Наукова бібліотека

Міжнародний день рідної мови у бібліотеці

27 лютого у стінах бібліотеки відбулася подія, сповнена глибокого змісту та історичної ваги. До Міжнародного дня рідної мови було організовано захід, що став справжнім екскурсом у минуле, переплетеним із сучасними реаліями та викликами. Ведучі заходу, Дідківський Михайло та Баран Олена, з особливою теплотою і проникливістю провели присутніх шляхами історії української мови. Це була не просто розповідь, а своєрідна подорож у часі, яка відкривала сторінки боротьби за слово, за право звучати й жити. Скорботні сторінки історії представив Булгаров Єгор. Авторську поезію відповідної тематики продекламував Петро Луць.

Ведучі розкрили географію поширення української мови у світі, адже вона лунає не лише в Україні, а й у громадах діаспори, що зберігають її як найцінніший скарб далеко від рідної землі. Особливий наголос було зроблено на важливості мови у важке воєнне сьогодення. У час, коли Україна змушена боротися за свою незалежність, рідне слово стає щитом і мечем, засобом ідентифікації та єдності. Як зазначав ірландський мислитель Томас Деві: «Нація має боронити свою мову навіть більше, ніж свою територію». Ці слова, сказані століття тому, сьогодні набувають нового, болючого сенсу, адже мова – це не лише засіб комунікації, а й фундамент державності, віддзеркалення духу нації.

Також було зроблено акцент на ролі культури мовлення та її впливі на ментальне здоров’я. Адже правильне, усвідомлене володіння мовою сприяє гармонії думок, знижує рівень стресу та допомагає формувати міцні соціальні зв’язки. Чиста, виразна мова є не лише засобом самовираження, а й потужним інструментом збереження психологічної рівноваги.

Цікаві факти про українську мову розповіла Соломія Сасюк. Присутні дізналися про її унікальні особливості, виняткову милозвучність та багатство лексики. Було наведено приклади слів, які не мають аналогів в інших мовах, а також розповіді про історію формування українського правопису.

Для учасників заходу було організовано мовну вікторину «Хто знає?», яку провела студентка І курсу фармацевтичного факультету Наталія Мельник. Вікторина дозволила не лише перевірити знання, а й у цікавій інтерактивній формі збагатити знання про мови світу. Атмосфера була сповнена азарту та позитивних емоцій, адже кожен намагався довести свою обізнаність.

Ліричні нотки поезій, які декламували Анастасія Паладій, Валерія Артеменко, Андрій Гутнік, Діана Лопанчук, Володимир Бучко, Олександра Дідківська гармонійно перепліталися мереживом ліричних українських мелодій у виконанні лікаря-інтерна Олександри Дідківської та студентки 6 курсу Юлії Деркач. Їхні ніжні голоси створили особливу атмосферу, наповнивши залу відчуттям тепла, гармонії та глибокої любові до рідної культури. Кожен присутній зміг відчути неповторний зв’язок між словом і музикою, які разом творять унікальний національний код.

Другу частину вечора відкрив Істошин В. М., доцент кафедри біохімії імені О. О. Пентюка ВНМУ. Він наголосив на багатому та глибокому єднанні поетів України та Польщі, їхньому взаємному впливові та культурних паралелях. Було згадано визначні постаті, які своїм словом зміцнювали зв’язки між двома народами, та процитовано відомі вірші, що стали символами спільного історичного та мистецького спадку. На святі лунали мови національних меншин – мелодійна молдовська і прониклива угорська у виконанні Демчакової Анастасії та Бунчук Поліни.

На вечорі вшанували всі мови світу. Тому, як завжди, у святі із задоволенням традиційно взяли участь іноземні студенти. Вони зачарували всіх гарним знанням української мови – наш випускник Шівам прочитав вірш Д. Біловуса «Дивне розмаїття». Іноземці також поділились красою своїх рідних мов – на малайалам заспівала Кунан Давіс Денна, на хінді виступили Топно Соміа Хазел та Анураг Крішна. Рідну мову Гани представив Менсах Кінгслі Аддеі. Під акомпанемент керівниці вокального ансамблю іноземних студентів ВНМУ Білої Н. Є. студенти виконали чарівну пісню «How deep is your love». Їхні виступи стали справжнім мостом єднання між культурами, доводячи, що мова – це не лише засіб спілкування, а й ключ до розуміння, дружби та гармонії між народами. Кожен, хто був присутній, поніс із собою не лише нові знання, а й глибоке усвідомлення того, що рідна мова – це наша зброя, наша спадщина і наша гордість.