. Але фонд може зазнати шкоди саме від того,  кому він призначений або ким він створюється та зберігається. Гарантією збереження фонду з соціальної точки зору є свідоме відношення до бібліотечного документа як користувача, так і бібліотекаря. Гарантією збереження фонду з соціальної точки зору є свідоме ставлення до бібліотечного документа як суспільного надбання, особиста зацікавленість читача у виконанні правил користування бібліотекою, вміння, навики та звичка бережливо поводитись з документами.

Робота зі збереження книжкових фондів включає в себе управління процесом збереження, створення необхідних умов та кропітку роботу кожного працівника бібліотеки.

Як і більшість бібліотек України, бібліотеки ВНЗ протягом останніх років працюють в складних умовах, спрямовуючи зусилля на забезпечення навчального та науково-дослідного процесів, опановуючи інформаційні технології, надаючи нові сервіси споживачам, пробують вирішувати при цьому комплекс завдань з безпеки та збереження фондів.

Протягом останніх років кількість надходжень нових документів в бібліотеках державних ВНЗ катастрофічно скорочується. Проблеми та потреби бібліотек надзвичайно різноманітні і водночас схожі. Більшість бібліотек розміщено у приміщеннях, які не призначені для книгозбереження. Немає систем кондиціонування та фільтрації повітря, приміщення не обладнані приладдям контролю за температурою, вологістю та освітленням.

Протягом майже 100-літнього існування бібліотека ВДПУ завжди приділяла велику увагу питанням збереження фонду. Адже це питання пов’язано з питанням життєдіяльності будь-якої бібліотеки. Збереження фондів у нас забезпечується комплексним підходом до вирішення питань охорони, обліку, правильного розміщення та зберігання. Збереження бібліотечного фонду – це система організаційних, технічних і технологічних заходів, які забезпечують захист документів на всьому його шляху в бібліотеці.

Слід відмітити, що в нашій бібліотеці чітко визначений шлях книги, що значно сприяє кращому збереженню фонду: нові надходження з відділу комплектування та наукової обробки надходять до відділу зберігання фондів і потім передаються до відділів обслуговування під підпис відповідальних осіб. Всі документи, які надходять до бібліотечного фонду, незалежно від їх типу, виду, матеріальних носіїв обліковуються, штемпелюються, проходять технічну обробку. Також ВКЗ веде індикатор на фонди структурних підрозділів. Індикатор дає відомості, в якому фонді і скільки примірників документів є в наявності, коли було здійснено останній переоблік фонду того чи іншого підрозділу, які переміщення фонду  відбувались та інші відомості про документи.

Серед заходів, що забезпечують збереження книжкових фондів, особливе місце має переоблік. Перевірка фондів проводиться згідно перспективного плану проведення переобліків, який охоплює десятирічний період (з 2002-2012 рр.). Це дає змогу виявити наявність документів у фонді окремого підрозділу.

Відділ книгозберігання знаходиться в приміщенні не призначеному для зберігання фонду. Умови зберігання фонду відділу вимагають оновлення. Так, наприклад, потрібна  спеціальна техніка з контролю за температурою та вологістю повітря та сучасні системи захисту книжкового фонду,  які розроблені в Росії і  вже  давно використовуються в багатьох бібліотеках світу.

Оптимальний режим збереження і безпеки фондів можна забезпечити тільки при виконанні таких умов: підтримка нормативів фізичного і санітарно-гігієнічного стану будівель, інженерних комунікацій, сховищ; розширення їх площ відповідно до збільшення фондів; облаштування бібліотек сучасними комплексами технічних засобів безпеки, постійне удосконалення матеріально-технічної бази бібліотек для забезпечення нормативних режимів збереження документів, їхньої стабілізації і реставрації; забезпечення процесів захисту, збереження і використання бібліотечних фондів достатньою кількістю кваліфікованих кадрів. Все це вимагає, безумовно, постійного бюджетного фінансування і державної підтримки, щоб не застарілими, а сучасними методам и зберігати те багатство, яке ми маємо.

Декілька слів про гігієнічний режим книгосховищ:

  1. У приміщеннях бібліотеки необхідно щодня проводити прибирання за допомогою пилососа або вологим способом.
  2. У книгосховищі регулярно не рідше 1-2 разів на рік повинно проводитися знепилювання книг і полиць стелажів. Пил видаляється пилососом або вручну вологою, добре віджатою тканиною.
  3. Раз на місяць в бібліотеці проводиться санітарний день. Цього дня очищають від пилу освітлювальну апаратуру, стелю, стіни видаляють пил і сміття, що скупчилося біля плінтусів, радіаторів опалення, під стелажами і іншими меблями. Всі ці заходи оберігають фонди від ураження комахами, оскільки скупчення пилу може стати місцем проживання і джерелом харчування для деяких видів шкідників.
  4. Приміщення повинні бути відремонтовані, мати щільно закриті вікна та двері,  підлогу і стіни без щілин.
  5. У книгосховищі не рекомендується стелити шерстяні килимові доріжки.
  6. У книгосховищі заборонено тримати квіти.
  7. Верхній одяг потрібно залишати в гардеробі. Змінний одяг і взуття слід тримати в спеціально відведених приміщеннях або шафах.
  8. Забороняється приносити продукти і особисті речі в приміщення, де зберігаються фонди. Приймати їжу можна тільки в спеціально відведених приміщеннях, не залишати після себе брудний посуд і харчове сміття.
  9. Вікна, що відчиняються для провітрювання в теплий період часу повинні бути обладнані захисними сітками.
  10. Вживані книги і меблі, що поступають в книгосховище, повинні бути ретельно оглянуті, оскільки частина шкідників вноситься до бібліотек з ураженими книгами та меблями.
  11. Не допускати гніздування птахів на будівлі бібліотеки і годування їх у дворі.
  12. Не допускати щільну розстановку книг, оскільки це – створює сприятливі умови для жуків-точильників.
  13. Забороняється в одному приміщенні зберігати чисті і уражені шкідниками фонди.
  14. Зберігання книг в пачках і штабелях тривалий час також створює умови для розведення комах-шкідників.
  15. Для гарного збереження необхідне підтримання оптимальних температурних умов. Активний розвиток грибків відбувається при температурі 22-27° С і відносній вологості вище 65%.
  16. Життєздатність грибків знижується в добре провітрюваному приміщенні.
  17. Фонди необхідно регулярно проглядати, особливо ретельно — книги, підмочені під час аварійних ситуацій. Всі пошкоджені і уражені грибками книги вилучають із загального фонду і передають у відділ реставрації для дезинфекції та ремонту.

Дещо про норми.

Максимальне використання фондів бібліотеки можливе тільки в тому випадку, якщо вони правильно організовані, тобто для наданих в них документів створені умови, що забезпечують:

  • легкий доступ до будь-якого з документів;
  • збереження фонду;
  • дотримання санітарно-гігієнічних норм зберігання документів;
  • комфортні умови для бібліотекарів і читачів, що працюють з фондом.

Раціональне використання площ бібліотеки забезпечується трьома основними способами розміщення фонду: горизонтальним (найпоширенішим у вітчизняних бібліотеках), горизонтально-баштовим і змішаним.

Кожен із способів має свої преваги та недоліки. Перевагами горизонтального способу розміщення фонду є:

  • легкість організації відкритого доступу до фондів;
  • зручність при перестановці розділів фонду;
  • можливість виділення місць для індивідуальної роботи читачів (фонокабіни, комп’ютеризовані місця для читачів).

Вертикальне розміщення фонду дозволяє розмістити на невеликій площі
значну кількість примірників, проте експлуатація фонду, при такому розташуванні, без засобів механізації, не така зручна.

Значна кількість навчальної літератури у фондах   часто вимагає організації зберігання в закритих підсобних приміщеннях, аналогічної тій, яка використовується в книжкових магазинах, коли на 1 м2 розмішається близько 400 книг.

Розміщення фонду залежить від його об’єму і видового складу документів, а також від площі  бібліотеки.

При розміщенні фонду враховуються також швидкість його росту і можливість перенесення частини фонду на  електронні носії.

Згідно розрахункам вітчизняних бібліотекознавців, на 1000 документів у фонді, закритому для читачів, потрібно мати від 2,13 до 2,5 м2 площі; 2,13 м2 — при семиполичних стелажах; 2,5 м2 — при шестиполичних стелажах. При нестандартних стелажах або при організації компактного зберігання необхідна під книгосховище площа розраховується з урахуванням такої тестованої одиниці як «метрополка». Загальний розрахунок площі книгосховища включає облік місткості стелажів, площі, займаній ними, і площі проходів між ними.

Вимоги пожежної охорони і поліпшення протипожежного захисту ППБ—101—89 (затверджені 10.05. 89) і гігієна фонду припускають наступне:

  • проходи між стелажами — не менше 75 см;
  • головний прохід між торцями стелажів — не менше 120 см:
  • відстань між стіною і стелажами, паралельними стіні. — не менше 75 см;
  • відстань між стіною і торцем стелажу — не менше 45 см.

Таким чином, площа, необхідна для зберігання 10000 документів на шестиполичних стелажах, складе близько 50 м2. При різному плануванні приміщення на цій площі може розміститися від 30 до 34 стелажів.

Закрите книгосховище повинне мати зручний зв’язок з ЧЗ та  абонементами з метою швидкого підняття замовленої літератури.

Площа на одного читача на території абонемента — 1,5 м2Площа кафедри абонемента і робочого місця бібліотекаря — від 4 до 6 м2.

Площа читального залу розраховується з урахуванням типу робочих столів, розміру проходів між ними, площі, займаної пристінними стелажами і вітринами. Кількість столів (робочих місць читачів) залежить від загального числа читачів в кожній конкретній бібліотеці.

Відстань між одно- і двомісними столами, включаючи місце для стільця, — 75 см. Якщо в ряду за столом три і більш за читачів — норма збільшується до 90 см.

Розривши між торцями столів для переміщення по залу — не менше 60 см.

Ширина проходу уздовж стіни або між рядами столів для основного руху по залі — не менше 105—120 см. На одного читача при устаткуванні читального залу одномісними столами розраховується площа 2,6 м2; при використанні двомісних столів — 2,25 м2; при устаткуванні читального залу багатомісними двосторонніми столами — 1,9 м2.

При організації читальних залів необхідно також враховувати геометричні характеристики приміщень, їх граничну місткість.

Відношення ширини приміщень (глибини від джерел природного освітлення) до їх довжини повинна бути 1:1 або 1:2. Гранична глибина приміщення читального залу від джерела природного світла — 9 м. У середніх учбових закладах не рекомендується організовувати читальні зали більш ніж на 50 стаціонарних читацьких місць.

Площа приміщення бібліотеки для 1 співробітника визначається з розрахунку:

4,5 м2 — на робоче місце на абонементі або в читальному залі;

12 м2 — для розстановки і приймання нових надходжень;

4—6 м2 — для обробки і каталогізації документів.

Кабінет директора бібліотеки повинен бути не менше 12 кв. м.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Бондаренко І. Сутність соціального чинника та його вплив на зберігання

бібліотечних фондів // Вісник книжкової палати. — 2003. —  №1. —  С.24-25.

  1. Вергунов В. Проблеми збереження фондів наукових бібліотек //

Бібліотечний вісник. —  2007. — №1. — С.25-31.

  1. Григорьева И.И. Информационные технологии и обеспечение сохранности

библиотечных фондов // Научные и технические библиотеки.- 2004. — №7. — С.46-52.

  1. Емельянова Н.А. Проблемы сохранности фондов в библиотеках вузов // Мир

библиографии. — 2004. — №4. — С.73-74.

  1. Отуньє Дж. Національні програми збереження документів: історія розвитку

// Вісник книжкової палати. — 2003. — №12. — С.44-47.

  1. Попик В., Мельник Н. Інноваційні технології збереження інформаційних

ресурсів // Бібліотечний вісник. —  2005. — № 6. —  С.32-34.

  1. Попова Е. Хранить документы или обслуживать пользователей? //

   Библиотека. — 2004. — №5. — С.16-19. 1995. — №7.- С.122-131.
8.  Столяров Ю.Н. Как сохранить библиотечный фонд: Секреты старого книгохраненителя : учеб.-метод. пособ.- 2-е изд., дораб и доп. — М., 2001. —  С.74-122.
9.  Дедюля С.С. Библиотечные фонды. Проблемы формирования и сохранности. Региональный аспект //Научно-технические библиотеки. — 2001. —  №4. —  С.19-23.
10.  Туров В.М. Зберігання бібілотечних фондів. — Х., 1969. — 93 с.

Інвентаризація - основний засіб збереження бібліотечного фонду.
Тишевич Світлана Степанівна - зав. відділу книгозбереження ВНАУ

Одним із основних заходів зі збереження бібліотечного фонду є його регулярна інвентаризація. Нещодавно Держказначейство внесло зміни до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, які стосуються, зокрема, проведення інвентаризації бібліотечних фондів.

Змінами, внесеними наказом Держказначейства від 02.09.2010 р. №311 до Інструкції № 90 установлено, що інвентаризація бібліотечних фондів проводиться за рішенням керівника установи один раз на 5 років або протягом 5 років з охопленням інвентаризацією щорічно не менше 20 % одиниць бібліотечного фонду з обов’язковим завершенням розпочатої ін­вентаризації цього майна в структурному під­розділі (у матеріально відповідальної особи) протягом ЗО днів.

Нагадаємо, що раніше Інструкція № 90 перед­бачала проведення інвентаризації бібліотечних фондів один раз на 5 років.

Як бачимо, періодичність проведення інвента­ризації бібліотечних фондів залишилася без змін і складає 5 років. Але тепер Держказначейство, ураховуючи специфіку обліку таких об’єктів, до­зволило установам на свій розсуд проводити інвентаризацію бібліотечних фондів або один раз на 5 років, або щорічно, охоплюючи при цьому не менше 20 % одиниць бібліотечного фонду. До того ж необхідно мати на увазі, що розпочата інвентаризація повинна бути завершена в структурному підрозділі (у матеріально відповідальної особи) протягом 30 днів.

Разом з тим нагадаємо, що у п. 12 Поряді> № 419, зазначено, що порядок та строки проведення інвентаризації бібліотечних фондів визначаються Мінфіном та Мінкультури.

У свою чергу Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку бібліотечних фондів, затвердженими наказом Мінкультурі від 27.03.2008р.  №321/0/16/-08, передбачені такі строки проведення інвентаризації бібліотечних фондів:

  • найбільш цінні фонди, що зберігаються в сейфах чи в закритих шафах, — щорічно;
  • рідкісні, цінні фонди — один раз на 5 років;
  • фонди бібліотек обсягом до 100 тис. обліко­вих одиниць — один раз на 5 років;
  • фонди бібліотек від 100 до 200 тис. облікових одиниць — поетапно, один раз на 7 років;
  • фонди бібліотек від 200 до 600 тис. облікових одиниць -поетапно, один раз на 10 років;
  • —фонди бібліотек від 600 тисяч до 1 млн. обліко­вих одиниць — поетапно, один раз на 12 років;
  • фонди понад 1 млн. облікових одиниць — по­етапно, один раз на 15 років.

Керівник установи має право самостійно визначити строки проведення інвентаризації бібліотечних фондів виходячи, перш за все, з того, яка кіль­кість одиниць бібліотечних фондів перебуває на обліку. Адже враховуючи оновлену редакцію п.п. 1.5.3 Інструкції № 90, керівник установи має право своїм рішенням визначити, яким чином буде в установі проводитися інвентаризація біблі­отечних фондів (один раз на 5 років чи щорічно). Таке рішення повинно бути закріплене в наказі про облікову політику бюджетної установи. Відповідно до цього розпорядчого документа в щорічному наказі про проведення річної інвен­таризації зазначають, підлягають такі об’єкти обліку, як бібліотечні фонди, інвентаризації у по­точному році чи ні.

Основними завданнями перевірки таких об’єк­тів є виявлення недоліків у організації обліку бі­бліотечних фондів, установлення заборгованості користувачів перед бібліотекою, забезпечення належного порядку в розміщенні фонду, вияв­лення документів, що потребують ремонту, рес­таврації або списання як застарілі, непрофільні за змістом та непридатні для користування.

Зазначимо, що методика проведення пере­вірки бібліотечних фондів розробляється уста­новою (бібліотекою) з урахуванням її специфіки і загальних вимог до проведення інвентаризації, а також методичних рекомендацій вищих органів з цього питання.

Залежно від умов роботи бібліотеки, вибо­ру розміщення та обсягу її фонду існують три основні способи перевірки (інвентаризації) бібліотечного фонду:

  • звірення з документами індивідуального об­ліку (у невеликих бібліотеках з обсягом фонду до 10 тис. примірників);
  • перевірка за допомогою контрольних талонів (для бібліотек зі складною структурою та обсягом фонду понад 10 тис. примірників);

—   перевірка за топографічним каталогом (у великих бібліотеках, бібліотечний фонд яких нараховує понад 200 тис. примірників).

Зупинимося на кожному способі докладніше.

Перевірка фонду за допомогою форм ін­дивідуального обліку. Цей спосіб перевірки нескладний, відрізняється простотою і точністю, але здійснюється дуже повільно, бо водночас її можуть проводити лише дві особи.

Один працівник знімає з полиці одну за одною книги і називає їх інвентарний номер, прізвище автора, назву книги, рік видання та ціну. Інший  відшукує за цим номером запис у документі  індивідуального обліку— інвентарній книзі або  в «Описі інвентарних номерів». Якщо відомості  збігаються, то в правому верхньому кутку титуль­ної сторінки книги ставлять штамп перевірки, а в документі індивідуального обліку — позначку  про наявність книги у фонді під час перевірки.  Видання, що знаходяться у читачів, розшукують  за формулярами, де також ставиться штемпель  перевірки. При поверненні книги відмітку про пе­ревірку переносять на книгу. Відсутність відмітки в документі індивідуального обліку свідчить про втрату видання.

Перевірка фонду за допомогою контрольних талонів. Цей спосіб є найбільш поширеним. Суть його полягає в тому, що на кожний примірник книги чи іншого видання заповнюється контроль­ний талон. На контрольному талоні вказують такі дані: інвентарний номер (у правому верхньому кутку), шифр книги (у лівому верхньому кутку), прізвище та ініціали автора, заголовок, рік та місце видання, вартість. Такі докладні дані потрібні лише у випадку відсутності книги з метою її додаткового розшуку і складання списку книг, яких не вистачає. Оскільки відомості про рік та вартість документа можна з’ясувати й пізніше, для всіх документів їх можна не вказувати, а об­межитися більш коротким записом: інвентарний номер, прізвище автора або перше слово на­зви.

Зазначимо також, що існують два варіанти перевірки фонду за допомогою контрольних талонів:

а) талони складають за обліковими документа ми, а потім звіряють з фондом на полицях;

б) талони пишуться безпосередньо з докумен­тів, що стоять на полицях (відомості беруться з титульної сторінки).

Більш раціональним вважається перший ва­ріант тому, що записи можна здійснити під час роботи бібліотеки.

За першим варіантом учасники перевірки заповнюють контрольні талони на основі форм обліку фонду (інвентарних книг або «Описів ін­вентарних номерів») і розставляють відповідно до інвентарних номерів. Талони з даними, узятими з алфавітного або облікового каталогу, розстав­ляють за алфавітом. Потім їх нумерують олівцем за порядком і розставляють відповідно до інвен­тарних номерів у горизонтальному положенні. Через кожні 500 талонів ставлять роздільники, на яких зазначають інвентарні номери.

Перевірку фонду здійснюють два працівники: один знімає документ з полиці, називає інвентарний номер і прізвище автора або перше слово на­зви. Інший знаходить у картотеці талон з необхід­ним номером і при збігу даних переставляє його у вертикальне положення, попередньо позначає олівцем певного кольору. На перевіреному доку­менті ставлять штемпель перевірки і повертають на місце. Доцільно штемпель перевірки ставити і на книжковому формулярі. Це ліквідує подвійний облік перевірених документів при їх подальшій видачі читачам.

Звіривши талони з наявним фондом та чи­тацькими формулярами, виймають ті, що зали­шилися в горизонтальному положенні, бо саме вони свідчать про відсутність видань у бібліотеці. Після заходів щодо їх розшуку за цими талонами складають список відсутніх документів. Відмітку про перевірку фонду з талона переносять до від­повідних форм обліку документів: спочатку до інвентарних книг і «Описів інвентарних номерів», а потім —до облікового або алфавітного каталогу. Такий спосіб дає змогу прискорити перевірку, бо оформлення талонів можна здійснити заздалегідь на підготовчому етапі й бібліотеку під час пере­вірки не зачиняти.

Існує й інша методика перевірки фонду за до­помогою контрольних талонів. Усі дані для талонів отримують безпосередньо з титульної сторінки кожної книги, а якщо книга знаходиться в чита­ча—з її книжкового формуляра. При оформленні контрольних талонів розділи фонду заздалегідь розподіляють між усіма бібліотечними працівни­ками. Талон укладають до книг, а члени комісії перевіряють правильність їх написання (повністю або вибірково). Потім талони виймають із книг, ставлять на них відмітку про перевірку та склада­ють у завчасно заготовлені скриньки.

Після того, як талони оформлені на весь наяв­ний фонд, бібліотеку зачиняють на декілька днів. У цей період за даними читацьких формулярів береться на контрольні талони решта документів, видана читачам додому. Необхідно слідкувати за тим, щоб не лишилися пачки неперевірених книг, відкладених для ремонту та вилучення.

Перевірку здійснюють шляхом звірення конт­рольних талонів з обліковими формами, а саме: інвентарною книгою, обліковим каталогом або журналом реєстрації надходжень «Опис інвен­тарних номерів». Залежно від форми обліку контрольні талони розставляють за інвентарними номерами (якщо талони звіряють з інвентарною книгою чи «Описом інвентарних номерів») або групують за алфавітом авторів та назв (якщо зві­рення здійснюється з обліковим або алфавітним каталогом).

Використані контрольні талони зберігають до наступної перевірки в тій послідовності, в якій вони звірялися з обліковим документом, їх старан­но упаковують, пишуть на кожній теці інвентарні номери або літери зібраних тут талонів. При на­ступній перевірці дописують контрольні талони на документи, що надійшли до початку перевірки. Старі талони звіряють з обліковим документом, щоб забезпечити повноту картотеки та вилучення талонів на списані книги.

Хоча підготовка контрольних талонів потребує чималої затрати часу, проте перевірка за ними проходить набагато швидше, ніж за документа­ми індивідуального обліку. При цьому способі до перевірки можна залучити одночасно багато працівників. До того ж картотеку контрольних талонів у подальшому можна використати для наступних перевірок.

За підсумками інвентаризації складається акт у двох примірниках. До акта додається пояснювальна записка, а також список книжок, які числяться на балансі бібліотеки, але під час інвентаризації виявилися відсутніми. В акті комісія також робить висновки щодо правильності організації зберігання фонду в бібліотеці, стану ведення його обліку та видачі, дотримання інструкцій та розпоряджень із цього питання. Після затвердження акта невиявлені видання та відомості про них вилучають із каталогу та картотек.

Результати перевірки, зафіксовані в акті, розглядаються комісією, створеною за наказом керівника установи, яка вживає заходів щодо розшуку таких видань.

Як зазначено у п. 13.5 Інструкції № 90, у разі встановлення факту відсутності документа проводиться його розшук у строк, визначений правила­ми користування бібліотекою щодо користування документом читачем, але не більше 30 днів.

У разі виявлення винних осіб, визначення сум збитків, заподіяних крадіжкою, недостачею або втратою бібліотечних фондів, здійснюється відповідно до Порядку № 116. Нагадаємо, що недостача документів, виявлена в результаті перевірки, коли конкретні винуватці не встанов­лені, списується з балансу лише після ретельної перевірки відсутності винних осіб і вжиття необ­хідних заходів з метою недопущення фактів втрат у майбутньому.

Переоблік фонду бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ за допомогою АБІС «УФД/ Бібліотека».
Клочко Алла Миколаївна - головний бібліограф ВТЕІ.

На початку свого виступу хотілось би згадати слова відомого російського письменника і історика М. М. Карамзіна: «Обращение с книгами подобно обращению с людьми – тому и другому надо учиться».

Бібліотеку важають найдемократичнішим інститутом, який виконує своє суспільне призначення і безкорисливо дає знання кожному, хто хоче припасти до цього життєдайного джерела.

Бібліотека є установою, в якій збирають і зберігають твори друку та писемності для громадського користування, а також здійснюють довідково-бібліографічну роботу. Незважаючи на активний розвиток інформаційних технологій та наявність електронних бібліотек у мережі Інтернет, звичайні традиційні бібліотеки не втрачають своєї актуальності й необхідності.

Найбільші нині за обсягом книжкового фонду книгозбірні світу

 

 

Назва

 

Місцезнаходження

Фонди,

кі-сть од.
зберігання

Кі-сть

відвідувачів
на рік

 

Бюджет

Штат,

кі-сть
осіб

1. Британська бібліотека Велика Британія, Лондон 150 млн. 1,75 млн. 141 млн. £ 1977
2. Бібліотека Конгресу
США
 

США, Вашингтон

145 млн. 1,75 млн. 647 млн. $ 3624
3. Нью-Йоркська
публічна бібліотека
США, Нью-Йорк 53,1 млн. 18 млн. 250 млн. $ 2937
4. Російська державна
бібліотека
      Росія, Москва 42,7 млн. 1,2 млн. 570 млн. руб. 2141
5. Російська національна
бібліотека
Росія, Санкт-Петербург 35,7 млн. 1,1 млн.    
6. Національна парламентська бібліотека     Японія, Токіо 35,6 млн. 654 тис. 21,8 млрд. ¥ 908
7. Національна бібліотека
Франції
    Франція, Париж 31 млн. 1,3 млн. 254 млн. € 2651
8. Королівська бібліотека
Данії
    Данія, Копенгаген 30,2 млн. 850тис. 324 млн. крон 423
9. Національна бібліотека
Китаю
    Китай, Пекін 27,8 млн. 5,2 млн.   1365
10 Бібліотека Російської академії наук Росія, Санкт-Петербург 26,5 млн.      
10. академії наук Росія, Санкт-Петербург 26,5 млн.      

Наша держава, на жаль, у цьому списку  на 18 позиції: Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського налічує у своїх фондах  15 млн. книгоодиниць зберігання.

В Україні налічується близько 40 тисяч книгозбірень, у яких зберігається понад 60 млн. документів ХV-XXI ст. Діяльність бібліотек України здійснюється в рамках Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», прийнятого у 1995 р. і переглянутого у 2009 р. Згідно з цим документом бібліотечний фонд – упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці.

Завданням кожної бібліотеки незалежно від профілю та відомчого підпорядкування є збереження для прийдешніх поколінь інформації у вигляді оригіналу та носіїв цієї інформації. Бібліотека ВТЕІ КНТЕУ у своїй діяльності щодо збереження бібліотечного фонду керується «Положенням про бібліотеку ВТЕІ КНТЕУ», «Правилами користування бібліотекою ВТЕІ КНТЕУ», «Положенням про порядок формування та збереження фондів бібліотеки Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ».

Зберігання, як одина з складових організаціїї бібліотечного фонду, включає раціональне розміщення, реставрацію, консервацію, оцифровування, вилучення документів тощо.

Контрольна функція зі збереження документальних фондів покладається на процес інвентаризації та оформлення її результатів.

Інвентаризація (переоблік) бібліотечних фондів здійснюється з метою забезпечення достовірності даних обліку шляхом зіставлення їх із фактичною наявністю документів у фонді відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують порядок її проведення.

В даний час це наказ № 311 від 02.09.2010р. «Про внесення змін до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ».

Під час інвентаризації з’ясовуються питання:

  • фактичної наявності документів, причин їх відсутності;
  • встановлення відповідності документів обліковим даним;
  • виявлення помилок, допущених при шифруванні документів (об’єктів бібліотечного фонду), та їхнє виправлення;

— правильності розстановки фонду;

  • правильності оформлення видачі документів користувачам, виявлення заборгованості;
  • виявлення документів, що не відповідають профілю комплектування фонду відділу, передача їх до інших структурних підрозділів та для перерозподілу між іншими бібліотеками;
  • встановлення об’єктів, що потребують ремонту, оправи тощо.

         Згідно Інструктивного листа Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР від 22 січня 1982 р. №4 та інших рекомендацій  переоблік бібліотечного фонду проводиться:

         —  при зміні матеріально-відповідальної особи;

  • при виявленні фактів крадіжки, зловживання та псування документів;
  • у випадку стихійного лиха, пожару чи інших надзвичайних обставин,

           що виникли внаслідок екстремальних умов;

  • при передачі фонду бібліотеки чи її частини в ареду;
  • при реорганізації та ліквідації бібліотеки.

Інвентаризація бібліотечних фондів, залежно від цінності та кількості наявних інвентарних об’єктів, здійснюється, зокрема, в такі терміни:

  • найбільш цінні фонди, що зберігаються в сейфах, — щорічно;
  • рідкісні фонди – один раз на 3 роки;
  • цінні видання — один раз на 5 років;

Фонди обсягом:

  • до 100 тис. облік. одиниць — один раз на 5 років;
  • від 100 до 200 тис. облік. одиниць – один раз на 7 років;
  • від 200 тис. до 1 млн. облік. одиниць – поетапно, один раз на 10 років;
  • від 600 тис. до 1 млн. облік. одиниць — поетапно, один раз на 12 років;
  • понад 1 млн. облік. одиниць — поетапно, один раз на 15 років.

Переоблік бібліотечних фондів проводиться в декілька етапів: підготовка до інвентаризації, інвентаризація фонду, підбиття підсумків та оформлення результатів інвентаризації.

Запровадження нових інформаційних технологій за допомогою бібліотечних інформаційних систем дозволяє автоматизувати всі бібліотечні процеси, у тому числі і переоблік фонду.

Перша спроба перевірки бібліотечного фонду за допомогою АБІС«УФД/Бібліотека» була здійснена у 2007 р. при зміні завідувача бібліотеки ВТЕІ КНТЕУ. Для передачі справ бібліотеки від одного завідувача до іншого наказом по інституту була створена комісія в складі представників керівництва інституту, бухгалтерії та працівників бібліотеки, а також визначені терміни початку та закінчення робіт.

 З керівництвом інституту було погоджено зробити вибіркову  інвентаризацію фонду бібліотеки. Для перевірки було обрано фонд читального залу № 1(15252 одиниці зберігання) та читального залу № 3(1982 одиниці зберігання). Саме у цей час перед бібліотекою стояло завдання штрихкодування книжкових фондів читальних залів, тому було вирішено об’єднати два таких відповідальних та важливих процеси організації фонду: його інвентаризацію та штрихкодування.

Підготовчий етап включав у себе здійснення інструктажу працівників, підготовку відповідних документів (книг сумарного обліку, індикаторів руху фонду, облікової картотеки видань безінвентарного обліку), перевірку правильності розтановки книг на полицях.

 Технологічний процес перевірки фонду та його штрихкодування за допомогою АБІС «УФД/Бібліотека» відбувався  таким чином: у системі  «Бібліотека» зробили вибірку «Бібліотечний фонд», наступний етап вибірки – за місцем збереження: були відібрані документи, що належали до фонду читальних залів №1 та №3. Далі провели сортування документів за параметрами, які нам найзручніші: у даному випадку – по системі ББК, так, як фонд розташований на полицях, а у межах кожного розділу – за авторським знаком. Після завершення вибірки видань, закріплених за читальними залами  №1 та №3 були надруковані штрих-коди на фонд цих структурних підрозділів.

Потім почалась власне  перевірка фондів шляхом зіставлення даних індикатору із фактичною наявністю документів у фонді,  під час якої на кожну книгу клеївся відповідний штрих-код. Після звірки фонду, видання невиявлені на місці, повторно розшукувались працівниками читальних залів.

На заключному етапі інвентаризації було отримано слідуючий результат: штрих-коди відсутніх видань майже співпали з індикаторами на книги, що не пройшли переоблік. Здубльовані індикатори і так звані зайві штрих-коди були передані у відділ маркетингу для подальших уточнень та виправлення помилок. Підсумки інвентаризаційної перевірки були оформлені у вигляді акта у двох примірниках, один з яких зберігається у бібліотеці, а другий передався у бухгалтерію.

У бібліотеці ВТЕІ КНТЕУ з 2010 р. керуючись  наказом № 311 від 02.09.2010р. . «Про внесення змін до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ».., а саме підпунктом 1.5.3 пункту 1.5 про те, що  перевірка бібліотечного фонду проходить протягом п’яти років з охопленням щорічно не менше 20% одиниць бібліотечного фонду, інвентаризація проходить щорічно вибірково по структурних підрозділах таким чином, щоб за п’ять років було перевірено весь фонд.

На сьогодні, весь фонд бібліотеки ВТЕІ проштрихкодований, що дає можливість здійснювати переоблік за допомогою АБІС «УФД/Бібліотека». На вимогу бухгалтерії ВТЕІ КНТЕУ у листопаді 2011р. буде проведено інвентаризацію фонду читального залу №1 в автоматизованому режимі у АБІС «УФД/Бібліотека» у декілька етапів:

  1. Відбір документів, які у базі даних належать до фонду читального залу № 1 (теоретичний фонд).
  2. Сканування штрих-кодів документів реально наявних у фонді у програму «Блокнот» (введення реального фонду читального залу № 1).
  3. Розрахунок інвентаризації (програма порівнює число теоретично і реально наявних у фонді документів).
  4. Підсумок результатів інветаризації (друк результатів).

Інвентаризація бібліотечного фонду в автоматизованому режимі скорочує терміни перевірки і не завдає великих труднощів, але користуючись автоматизованими бібліотечними системами слід пам’ятати:

  • у кожному комп’ютеризованому процесі основну роль відіграє

людина і виникає відомий усім людський фактор, тому нові інформаційні технології  полегшать працю бібліотекаря тільки тоді, коли він сам буде більш уважним і відповідальним при виконанні своїх повсяденних обов’язків;

  • під час інвентаризації витрачається багато фізичних сил: кожний

примірник необхідно зняти з полиці, просканувати його і повернути  на місце. На ці процеси теж витрачається час.

         Згідно досліджень значно скоротити витрати людських сил і час проведення інвентаризації дозволяє тільки технологія радіочастотної ідентифікації (RFID). На сьогоднішній час у бібліотеках нашого міста  існує і запроваджується штрихкодова ідентифікація документів. Майбутнє за технологіями радіочастотної ідетифікації під час використання, яких достатньо пройти вздовж стелажів із зчитувачем у руці, і звіт про індентифіковані книги автоматично передається у комп’ютер, а час проведення інветаризації скорочується у 20 разів.

Стан і перспективи збереження фонду НТБ в добу цифрових технологій.
Слободянюк Ніна Іванівна- зав. відділу центрального книг збереження ВНТУ

Проблема збереження документного фонду відноситься до категорії постійних і вимагаючих рішень практично у всіх бібліотеках. Інформаційні технології, які активно впроваджуються в бібліотечне життя, порушують різноманітні аспекти діяльності бібліотек і змінюють звичні догми.

В добу цифрових технологій шляхи порятунку нашої книжкової, культурної спадщини не такі уже різноманітні. Один з них – реставрація; другий – консерваційні способи обробки документів, в т.ч. і масові:і третій – спосіб посередньої консервації документів – перенесення інформації на інші носії. Останній дозволяє  виконати реставрацію або консерваційну обробку оригінального документа і вилучити його з інтенсивного читацького обертання.

Тепер, коли все досконаліше стають бібліотечні технології і техніка, на фоні комп’ютеризації, інтернетизації, цифрових технологій, все більш зміцнюючих своє місце в бібліотечному просторі, нам потрібно вирішувати як бібліотека буде виконувати функцію – зберігати документні фонди та інформаційні ресурси, одночасно забезпечуючи доступ до них. Функціональне завдання як таке вже є суперечливим: не просто зберігати, а зберігати, використовуючи. При цьому ступінь доступності документа багато в чому визначається ступенем його збереження.

Кожна технологія збереження має свої переваги і недоліки. Якщо мова йде про забезпечення збереження традиційних документів, використовують традиційні технології, які теж вдосконалюються. Для класичних документів на папері використовують як “класичні технології” забезпечення збереження, так і сучасні технології копіювання – мікрофільмування  або сканування. До електронних документів застосовують тільки цифрові технології копіювання. Як забезпечити довгочасне збереження машинозчитувальної інформації, поки не знає ніхто. Мова йде не тільки про надійне копіювання, але і можливість її переносу на нові носії і нове обладнання. Та який би не був носій, він вийде із вжитку з різних причин задовго до того, як стане фізично не придатним для використання. Важливо ще й інше: інноваційний цикл в обладнаннях, пов’язаних з електронною обробкою даних, дуже  короткий,- апаратне забезпечення потребує модернізації уже через 2-2,5 роки. Те ж стосується і програмних продуктів. Інформація стає недоступною без відповідної техніки, яка підлягає  стрімким змінам.

Перехід на нові технологічні платформи створює необхідність конвертування матеріалів. Не дивлячись на загальне збільшення виробництвом цифрових копій, необхідно пам’ятати, що з їх допомогою можна лише якісно замінити оригінал, але важко гарантувати їх тривале зберігання.

Кожна бібліотека використовує свої критерії відбору документів для копіювання. Вони можуть співпадати з критеріями, прийнятими при відборі документів на консервацію: унікальністю чи цінністю документа, фізичним станом і попитом користувача.

Які ж способи забезпечення збереження фонду?

Відповідь зв’язана з вибором технології переносу інформації на інший матеріальний носій. Це ксерокопіювання, фотокопіювання, мікрокопіювання, сканування оригіналів чи мікрокопій і збереження їх у вигляді цифрових файлів на серверах чи на оптичних компакт-дисках різноманітних видів.

Сприятливі умови збереження підвищують довговічність будь-яких матеріалів. Тому дуже важливо раціональне розміщення документів, дотримання санітарно-гігієнічних умов, виключення різких коливань температури і вологості повітря, тощо.

Місія науково-технічної  біліотеки – підтримка навчального процесу в університеті. Вона втілюється в створенні умов для доступу до інформаційних і сучасних послуг, у розвитку інформаційного потенціалу.

НТБ ВНТУ – один із самих великих підрозділів університету. Основні напрямки її професійної діяльності закріплені у структурі, куди входять відділ комплектування і обробки літератури, інформаційно-бібліографічний відділ, відділи основного книгозбереження, суспільних та гуманітарних знань, навчальної та наукової літератури, спецвидів і періодики, інформаційно-обчислювальний центр. Загальний фонд бібліотеки становить 837 196 примірників.

Одним з основних завдань бібліотеки є збереження бібліотечного фонду, що тісно пов’язано з соціальними, технічними і природничими факторами. І в добу цифрових технологій ми використовуємо традиційні форми і методи збереження бібліотечних фондів. Зберігання документально-інформаційних ресурсів включає в себе традиційний комплекс заходів: розміщення, облік фондів (ведення книги сумарного обліку, інвентарних книг, регулярні фронтальні і вибіркові перевірки наявності та фізичного стану фондів), консервацію, реставрацію, оцифровування, вилучення документів тощо.

У своїй роботі по організації збереження бібліотечного  фонду НТБ ВНТУ керується Законом “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, “Інструкцією з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах”, “Програмою збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005 роки”, ГОСТ 7.50-2002 “Консервация документов. Общие требования”, внутрішніми регламентуючими документами “Про збереження книжкових фондів в бібліотеці”, рішеннями ректорату про відшкодування у випадку втрати або зіпсування книги читачами та ін.

Ініціативи останніх років направлені на збереження інформаційних ресурсів та оптимізацію  управління ними. Комп’ютеризація основних бібліотечних процесів нашої бібліотеки  дозволила сформувати  якісно  новий інформаційний простір як частини освітнього середовища, втілити сучасні способи роботи з електронними ресурсами при збереженні доступу до традиційних джерел.

НТБ ВНТУ працює в автоматизованому режимі обліку нових надходжень 20 років. Рух фонду по структурним підрозділам бібліотеки відображається в електронному каталозі та в індикаторі у відділі основного книгозберігання. Програмно-апаратною основою роботи стала автоматизована бібліотечно-інформаційна система ”УФД/Бібліотека”.

Складовою частиною збереження фонду є його раціональне використання. В добу цифрових технологій це неможливо без сучасної техніки. Забезпечення бібліотеки новим обладнанням – одна із великих проблем сьогодення. В бібліотеці ВНТУ на даний момент нараховується 32 ПК, під’єднаних до університетської мережі та мережі Інтернет.

На данному етапі проходить штрихкодування бібліотечного фонду та послідовне його маркування. Заштрихкодовано 70 % активного фонду. При штрихкодуванні, в першу чергу використовується електронний каталог. Але, коли виникає ряд неточностей, тоді звертаються до інвентарної книги, службового каталогу, індикатору у відділі основного книгозберігання. Особливо це стосується книг по безінвентарному обліку: їх кількість і місцезнаходження. Контроль за штрихкодованою літературою, яка видається користувачам, значно покращується, а отже зростає якість збереження фонду.

Важливою ланкою в справі збереження бібліотечного фонду є робота бібліотеки з читацькою заборгованістю та, головне, діяльність по її попередженню.

Автоматизоване обслуговування користувачів, яке масово розпочато з нового навчального року в НТБ на основі АБІС “УФД/Бібліотека”, піднесло цю діяльність на якісно новий рівень. На зміну традиційному паперовому прийшов електронний формуляр, в якому відображена вся інформація про видані документи та контроль за термінами їх повернення. Якщо користувач заборгував видання, не повернув їх в передбачений термін, то система автоматично реагує на це – заборговані видання виділяються червоним кольором. Це дає змогу оперативно слідкувати за читацькою заборгованістю. Якщо користувач є боржником бібліотеки, його формуляр блокується бібліотекарем і читач не обслуговується до повного розрахунку. База данних “Читач” дала змогу удосконалити і активізувати традиційну систему заходів попередження та ліквідації читацької заборгованості: листи-нагадування, повідомлення по телефону, співпраця з старостами, формування списків студентів-боржників в автоматизованому  режимі. Робота з  наказами  по студентському складу також проводиться в електронному режимі.

На перспективу плануємо на нашому сайті дати доступ користувачеві до свого електронного формуляра, щоб він мав можливість самостійно контролювати термін повернення і своєчасно повертати літературу в бібліотеку.

Вивчаючи досвід інших бібліотек України, ми бачимо, що автоматизація обслуговування дозволила зняти обмеження на видачу документів. Бібліотеки максимально відкривають свої фонди користувачам. Але відкриття фондів ставить перед бібліотекою проблему їх збереження. І ми раді, що якщо не ми, то інші бібліотеки вже сьогодні захист свого фонду забезпечують використанням радіочастотних технологій (захисні датчики на документах та радіочастотні ворота на вході до читальних залів). Перевірка стану фондів здійснюється за допомогою накопичувального сканера, який дозволяє провести переоблік у дуже короткі терміни. Це важливо для бібліотеки, яка працює у режимі постійного доступу. Але, для нашої бібліотеки це все поки що тільки перспективи на майбутнє.

Дуже важливо, щоб самі бібліотекарі усвідомлювали, що саме від них залежить збереження фондів. Але і цього недостатньо. Необхідно довести це і до свідомості користувачів і до тих, хто може допомогти фінансувати програми забезпечення збереження книжкових фондів. Зберіганню та використанню бібліотечних фондів не сприяє дефіцит площі. Уже сьогодні постало питання, як у подальшому розміщувати фонди, можливості яких практично вичерпані. На данний момент у книгосховищах навчального відділу дуже висока щільність книг. Фонд становить 280 000 прим. Постійні пересування й ущільнення і без того надто перевантажених фондів не сприяє їх збереженню. Бібліотека потребує додаткових приміщень для розміщення фонду. Катастрофічно не вистачає стелажів.

Щодо вологості повітря, то у читальних залах спецвидів і періодики на восьмому поверсі, вологість набагато перевищує норму. Особливо це відчувається в передотоплювальний період і у вологу погоду. Температурні показники у приміщеннях бібліотеки різко коливаються. З цього випливає, що потрібні кошти на ремонт приміщень, щоб забезпечити сприятливі умови для збереження фонду.

Ядром зберігання та використання цінних видань у НТБ є відділ основного книгозберігання. Тут знаходяться не тільки контрольні примірники всіх книг, а й цінні книги і в єдинному примірнику. Фонд нараховує 28 816 прим. Поки що – це одне з небагатьох приміщень, де розташування фонду більш-менш відповідає нормам технічної безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам. Але, оскільки фонд безупинно поповнюється, то, з часом, приміщення основного книгозбереження має всі шанси набути того ж становища, що і всі книгосховища у бібліотеці. В цілях збереження фонду бібліотеки, працівниками відділу, згідно перспективного плану, проводилися переобліки. У зв’язку зі штрихкодуванням, вони тимчасово призупинені.Але можна відмітити, що штрихкодування та маркування бібліотечного фонду є найкращим його переобліком. Також у відділі ведеться облік руху документації по структурним підрозділам бібліотеки. Ці функцїї відіграють важливу роль у збереженні фонду.

З метою збереження та використання документів працівниками інформаційно-обчислювального центру НТБ розроблено та впроваджено технологію створення електронної бібліотеки (задіяно 4 джерела: сканування, праці викладачів ВНТУ, документи з Інтернету, книги на компакт-дисках). Відскановано та занесено в електронну бібліотеку 89 прим. з бібліотечного фонду, які користуються великим попитом або є в недостатній кількості. База даних повно-текстових електронних підручників і посібників з можливістю скачування окремих розділів, яка доступна в локальній мережі університету, постійно поновлюється.

Збереження фонду лежить в основі процесу списання літератури. В минулому році списання відбувалося в автоматизованому режимі. Але, оскільки, не весь фонд відображається в електронному каталозі, то паралельно складали традиційні списки. Відбором документів для вилучення займаються працівники відділів. Не обходиться тут без консультацій з фахівцями кафедр. Для вилучення літератури створено комісію, куди входять провідні спеціалісти. Контроль за списанням забезпечує збереження фонду.

У НТБ в цілях збереження фонду ведеться робота по реставрації пошкоджених книг. За рік відреставровано 763 прим. Але недостатнє бюджетне фінансування бібліотеки, що фактично сконцентроване на оплаті праці, суттєво впливає на обсяги і рівень виконання палітурних робіт.

Отже, форми і методи з організації збереження книжкових фондів потребують постійної уваги і розвитку з урахуванням завдань і вимог сучасного етапу. Тому проблеми організації збереження бібліотечних фондів є особливо актуальними.

Література

  1. Рогова, П. Стан і перспективи збереження фонду в добу цифрових технологій у Державній науково-педагогічній бібліотеці України ім. В. О. Сухомлинського / П. Рогова, Н. Мацібора // Вісник КП. – 2009. – № 11. –С. 18-21.
  2. Добрусина, С. Обеспечение сохранности документов в век цифровых технологий / С. Добрусина // Бібл. вісник. – 2008. – № 3. – С. 11-15
  1. Вергунов, В. Проблеми збереження фондів наукових бібліотек / В. Вергунов // Бібл. вісник. – 2007. – № 1. – С. 25-31.
  2. Колосова, Г. Уникальное книгохранилище: история раритеты, инновации / Г. Колосова // Библиотека. – 2010. – № 4. – С. 37-41.
  3. Кравчук, Н. Політика зберігання фондів наукової бібліотеки як засіб якісного інформаційного забезпечення науки та освіти / Н. Кравчук // Бібл. форум України. – 2011. – № 1. – С. 26-28.
Створення електронних ресурсів як один із факторів збереження бібліотечного фонду.
Стороженко Тетяна Ігорівна. Бібліотекар І категорії ВДПУ ім. М.М. Коцюбинського

Библиотечные фонды, формирующиеся в течение многих лет, в эру информатизации общества знаний  претерпели множество изменений в составе, способах комплектования, правилах хранения, формах раскрытия и использования. Все эти изменения нашли отражение в обеспечении информационных потребностей, в организации фонда и его использовании, постепенно усложняя задачи библиотек. Сегодня мы переживаем очередной этап развития библиотечных фондов, проходящих под активным воздействием электронной среды.

Ориентация на использование новых информационных технологий, кардинальные социально-экономические и политические преобразования в Украине меняют положение библиотеки в обществе, расширяют и усложняют  функции и задачи вузовской библиотеки. Библиотеки высших учебных заведений с целью оперативного и качественного информационного обеспечения учебного, воспитательного и научного процесса особенное внимание уделяют созданию ЭР как фактору сохранения БФ. Приоритетным направлением деятельности библиотек вузов является создание ЭБ.

Физическое состояние библиотечного фонда напрямую зависит от условий его хранения. Статистика показывает, что более 70% фондов библиотек содержится в условиях, не соответствующих нормативам хранения литературы, так как большая часть фонда располагается в сырых подвальных помещениях. Единственный выход в такой ситуации – перевод части фонда на альтернативные носители и организация он-лайн доступа к научным ресурсам.

Обеспечение сохранности фонда — одна из основных функций, без надлежащего выполнения которой библиотеки со временем не смогут в полной мере удовлетворять запросы читателей. Приобретение современных средств оцифровки и хранения данных становится актуальной задачей.

Электронные ресурсы библиотеки — это совокупность  электронных источников различных типов, на различных типах носителей, в т. ч. АБИС, электронные каталоги, веб-сайты, репозитарии,  сетевые ресурсы в т. ч. системы метаданных (ссылки на ресурсы Интернет), медиатеки, электронные тематические коллекции документов, управленческая, инструктивно-методическая документация и т. п.

Современный электронный образовательный ресурс  должен  содержать способы привлечения  внимания студента, мотивировать его на обучение и активную работу.

Поскольку основной задачей современной вузовской библиотеки является обеспечение научно-образовательного процесса остановимся более подробно на современных электронных образовательных ресурсах (ЭОР)

ЭОР  можно разделить на несколько групп:

  • Текстографические. Они отличаются от книг в основном базой предъявления текстов и иллюстраций – материал представляется на экране компьютера, а не на бумаге. Хотя его очень легко распечатать, т.е. перенести на бумагу.
  • Гиппертекстовые. ЭОР этой группы тоже текстографические, но имеют существенные отличия в навигации по тексту (гиппертекстовые ссылки на разделы, термины и т. п.).
  • Визуально-звуковые.
  • Мультимедиа. Наиболее существенные, принципиальные отличия от книги имеются у так называемых мультимедиа ЭОР. Английское слово multimedia в переводе означает «много способов». В нашем случае это представление учебных объектов множеством различных способов, т.е. с помощью графики, фото, видео, анимации и звука. Иными словами, используется всё, что человек способен воспринимать с помощью зрения и слуха.

Электронная библиотека – комплексная информационная система сбора и хранения представленных в электронной форме документов разных типов и видов, которая обеспечивает при однократном вводе ресурса в систему возможность многоаспектной обработки и многократное использование информации для удовлетворения разнообразных информационных потребностей, с оперативным распределенным многопользовательским доступом через единый интерфейс.

Целью создания электронной библиотеки является совершенствование и повышение эффективности и оперативности обслуживания читателей, расширение способов сохранения культурного наследия, хранящегося в ее фондах, предотвращение износа физических экземпляров, расширение потенциально доступных источников комплектования библиотечных фондов, а также обеспечение дополнительных возможностей научно-исследовательской работы.

Электронные библиотеки можно поделить на несколько категорий:

  • Локальные (сетевые). Доступ к ресурсам таких библиотек осуществляется преимущественно в пределах локальной сети. Виртуальные (Интернет-библиотеки). Размещаются на серверах провайдеров  удаленного доступа. Их еще называют он-лайн библиотеками или библиотеками удаленного доступа.
  • Медиатеки. Включают различные типы электронных документов, в том числе электронные библиотеки на различных типах носителей, Медиатеки могут быть внутренними (внутри ВНЗ, библиотеки и т. п.) и внешние (здание медиатеки, которая содержит комплексную информацию на различных типах носителей, с преобладанием электронных источников данных). Сейчас такие  библиотеки функционируют во многих странах мира.

Следующий этап развития электронных библиотек — «Системы знаний» — совокупность различных типов электронных ресурсов (электронные библиотеки, репозитарии, электронные архивы научной информации, прикладное программное обеспечение,  системы проектирования и разработки, системы метаданных  и т. п.) Социальная значимость организации ЭБ, состоит в том, чтобы всемерно содействовать выполнению основной миссии библиотек – оперативного обеспечения общества максимально полной информацией, хранящейся в их фондах, ‑ используя для выполнения этой задачи новые информационные технологии и средства телекоммуникации.

Фондообразующими для ЭБ являются следующие пути пополнения:

  1. Оцифровка документов из фондов
  2. Создание собственных электронных изданий (в том числе электронных аналогов печатных изданий),
  3. Получение электронных документов из основных и дополнительных источников комплектования,

Фонд электронной библиотеки  является совокупностью следующих основных и подсобных фондов:

  1. Депозитарный фонд архивных копий (основной фонд);
  2. Фонд документов на электронных носителях (основной фонд);
  3. Фонд пользовательских копий (подсобный фонд);
  4. Виртуальный фонд (подсобный фонд).

Состав фондов:

  1. В депозитарном фонде архивных копий хранятся:

— электронные копии, созданные по плану оцифровки, по индивидуальным и коллективным заказам, электронные издания,  архив изданий.

Все материалы, находящиеся в депозитарном фонде электронной библиотеки, хранятся на носителях длительного хранения (CD, DVD и т.д. типа “только для чтения”, и т.д.).

  1. В фонде документов на электронных носителях хранятся (основной фонд):

— документы, получаемые библиотекой из источников основного и дополнительного комплектования, в электронной форме, электронные копии документов  из внешних источников или в рамках совместно осуществляемых проектов .

Все материалы записываются на электронные носители длительного хранения.

  1. В фонде пользовательских копий хранятся (страховые копии): электронные копии созданные из отдельных документов, копии электронных изданий.
  2. Виртуальный фонд электронной библиотеки представляет собой часть действующего фонда пользовательских копий с динамически меняющимся содержанием. Виртуальный фонд содержит электронные ресурсы, получаемые из внешних источников во временное пользование (авторизованный on-line доступ к информации, размещенной на удаленных серверах).

К современным формам комплектования фондов  электронными ресурсами относятся:

  • Участие в консорциумах (корпорациях) библиотек, организованных с целью совместного формирования и использования ресурсов;
  • Приобретение лицензий на право прямого доступа к электронным документам или версиям периодических изданий ограниченного доступа;
  • Приобретение онлайновых баз данных с правом их периодического обновления;
  • Подписка на периодические издания с правом прямого доступа к

полнотекстовым электронным версиям;

  • Приобретение и получение в дар компакт-дисков с электронными документми, изданиями, библиотеками, базами данных и т. п.

При создании электронных копий документов, хранящихся в библиотеке, либо получении электронных ресурсов из легитимных источников (от владельцев авторских прав, правообладателей, равно как и ресурсов, не являющихся объектами права) для ЭБ может быть создано несколько копий или экземпляров одного и того же документа с одинаковыми или разными техническими характеристиками.

Библиотека ВДПУ принимает участие в нескольких корпоративных проектах, среди которых Центральный украинский кооперативный каталог (ЦУКК), региональный кооперативный каталог (РКК), всеукраинский проект «Украиника наукова». Сейчас проходит предварительная подготовка всеукраинского проекта «Создание цифровых копий изданий ценного и редкого фонда» (координатор – ГНПБ Украины им. В. Сухомлинского). Библиотека ВДПУ входит в состав кандидатов.

Библиотека формирует цифровые копии документов и по запросам кафедр университета.

Так с целью пополнения фонда исторической литературы, на основе материалов и изданий кафедры истории славянских народов, формировались цифровые копии изданий и обрабатывались программой компьютерной графики   фотокопии отдельных документов. На их базе сформировано  DJVU (.PDF) документы. Таблица  иллюстрирует данный процесс.

Назва услуги Количество названий назв Количество страниц
Формирование .DJVU (.PDF) документовв из фотокопийй изданий 30 4449
Оцифровка  изданий и формирование .DJVU (.PDF) документов 3 1185
Итого 33 5634

Таб. 1

При формировании базы данных «Ценный и редкий фонд» производится оцифровка фрагментов и иллюстраций отдельных изданий.

Одной из современных электронных технологий, внедряемых в практику работы библиотек, является электронная доставка документов (ЭДД).

Электронная почта (ситема Skype, Интернет-хранилища открытого доступа, и подобные им системы обмена данными) дают возможность оперативно передавать и принимать заказы, направляемые по МБА. Служба электронной доставки строится на основе сводных каталогов, позволяющих быстро установить место хранения нужного пользователю документа. Создаваемые сводные электронные каталоги предусматривают функцию прямого заказа необходимых материалов.

Объектом доставки является электронный документ, он может содержать не только текстовую, но и другую, самую различную информацию. Электронная доставка документов по существу – это тот же МБА, только на более высоком уровне, в качестве средства передачи используются компьютерные сети, и стоимость доставки не зависит от удаленности источника. Технология ЭДД создает реальную основу электронной библиотеки, которая, в свою очередь, предоставляет новые возможности для поиска документов. Это – распределенная информационная система, позволяющая надежно сохранять и эффективно использовать разнообразные коллекции электронных документов, получаемые в удобном для пользователя виде.  По мере развития службы электронной доставки библиотеками будут формироваться полнотекстовые базы данных часто запрашиваемых документов, что значительно сократит трудоемкость и стоимость обслуживания.

Библиотека ВДПУ исполняет ЭДД на запросы пользователей и коллег из других библиотек. Наблюдается и определенная динамика роста этой услуги. Так в 2010 г. выполнено ЭДД — 114 документов. На сегодняшний день ЭДД в 2011 г. – 228 док.

Чтобы удовлетворять потребности современного пользователя, библиотеки не могут оставаться в стороне от потока электронной информации, им необходимо приобщение к последним достижениям в области информационных, коммуникационных и мультимедийных технологий, называемых «технологиями информационного общества».

Главным стратегическим направлением в развитии фондов становится расширение комплектования цифровыми материалами. Многие библиотеки сегодня считают одним из главных приоритетов своей деятельности на ближайшее будущее разработку последовательной стратегии оцифровывания фондов.

Библиотека ВДПУ формирует электронный каталог с 2004 года, медиатеку с 2005 года, полнотекстовую БД, электронные коллекции, виртуальную библиотеку  с 2006 года.

На сегодняшний день электронный ресурс библиотеки состоит из фондов нескольких типов:

— баз данных электронного каталога – (165561 док. в БД доступных читателям);

— интернет- каталога библиотеки, который насчитывает более 115 тыс. документов и доступен через сайт библиотеки.

— ресурсов на магнитных и оптических носителях – (534 единиц хранения);

—  локальных сетевых ресурсов. Так БД «Полнотекстовые издания» доступная в клиент-серверной локальной сети библиотеки состоит из более чем 2600 электронных документов за основными разделами знаний.

— интернет-ресурсов (виртуальной библиотеки).

Интернет-навигатор библиотеки включает около 1400 сссылок на ресурсы различной тематики в том числе:

  • научные и образовательные – 491 ссылка
  • полнотекстовые электронные библиотеки  – 146
  • краеведческие – 159
  • библиотечные – 602

— на сайте библиотеки выставляются полные тексты изданий библиотеки, и методических модулей, на очереди формирование репозитария;

— архива выполненных читательских запросов;

— коллекции изображений в т. ч. портретов персоналий Украины и мира;

— тематических коллекций «Винниччина в Интернете» и «Подольские персоналии»;

— тематической подборки «Библиотечному специалисту».

Электронный каталог библиотеки используется для поиска таких материалов, как книги, периодические издания, аудио, видео, CD (DVD) — изданий. Каталог предоставляет каждому пользователю возможность отбора перечня необходимой литературы и сохранения списка библиографических записей.

В библиотечном электронном каталоге реализована возможность полнотекстового открытого доступа к электронным книгам и публикациям. Электронный библиотечный каталог обеспечивает доступ к библиографическим записям книг, публикаций, мультимедийных и электронных ресурсов.

Электронный каталог позволяет легко находить источник или группу документальных источников информации по интересующей читателя тематике. С этой целью поиск может быть реализован по таким признакам, как автор, название, предметная рубрика, ключевое слово и т.

Важной составляющей ЭР является медиатека, содержащая  информацию на трёх видах носителей: магнитном (аудио- и видеокассеты), цифровом (компьютеры и программное обеспечение) и телекоммуникативном (компьютерные сети). Актуальной становится задача  надежности электронных средств хранения и транспортировки данных.

Сохранив прежние функции, библиотека раздвигает границы   и превращается в центр хранения информации как на традиционных,так и  электронных носителях, совмещая в себе различные методы подачи и обработки информации.

Використані джерела:

  1. Воскобойнікова-Гузєва, О. Бібліотекознавча спадщина: формування електронних ресурсів : Міжнародна наукова конференція «Інтернет/екстранет — ресурси в наукових бібліотеках» / О. Воскобойнікова-Гузєва, Л. Петрова, С. Масловська // Бібліотечний вісник. — 2007. — № 6. —  С. 35-38.
  2. Електронні інформаційні ресурси : створення, використання, доступ : збірник матеріалів Республіканської науково- практичної Інтернет-конференції м. Вінниця, 12-18 квітня 2010 року / ВНТУ . — 2010
  3. Іваницька, Тамара. Інформаційний простір бібліотеки : нові технології — нові можливості : Одеському державному економічному університету 90 років / Т. Іваницька, Н. Фадєєва // Вища школа. — 2011. — № 4. — С. 113-122
  4. Кислюк, Л. Аналіз структури та ступеня впровадження електронних ресурсів і баз даних бібліотек вищих навчальних закладів України / Л. Кислюк // Вісник Книжкової палати. — 2009. — № 3. — С. 28-31
  5. Колесникова, Тетяна. Електронні форми бібліотек ВНЗ як вищий рівень інформатизації бібліотечної діяльності в освіті / Т. Колесникова // Вісник Книжкової палати. — 2011. — № 3. — С. 23-28
  6. Кузнєцова, М. Корпоративні умови формування системи краєзнавчих електронних ресурсів бібліотек України / М. Кузнєцова // Вісник Книжкової палати. — 2008. -№ 10. — С. 20-23
  7. Левківський, Казимир. Бібліотека вищого навчального закладу — ключова ланка інформаційного забезпечення навчального процесу на сучасному етапі / К. Левківський // Вища школа. — 2008. — № 5. — С. 33-41
  8. Лопата, О. Електронні ресурси: порядок доступу та їх використання читачами наукової бібліотеки / О. Лопата // Бібліотечний вісник. — 2010. — № 3. — С. 8-15
  9. Лопата, О. Практика використання електронних інформаційних ресурсів читачами сучасної наукової бібліотеки / О. Лопата // Вісник Книжкової палати. — 2010. — № 4. — С. 25-29
  10. Лопата, О. Практика використання електронних інформаційних ресурсів читачами сучасної наукової бібліотеки / О. Лопата // Вісник Книжкової палати. — 2010. — № 5. — С. 35-39
  11. Маєр, Тетяна. Електронні інформаційні ресурси / Т. Маєр // Пам’ять століть. — 2010. — № 1/2. — С. 52-60.
  12. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: інформаційні технології в системі інноваційної діяльності наукової бібліотеки. Вип. 20/ ред. О. В. Воскобойнікова-Гузєва. — 2008
  13. Пасмор, Надія. Деякі питання формування і розвитку електронного навчального середовища ВНЗ / Надія Пасмор // Вища школа. — 2008. — № 8. — С. 49-59
  14. Cоловяненко, Д. Академічні бібліотеки у новому соціотехнічному вимірі: Частина друга. Інфрастуктура зберігання електронних науково-інформаційних ресурсів / Д. Cоловяненко // Бібліотечний вісник. — 2010. — № 5. — С. 3-15
  15. Трачук, Л. Електронні бібліографічні ресурси віддаленого доступу на сайтах українських бібліотек / Л. Трачук // Вісник Книжкової палати. — 2008. — № 12. — С. 10-13
  16. Шамралюк, О.Л. Електронні бібліотеки — механізм своєчасного отримання інформації / О.Л. Шамралюк // Шкільна бібліотека. — 2008. — № 5. — С. 50-51.
  17. Шаронова, Н. Актуалізація феномена електронних ресурсів бібліотек у системі наукових комунікацій / Н. Шаронова // Бібліотечний вісник. — 2008. — № 3. — С. 47-50
  18. Шемаєва Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційному забезпеченні науки : стан та перспективи розвитку / Шемаєва Г. // Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 8. — С. 29 — 32
  19. Шемаєва, Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційному забезпеченні науки : стан та перспективи розвитку / Г. Шемаєва // Бібліотечна планета. — 2006. — № 4.-С.21-25
  20. Ярошенко, Т. Проект «Електронна бібліотека : центри знань в університетах України» — інновації через співробітництво / Т. Ярошенко // Бібліотечний вісник. — 2009. — № 3. — С. 3-5
  21. Ярошенко, Т. Семінар «Електронні ресурси для науки та освіти» / Т. Ярошенко // Бібліотечна планета. — 2008. — № 1.-С.35

Форум видавців у Львові: погляд бібліотекаря і читача.
Шпукал Леся Іванівна – директор наукової бібліотеки ВНМУ ім. М.І. Пирогова